Наварили пива

Спасо-Преображенський Мгарський монастир
Полтавської єпархії УПЦ вирішив зробити свій церковний внесок у рамцях дальшої
клерикалізації освіти в Україні й видав «Православну азбуку для дітей».
Благословив цю книжчину високопреосвященніший Филип, архібискуп Полтавський і
Кремечуцький, Голова Синодального відділу релігійної освіти, катехизації і
місіонерства УПЦ, а в світ випустило видавництво ЗАТ «Тираж-51».

Розпочинається азбука нібито віршем Костянтина
Преславського «Молитва абеткова». Педагоги з Мгарського монастиря не кажуть
дітям, що Преславський – не український поет, а давньоболгарський і що
пропонується малятам навіть не переклад, а графоманський переспів російської
інтерпретації 1990 року глаголичної пам’ятки 9 ст. Учням мгарці не пояснюють,
що в глаголиці були інші літери, ніж у теперішніх українців, та й більше їх
було.  Називався у Костянтина
Преславського вірш інакше (“Пролог за Христа отмерен на тълкуванието на Светото
евангелие, написан от Константин”) і орієнтувався на числову символіку й
дидактику імперської візантійської адаптації давньохристиянської ідеології. Або
все це малятам слід пояснити, або дати інший вірш, котрий можна б також
схвалити у Синодальному відділі освіти.

Мгарська методика вивчення українських літер
також викликає низку запитань. От, наприклад, як малята повинні вчити вимову
«а»: «Скажи протяжно: Аааа! А тепер поколиши, як мама колихає немовля: Аа-а!
Аа-аа-аа-а!». Як малята поколишуть дитя, одразу ж вивчать типове українське
слово на “а” — акафіст. І пояснюється, що “акафіст — молитовно-хвалебний
пісноспів на честь Ісуса Христа, Богородиці, святих”, бо мається на увазі, що
дітлашки вже знають, що таке “молитовно-хвалебний пісноспів” (sic).

На літеру «в» діти вивчать слова Великдень,
вінець і вівтар. На літеру «г» вивчається графоманський віршик анонімного
автора:

Над рікою загриміло

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Й з неба голубого

Білим голубом ізлинув

Дух святий від Бога.

І низка найуживаніших малятами слів: гора,
геєна, гуси, горній, Голгофа, а також ага і гав. Ви не знаєте, що таке
«ізлинути»? Вам мгарці пояснять: «Ізлинути – спуститися з гори».

На літеру «ґ» пропонується такий вірш:

У тихому ґроті – печері убогій –

Вродилось Малятко від Духа Святого

Над яслами з сіном воли ремиґали

І диханням Боже Дитя зігрівали.

Мгарці, щоправда, не кажуть малятам, в якому
євангелії розповідається, що в печері чи ґроті ремиґали воли і зігрівали
диханням дитину… При цьому треба вивчити низку слів на ґ: ҐУЛЯ, ҐНІТ, ҐУДЗЬ,
ҐИРЛИҐА, ҐА, АҐА, ҐАБ, ҐА-ВА, ҐА-ҐА. І не механічно завчити, а дається малюкам
і завдання «Полічи скільки разів зустрічається літера „Ґ” і впиши її в
клітинку. Спробуй визначити, які з поданих слів церковно­сло­в’ян­ські». Тобто
передбачається, що наші українські малята церковнослов’янську знають від
народження. Тому такі дослідження учні пророблятимуть і з іншими літерами.

Цікавий поетичний архітвір вивчається на літеру
«е»:

Едемський сад мені наснивсь

Над ним веселка кольорова.

В едемі ми жили колись

І вірю, будем жити знову.

І звичні слова на додачу: ЕТИКА, ЕЛІНИ, ЕКРАН,
ЕТАЖЕРКА.

А ось на «з» милий віршик:

Засіяла зіронька угорі,

В путь вона покликала звіздарів.

Звеселила землю всю зірка та

Радісною звісткою про Христа.

І рима гарна – угорі-звіздарів… Тільки не
сказано, яку саме землю звеселила зірка.

Літера «и», на думку агарських поетів «ризи
блиском прикрашає». Без цієї літери «без неї згинули б: КИТ, ЛИС, СИР, ХМИЗ,
РИБИ, КИЛИМ». Про літеру «ї» ідеологічно правильно помічено, що її тільки

Українка, їжа, солов’ї

Літеру цю можуть підказати.

Що підкаже їжа – це маляті зрозуміло, а якщо в
класі є не-українка, то вона вже не підкаже…

На літеру «й» річка Йордан
заклякається поспішати до нашої річки Славути. Теж цілком патріотично. Чи ось
шедевр мгарського віршування на «н»:

Стомлено мовкне пісня пташина.

Ніч сіє зорі по небу.

А наш Небесний Отець в цю годину

Сон насилає на тебе.

Мабуть, годі цих поблагос-
лавлених дурниць, але ще хочеться навести милий набір слів на «п»: ГЕП, ПИВО,
ПІНА, ПАЛИВО, ПІДВОДА, ПОЇЗДКА, ПІДЙОМНИК, ПОКОЇВКА… та ось таку ахінею на
літеру «ь»:

Цей знак де радість і печаль,

І де Господь він є.

Без нього слово, мов скрижаль,

Помилка розіб’є.

Хочеться лише наостанку додати, що коли кілька
років тому чільники держави почали наполягати на запровадженні «християнських»
підручників до української школи, яка доки відокремлена від церкви, їм
пояснювали, що потрібна апробація дидактичного матеріалу протягом довшого часу.
Натомість, за давньою радянською звичкою, вирішено було взяти школу приступом,
виконуючи заклинання державних бюрократів. Оце тепер і маємо зливу
прицюцькуватих підручників, що мгарське твориво їх достойно представляє. Знову
в нас чарівна теорія розбігається з калікуватою практикою.

 

м. Київ