Найкращі. Версія «Літакценту»

130

А також про
письменницькі бульки-2009

Назвати речі
(читаймо – книжки) своїми іменами «ЛітАкцент» вирішив і цього року. І хоча
книжковий рейтинг «Літ­акцент-2009» стажем у 2 роки не набув такого розголосу,
як «Книга року» від Форуму видавців, чи от кутюр Костянтина Родика, або ж за
версією ВВС, проте у цього рейтингу є всі реальні шанси не тільки не пасти
задніх, а й нагородити передніх, себто передових, найкращих. Та й відтінок
скандальності завдяки «Золотим булькам» теж популярно забарвлює картину, а
значить – привертає увагу.

Номінація
«Художня література» об’єднала у фіналі, здавалось би, непоєднувані речі:
психологічний роман про родинну відчуженість Людмили Таран «Дзеркало Єдинорога»,
нову збірку поезій Тараса Федюка «Горище» («Факт») і другу книжку з історичної
трилогії для підлітків Володимира Рутківського – «Джури-характер­ники». Із
різношерстя високохудожніх творів обрати найкраще експертам –  Євгену Барану, Яні Дубинянській, Віктору
Небораку, Василю Пахаренку, Роксоляні Свято, Олександру Стусенку й, звісно,
Володимиру Панченку – було нелегко.  

І ось нарешті
розпочинається церемонія нагородження. Золоті чи в (по)золоті, але «живі
статуї» обох статей по черзі виносять номіновані видання на очі публіки.
Урочистий момент розривання конверту. «Усі троє авторів мимоволі завмерли в
чеканні оголошення книжки-переможниці. Нею 
став підлітковий роман Володимира Рутківського – «Джури-харак­тер­ники»
видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Видавець Іван Малкович, який прийшов на
церемонію підтримати свого автора, схоже, був утішений.

«Я впевнений, що
ця книжка для багатьох-бага­тьох українців буде добрим і справжнім читанням», –
висловив думку експертів Володимир Пахаренко.

Щасливого автора
привітали нарцисом, дипломом і призовим кушем – 5 тис. грн.

Наступна
номінація – «Літературознавство».  «Я вам
одразу можу сказати, що цього року на літературо-знавчому напрямку вибір
кількісний не особливо великий, але ті книжки, які потрапили до фіналу, на
щастя, якісні і є інтелектуальним продуктом», – зазначив ведучий і головний літ­акцентівець
Володимир Панченко.

Справді, майже
рівними були шанси у монографій «Іван Франко і Василь Стефаник: взаємини на тлі
доби» Романа Піхманця та «Пантелеймон Куліш між Параскою Глібовою і Горпиною
Ніколаєвою» Євгена та Оксани Нахліків, позаяк ці дослідження близькі самими
підходами до літератури, фактографією, ретельним вивченням документів.  Та все ж експерти надали перевагу праці  Романа Піхманця, а її автору вручили  – пам’ятний 
й грошовий дарунки.

 «Франко й Стефаник були тими творчими
особистостями, від яких я починав свої дослідження літературознавчі. Чим далі я
вивчав цю проблему, то бачив більше точок дотику. Зрозумів, що Франко, хоч у
порівнянні небагато написав про Стефаника, але були то слова точні, місткі. З
іншого боку, я зрозумів, що Стефаник, як ніхто інший, зумів збагнути отой
внутрішній драматизм Франка, трагедію людини, письменника», – сказав у своєму
виступі  Роман Піхманець, погодившись із
заувагою Володимира Панченка, що книжку потрібно було назвати «Василь Стефаник
й Іван Франко…»,  бо «малого намісника» у
дослідженні справді більше, ніж Каменяра.

Пожвавлення серед
присутніх викликало оголошення лавреатів антипремії «Золота булька». Минулого
року її удостоїлась Ірена Карпа, а цього – Люко Дашвар зі своїм  романом «Рай.Центр». Про цей  вердикт експертів усі дізналися відразу після
того, як луснула метрова кулька-булька, у якій і покоїлася записочка з назвою
книжки-невдахи.

 «Коли людині, яка має вишуканий літературний
смак, потрапляє до рук ось така книжка, – мала мужність взяти на себе промову
член журі Яна Дубинська, – вона її читає, звичайно, не отримує читацького
задоволення, але не може  не бачити
абсолютної стилістичної безпомічності цієї книжки, композиційних ляпів,
логічних, не сумісних взагалі зі здоровим глуздом, але ж, мабуть, думає читач,
так вимагає закон жанру. Ось і маємо зміщення літакцентів, підміну літератури
попсою».

 Сама ж лавреатка «Золотої бульки» з рішенням
експертів не погодилась і забирати диплом на церемонію не приїхала. Не прийшов
і багатостраждальний Олесь Ульяненко, адже «Жінку його мрії» поставили в один
ряд із романом Люко Дашвар, а сексуальні перверзії, описані в книжці, назвали
«тяжкою бурлацькою роботою». Володимир Панченко відразу вмив руки, повідомивши,
що до шуму, спричиненого моральним комітетом, експерти ніякого стосунку не мають,
адже оцінювали у творі не моральну потужність, а літературну. Проте подейкують,
що «Жінка його мрії» другою претенденткою на премію стала тільки за два дні до
церемонії нагородження.

Наостанок
Володимир Панченко розповів про започаткування нової книжкової серії
«Бібліотека «Літакценту», у якій виходитимуть не тільки варті уваги
книжки-переможниці, а й твори гостей із закордоння та знакові речі для
української літератури.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!