Наталка Поклад. Шана на віки

260

У  жовтні цього року Володимирові Омеляновичу Забаштанському, людині надзвичайно непростої долі, великої душі й таланту, виповнилося б 80 років. А прожив поет лише 61. Ті, кому пощастило знати його й спілкуватися з ним, довго і вдячно згадують та згадуватимуть кожну зустріч-розмову…

Унікальна життєва дорога з випробами на міць і справжність, крицевий характер, стійка й чесна життєва позиція, глибока непересічна творчість, що хвилює суспільство понині…

Через свою фізичну біду він завжди потребував допомоги. Але ж, попри все це,  скільком допоміг сам!

Тоді, на початку 80-х, я стала однією зі студійок та студійців Республіканської літературної студії «Кобза» при столичному видавництві «Молодь», яку Володимир Забаштанський вів із 1968-го по 1993-й, обережно та лагідно вводячи нас, неофітів, у світ Слова і напучуючи не лукавити в ньому. То окрема і дуже вагома сторінка нашого національного літературного життя, і про неї згадуємо з щирою вдячністю й теплом. Велика когорта студійців влилась згодом у лави Спілки письменників. До мене як до землячки Володимир Омелянович ставився якось по-рідному. Проте казав, що дарма змінила дівоче прізвище Чечельницька на те, що маю нині. Коли вийшла його знакова збірка «Свічечкою слова», покликав був допомогти робити дарчі написи на книжках – подарунках друзям. Під його диктовку (і все – з пам’яті!) я написала й собі довгу іронічно-зичливу посвяту: «Якби була Наталя Чечельницькою, // славнішим був би й гОрод Чечельник…»

За сприяння Браїлівської селищної ради, що у Жмеринському районі на  Вінниччині, вийшло друком унікальне видання «Він серцем бачив світ» (редакційна колегія – Вадим Вітковський, Валентина Сторожук, Ніна Гнатюк, Володимир Горлей). До книжки ввійшли спогади й статті про Поета багатьох його побратимів по перу, учнів та земляків, а також інтерв’ю з ним.

У кожному рядку збірки – любов та повага, захоплення і вдячність авторів, уже з відстані часу – глибока аналітика написаного й мовленого Поетом та важливість його поетичного доробку для нашого суспільства, нашої спільної долі й дороги. Те, що в суєтних буднях яскраво спалахувало, вражало, та потім невтримно проминало й замулювалось іншими подіями, тепер засвітилось новим світлом, озвалось новою енергією.

Письменницьке й спілчанське  життя загалом – і життя окремого письменника, який внаслідок трагічного випадку втратив очі й руки, але зумів випрацювати унікальну пам’ять, зумів зберегти душевну чулість і чутливість, доброту й віру в людину загалом і в себе зокрема – й ПРАЦЮВАТИ на всю потугу своєї любові до світу й життя – ось широка палітра заторкнутих у книжці емоцій у таких розділах, як «З когорти славетних», «Вага і сила слова», «Портрет душі». А відкриває видання «Молитва за Україну» – добірка блискучих поезій самого Володимира Омеляновича. «І стоїш напівзчорноблена, // І стоїш напівзмосковщена…» – це з його твору-благання «Залишся Україною» (писались ці гіркі рядки понад 20 років тому)… А хіба може залишити когось байдужим проникливо– іронічна поезія «Древо роду» – про прадідів «за баштанами», багатих «полотняними штанами і виводком забаштенят», які тепер із небозводу запитують, чи, «Бува, не покручем на древі роду // Росте далеке їх забаштеня»?…

Кожен спогад – це якась окрема грань нелегкої долі поета, штрих до його творчого портрета. Однак як жінка насамперед виділила б інтерв’ю А.Михайленка з дружиною Володимира Омеляновича – Ольгою Василівною «Я була його очима, руками і Музою». Як добре, що встиглось із нею поговорити!..

Власне, збірка «Він серцем бачив світ» – це нев’янучі квіти пам’яті та пошани видатному українському поетові, лауреату Шевченківської премії Володимирові Забаштанському, і треба щиро подякувати всім, хто долучився до праці над нею. Зокрема, звісно, батьківщині поета – славному й вічному Браїлову, який щиро шанував та славив поета за його життя – і не зрадив тепер.

А голові громадського об’єднання «Вінницьке земляцтво» у м. Києві В.Безносюку та виконавчому директорові земляцтва О. Шпаку подяка за фінансування додаткового накладу збірки, яка донесе молодшому поколінню, і то не тільки вінничан-подолян, славу й вагу попередників.

 

“Українська літературна газета”, ч. 7 (273), 8.04.2020

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!