Поетичне літо 2026 року запам’яталося яскравою літературною подією – завершився відкритий Всеукраїнський літературний конкурс «ТриКола ронделів» – «На вершечку Літа – СПАСИ», організований Сумською обласною організацією Асоціації поетів-ронделістів України спільно із Сумською обласною організацією НСПУ. Цьогорічний злет став справжнім святом витонченого слова та глибокого змісту, об’єднавши авторів, які прагнуть творчо розвиватися й опановувати найвищі вершини класичної та новаторської поетичної форми у жанрі ронделя.
Рондель, його магія – це одна з найвишуканіших і водночас найвимогливіших форм класичної європейської та української поезії. Вона вимагає від автора віртуозного володіння римою, суворого дотримання кількості рядків і рефренів – повторів, які не просто дублюють думку, а щоразу розкривають її з новою, несподіваною емоційною глибиною.
Українська ронделістика не стоїть на місці – еволюціонує. Зокрема, унікальною вітчизняною новацією став складний поетичний формат «Кола ронделів» Людмили РОМЕН, уперше представлений читачам ще у 2006 році (у вінку ронделів «Вертаю вірою тобі», опублікованому на сторінках журналу «Відродження Роменщини»).
Конкурс «ТриКола ронделів» невипадково отримав таку назву. Жанр «ТриКола» – це надзвичайно складна архітектоніка, яка вимагає від поета не просто написати окремі вірші за правилами ронделя, а зв’язати їх у єдиний міцний і гармонійний цикл, де кожен елемент підпорядкований єдиному ритмічному та смисловому пульсу. Це своєрідні поетичні «Борромейські кільця», де руйнування хоча б однієї ланки порушує всю конструкцію твору. Опанувати таку форму – виклик, із яким можуть впоратися лише найуважніші до слова, наполегливі майстри.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«ТриКоло» – нова кодифікація жанру, винайдена та запроваджена мною у 2024 році із оприлюдненням першого твору цієї форми, вже стає нормою в українській літературі. Поетичне новаторство цієї форми було відзначено дипломом лауреата Всеукраїнського конкурсу «Рондель року – 2023».
Ми спробували – і нам це вдалося! Конкурс відбувся! У ньому взяли участь автори з різних куточків України: Івано-Франківщини, Тернопільщини, Рівненщини, Черкащини, Харківщини, Кропивницького та нашої прикордонної, незламної Сумщини.
Конкурс, на думку Ірини Козлової (члена журі), показав нові можливості рондельної форми і разом із тим засвідчив, що вони дають змогу авторам втілити найскладніший творчий задум, вкласти в цю форму глибокий сучасний зміст.
Змагання підтвердило неабиякий інтерес українських поетів до цього жанру. Рондель перестав бути лише окремішнім, замкненим у собі віршем – він вийшов на ширші Кола, розлився поетичними симфоніями й отримав нове масштабне дихання…
Учасники конкурсу продемонстрували надзвичайно високий рівень художньої виразності, щирості та справжньої відданості українському Слову. Попри всю складність завдання, автори зуміли наповнити суворі канони форми живим емоційним диханням, присвяченим темі літніх Спасів, красі природи та одвічним духовним цінностям.
Як зазначила одна з авторок, поетеса Надія Фурзенко:
«Рондель потребує високої майстерності. Ця класична тверда поетична форма є справжнім викликом для автора через свою сувору структуру та обмежену кількість рим. Вона вимагає від поета вміння філігранно працювати зі словом, оскільки має чіткі правила.
Ця творча робота захоплює!
«ТриКоло» – вища сходинка для ронделіста. Приємно бути в товаристві Майстрів ронделя. Такі конкурси спонукають до вдосконалення, до творчості».
Долю творчої майстерності авторів вирішувало авторитетне журі у складі членів НСПУ: Людмили Ромен (голова), Володимира Литвина, Ірини Козлови та Галини Галан (голова Тернопільської обласної організації Асоціації поетів-ронделістів України).
За результатами підрахунку голосів журі визначило лауреатів конкурсу. Переможцями та лауреатами стали:
Лауреати І ступеня:
- ВОВНЕНКО Лариса – «Між медом і осінню», м. Ромни (Сумська обл.)
- ГУСАК Богдана – «За мирний Спас!», Лебединщина (Сумська обл.)
Лауреати ІІ ступеня:
- ОСТРОВА Лія (КОСТРОВА Юлія) – «Медові аромати», м. Суми
- БАБЕНКО Алла – «Незмінність», Роменщина (Сумська обл.)
Лауреати ІІІ ступеня:
- КАЛАШНІКОВА Катерина – «Акорди серпня», м. Харків
- МІРОШНИЧЕНКО Світлана – «Три величні свята», Недригайлівщина (Сумська обл.)
- ТРИШ Анастасія – «Вінок на вершечку літа», Тернопільщина
- ЯЦЮК Зінаїда – «Вимрію», Тернопільщина
За вдалу спробу опанування нової складної форми та внесок у розвиток рондельного руху спеціальними відзнаками та подяками журі нагородило активних учасників: Оксану Барнецьку, Чайку Білоозерянську, Ольгу Полухтович, Надію Санжарівську, Романa Фещака, Інну Шкоду, Вікторію Кравченко, Андрія Кубаха, Надію Фурзенко та Яну Агалакову.
Рондельний рух отримав новий потужний поштовх в Україні!
Хай рондельне слово лунає голосно й упевнено!
Вітаємо переможців! Щиро дякуємо всім за участь у цьому оригінальному, непересічному конкурсі, а також колегам із шановного журі – за підтримку, знайдений час, аналітичний погляд та відповідальне ставлення до оцінювання робіт авторів-учасників.
Слово дає сили! Тож творімо далі! Зігріваймо словом! Робімо Світ навколо кращим!
Успіхів та натхнення на нові звершення!
Бажаю нам усім витримки, незламності та Перемоги України!
Людмила Ромен,
голова Сумської обласної організації Асоціації поетів-ронделістів України
Лариса ВОВНЕНКО, м. Ромни
МІЖ МЕДОМ І ОСІННЮ (ТриКоло)
1.
У Спаса руки пахнуть медом і прощанням.
З пошерхлих, вицвілих від променів долонь,
Ледь-ледь приборкавши свій норов і вогонь,
Спливає жадібно в тумани зірка рання.
З палкою пристрастю зізнавшись у коханні,
Серпневий день бере тремтливу у полон.
У Спаса руки пахнуть медом і прощанням.
З пошерхлих, вицвілих від променів долонь
Яскраві зайчики, немов гінці останніх,
Надміру стомлених жовтогарячих сонць,
Звабливо граючись, торкаються до лон
Землі духмяної. Співають їй Осанну…
У Спаса руки пахнуть медом і прощанням.
2.
З пошерхлих, вицвілих від променів долонь
Квітковим запахом стікає тиша в осінь,
А літо силиться сховати ноги босі,
Аби не змерзли від ранкових рос либонь.
Ввібравши в себе літепло м’яких осонь,
За гілку яблука вчепилися розкосі.
З пошерхлих, вицвілих від променів долонь
Квітковим запахом стікає тиша в осінь.
Легенький павітер торкнувся оболонь,
Розкішних нив, їм розчесав шовкові коси,
Зв’язав у сніп, а серпень квилить, серпень просить:
«Зніми утому із моїх пожовклих скронь,
З пошерхлих, вицвілих від променів долонь».
3.
Квітковим запахом стікає тиша в осінь,
У Спаса руки пахнуть медом і прощанням.
Сама від себе не приховую зізнання,
Що вже не та, хоча у серці літо й досі.
Гірчить полин, але журбу латає просинь,
Маскує чай із м’яти сум розчарування.
Квітковим запахом стікає тиша в осінь,
У Спаса руки пахнуть медом і прощанням.
Заоксамитилися щедро білі роси,
Все менше часу від світанку до смеркання —
Німого спокою і зрілості вінчання.
Беззвучно, лагідно і непомітно зовсім
Квітковим запахом стікає тиша в осінь.
Богдана ГУСАК, Суми-Малий Вистороп
ЗА МИРНИЙ СПАС! (ТриКоло)
Спасівка* йде, за собою веде
холодні роси та довгі ночі.
( Народна пісня)
І
Дзвенить в повітрі: «Спасівка іде!
Веде холодні роси, довгі ночі…»
Ох і виводять голоси дівочі –
до сонця рветься радість із грудей.
На чорнобривців прядиво руде
сідають важко бджілоньки робочі.
Дзвенить в повітрі: «Спасівка іде!
Веде холодні роси, довгі ночі…»
Іще жнивує серпень. Де-не-де
у полі «борода»* стерню лоскоче.
Довкола сіє маківка пророче
насіння і завзяття молоде.
Дзвенить в повітрі: «Спасівка іде!»
ІІ
Веде холодні роси, довгі ночі
пора трьох Спасів на вершечку літа.
Як солодко, мов патока розлита!
До яблук, маку й меду є охочі!
Журливої під зорями сюркоче
зелений коник у віночку з жита.
Веде холодні роси, довгі ночі
пора трьох Спасів на вершечку літа.
Подяки, молитви у дні урочі
землі за щедрість, бо родина сита.
Душа святкує, чиста і відкрита,
вчуває осінь, що, відвівши очі,
веде холодні роси, довгі ночі.
ІІІ
Пора трьох Спасів на вершечку літа.
Дзвенить в повітрі: «Спасівка іде!»
Вклоняється колосся золоте,
голівка маку поміж трав у квітах.
Садовина у рушники сповита,
і шулики*, яких нема ніде!
Пора трьох Спасів на вершечку літа.
Дзвенить в повітрі: «Спасівка іде!»
По службі господиня працьовита
на обрусі освячене кладе,
за мир благає Бога, за людей,
за кров невинну, що була пролита.
Пора трьох Спасів на вершечку літа.
*Спасівка – літній піст.
* «Борода» – незжаті колоски у полі.
*Шулики – пісні коржі, що поливалися медом.
Алла БАБЕНКО
с. Калинівка, Роменський район, Сумська область
НЕЗМІННІСТЬ (ТриКоло)
1.
Літо в’язало в пучки чебреці й матіоли,
Пахло в букетах півоній, троянд і жасмину,
Співом пташок утішало щодень без упину,
Ве́ршило сіно й город готувало в стодолу,
Пахло житами і жайвором слалось над полем,
Роси пило й на обніжку маніжило спину.
Літо в’язало в пучки чебреці й матіоли,
Пахло в букетах півоній, троянд і жасмину.
Скільки води вже спливло з того часу, відколи
Сонце обіймами гріє ліси і долини
І виколисує дні на гілках тополиних,
Щоби зима у снігах і морозах холола
Й літо в’язало в пучки чебреці й матіоли?
2.
Пахло в букетах півоній, троянд і жасмину
Наше кохання, назбиране в росяних ранках.
Я ув обіймах твоїх стільки років не бранка,
А королева любові у світі калиннім.
Серце не можна триножити чи половинить!
Солодко серцю – морозива повна креманка!
Пахло в букетах півоній, троянд і жасмину
Наше кохання, назбиране в росяних ранках.
Я за тобою, коханий, лебідкою лину,
Щастя ховаю від ока лихого в фіранках
Божої милості. Чи не найкраща огранка
Для почуття, що над світом підносить людину
Й пахне в букетах півоній, троянд і жасмину?
3.
Наше кохання, назбиране в росяних ранках,
Літо в’язало в пучки. Чебреці й матіоли
Пахощ у вечір впускали, і слалися долом
Тиша й тумани. Велика хіба забаганка
Бути щасливою? П’ю із життєвого дзбанка
Силу родинну, від роду й до роду намолену,
Й наше кохання, назбиране в росяних ранках.
Літо в’язало в пучки чебреці й матіоли,
Слухало коників у споришах біля ґанку,
Зиркало, як сорочки, ще бабусині, золить
Вправна онука і сонцю примірять дозволить,
Благословляло на довгі роки у серпанку
Наше кохання, назбиране в росяних ранках.
Лія ОСТРОВА (Юлія Кострова)
м. Суми
Медові аромати (ТриКоло)
1.
Зібрало вже свої пожитки літо,
В торбинку склавши сонце і тепло,
Барвистих коней в сани запрягло,
Знялось, помандрувало ген по світу…
Понурили сумні голівки квіти,
Жовтіє спрагле скошене зело.
Зібрало вже свої пожитки літо,
В торбинку склавши сонце і тепло.
Прощався з ним легкий гуляка-вітер…
Таке привітне літечко було!
Та вже відколосилось, відцвіло,
Пішло, аби іще когось зігріти…
Зібрало вже свої пожитки літо…
2.
В торбинку склавши сонце і тепло,
Розвіявши медові аромати,
Ласкаве літо, весело й завзято,
Дорогами далекими ішло.
Заходило і в місто, і в село,
Грайливо заглядало в кожну хату!
В торбинку склавши сонце і тепло,
Розвіявши медові аромати.
Дитинку цілувало у чоло,
А бабцю — в працьовиті рученята,
Серденька гріло хлопцям і дівчатам —
Любов свою їм літо віддало,
В торбинку склавши сонце і тепло…
3.
Розвіявши медові аромати,
Зібрало вже свої пожитки літо,
Та здалеку ще буде мерехтіти:
В повітрі павутиннячком літати
Між пахощами яблучок і м’яти.
А потім тихо-тихо стане тліти…
Розвіявши медові аромати,
Зібрало вже свої пожитки літо.
Лети ж бо, літо, поміж хмар кудлатих,
І людям добрим шли свої привіти!
Щоб миру й сонцю встигли порадіти!
Неси у світ дари свої багаті,
Розвіявши медові аромати…