На сцені Донбас Опери відбулась прем'єра опери Вагнера "Летючий голландець"

394

Донецький
національний академічний театр опери та балету ім. Солов’яненка – тепер Донбас
Опера – уже вкотре вразив шанувальників театрального мистецтва з усіх теренів країни
та гостей з-за кордону. На сцені Донбас Опери відбулося справді фантастичне
дійство – прем’єра опери Ріхарда Вагнера “Летючий голландець”, вперше
поставлена в Україні.

Ідея кинути якір легендарного “Летючого голландця” на донецькій сцені та присвятити  200-річчю славнозвісного композитора, який
святкуватиметься 2013 року, народилася у головного диригента Василя Василенка п’ять
років тому. Чому саме “Летючий голландець” ? “Перш за
все тому, що це загадкова містично-романтична історія. Музична драма “Летючий
голландець стала першою, де окреслено власний індивідуальний стиль Вагнера як
композитора-реформатора. Цікаве лібрето та незвичайно багата
експресивно-емоційна музика дає простір для творчих експериментів  і диригентові, і режисерові, і виконавцям”,
– пояснює
маестро Василенко.

Задум
підтримали керівництво Донбас Опери (генеральний
директор Василь Рябенький, художній керівник Вадим Писарєв) і Генеральне консульство Німеччини в
Донецьку(генконсул Клаус Циллікенс) і два роки тривала напружена серйозна  робота. Вирішили виконувати оперу мовою
оригіналу – німецькою – з
українськими субтитрами, хоча це додавало роботи вокалістам та збільшувало
відповідальність.

До участі у
проекті як консультанта було запрошено Олександра Янкова, директора компанії Pro Musica Classic зі
Швейцарії, німецьку режисерку Мару Курочку, диригента Михайла Синькевича з
Маріїнінського театру, який має досвід поставновки вагнерівських творів,
художників-сценографів Момме Гінрігса та Торге 
Мьоллера, коррепетитора Мальте Кроїдла й художницю по
костюмах Юлію Гартунг з Німеччини. Опери Ріхарда Вагнера та ще в оригіналі
вважаються складними для виконання, тому було проведено аж чотири кастинги щодо
відбору виконавців на головні партії, у яких взяли участь співаки з Одеси,
Дпіпропетровська та Києва. Німецьке консульство у Донецьку придбало та урочисто
вручило театрові оригінальний
нотний матеріал видавничого дому Breitkopf.

Спеціально
для прем’єри було виготовлено унікальні декорації, вага яких складає близько 15
тонн (!) і придбано відеопроектор, який дозволив створити імітацію бурхливого
моря, а сцена перетворилася на величезну похилену корабельну палубу, яку
зафіксовали під кутом, створюючи певний 3D-ефект. Спеціально
для вистави було пошито триста костюмів, а також взуття та перук. Всього
реалізація проекту обійшлась у 3,5 мільйона гривень, з яких 2,5 мільйона кошти театру та державні й один мільйон – кошти спонсорів.

Півтора року шанувальники опери
напружено слідкували за підготовкою легендарної опери. «Летючий голландець»
(лібрето Вагнера) є однією з перших опер
Ріхарда Вагнера, написана, за переказами, після того, як сам композитор з
дружиною пережили
страшний шторм та дивом вижили. Вона побачила світ у Дрездені 1843 року. Існувало багато варіантів легенди про
Голландця, проклятого капітана-
скитальця, який раз на сім років причалює на берег у пошуках вірного кохання.
Ріхард Вагнер запропонував свій варіант давньої легенди, взявши за основу сюжет
із опублікованої 1834 року новели Генріха Гейне «Мемуари пана фон Шнабелевопського». Сьогодні «Летючий голландець» є окрасою  репертуару багатьох оперних театрів світу.

Мара Курочка по- своєму інтерпретувала
ідею опери і головною героїнею дійства зробила не Голландця, а Зенту, “…подібно
до постановки
Гарі Купфера, показаної на Байротському фестивалі. Він перший побудував виставу
як передсмертні галюцинації Зенти”, – каже композитор, директор Львівського товариства
Ріхарда Вагнера Богдан Котюк. – Дещо вдалося молодій режисерці, дещо не зовсім…
Наприклад, гарна ідея спущеного на сцену якоря, яку можна розглядати не просто
як сигнал про прибуття корабля, а й символ того, що Вагнер повернувся на сцену
українського театру”.

І
повернувся з тріумфом.

…Перед
гладачами старовинна сімейна родинна фотографія, на перший погляд,
добропорядної щасливої родини. Але … мить і фото розсипається як пазл: один
по одному відходять члени родини. Щастя було ілюзорним. Зенту змушують виходити
заміж за нелюбого їй Ерика, вона ж мріє про романтичного красеня–Голландця. Не
в силі змиритися зі своєю долею, Зента стріляє в себе і подальші події
розвиваються як її передсмертний сон.     Музика,
хор та оркестр мають велике значення у музикальних драмах Ріхарда Вагнена. Тож
і у “Летючому Голландці” довга і насичена увертюра передає основну ідею опери. Спочатку
немовби чується грізний клич Голландця, його
переживання, відчуваються бурхливі картини шторму; далі звучить світла, лірична мелодія мрій Зенти. В кінці увертюри музика
звучить захоплено, переможно, передвіщаючи спокуту, руйнування прокляття та спасіння героя.

В
цей час на сцені, яка одночасно є палубою корабля та кімнатою Зенти,
розгортаються фантастичні події. Ліжко Зенти уособлює своєрідний пліт смерті,
на якому вона пливе у яскравих і драматичних мареннях назустріч кінцю життя і
початку романтичної мрії. З-під ліжка Зенти з’являються привиди та потвори, які
знімають простирадло, розтягують його та імітують морські хвилі. Через якусь
хвилину на сцені штормить, неначе справжнє море, і глядачам здається, що хвилі
от – от хлинуть в зал. Серед бурхливих хвиль з’являється пліт
батька Зенти – Даланда (Вальтер Фінк, Австрія), який
потрапив у корабельну аварію. Змучені штормом моряки відсипаються, рульовий
(Володимир Хамраєв), співаючи, мріє про зустріч зі
своєю дівчиною, але скоро і він засинає.

На горизонті проглядається корабель -привид.
Він кидає якір і на берег сходить Летючий Голландець. Якщо хтось собі уявляв
цього героя легенд, то, мабуть, саме таким, як Андреас Макко. Німецький співак,
володар чудового оксамитового баритона, створив ідеальний образ капітана
корабля-привида: трагічний та одночасно романтичний, високий, фактурний з
непокірним кучерявим волоссям – він не вимагав жодних
хитрощів гримерів. Тож арія «Закінчено
термін» у виконанні досвідченого співака переконливо прозвучала як похмурий,
трагічний монолог Голландця, що оплакує свою долю. Проникливий спів Андреаса
Макко викликав
співчуття та співпереживання у заворожених містичними подіями на сцені, слухачів.

Прокидаються
моряки Даланда, що зазнали аварії. Австрійський співак Вальтер Фінк створює
дуже органічний образ батька Зенти, грубуватого та зажерливого бюргера. Голландець просить
прихистку в оселі Даланда та обіцяє розплатитися скарбами, якими переповнено
його корабель. Зента вражена, що її батько готовий за багатство продати і
власну дочку. Шторм затихає і попутний вітер дозволяє морякам повернутися
додому.

У другому акті (який у Донецьку
поєднали з першим) Зента
згадує дитинство. Непокірна дівчинка не хоче приймати ті правила, які їй
навязує деспотичний батько на нянька Мері (Наталія Матвєєва).
Радісний хор ткаль та настанови Мері не цікавлять Зенту, вона мріє про пригоди,
її хвилює трагічна доля капітана Голландця. Лауреат міжнародного конкурсу
молодих вокалістів ім. Ріхарда Вагнера, солістка Національної опери України
Леся Алєксєєва не просто співає, вона створює цілісний образ героїні, глибоко
переживаючи свою роль,  доносячи
страждання та чистоту Зенти до глядача. Драматична балада Зенти «Чи
зустрічали ви в морі корабель» – один з найважливіших епізодів опери – у виконанні Лесі Алєксєєвої звучить блискуче.”Її потяг до цієї
людини моря, до абсолюту виражається і в її баладі, центральній темі твору, яка
відкриває глибоке прагнення Зенти до звільнення 
і втечі з обмеженості буржуазних відносин до романтичної свободи…”,
– розмірковує Мара Курочка. В музиці, як і в
увертюрі, чуємо розбурхану стихію, гірке прокляття, що тяжіє над Голландцем,
але йому протиставлена ніжна лірична мелодия спокути, сповнена почуттями
кохання і співчуття Зенти.

Відразу після прем’єри схвильована
Леся Алєксєєва сказала: “Що я відчуваю? Якщо одним словом: космос! Це було
дуже відповідально і складно, адже це Вагнер! Але я вдячна, що обрали саме
мене. До речі, я до останнього моменту не знала, що партію Зенти довірили мені.
Йшли репетиції і якось під час обіду (німецька команда дуже полюбила наш борщ),
я запитала Мару Куроку, коли ж приїде Зента? А вона відповіла: “Зента
тут!” і пояснила, що коли мене побачила, а далі й почула, то переконалася,
що саме такою уявляла образ закоханої мрійниці”.

Не
залишив байдужими і дует Еріка (Віталій Козін) та Зенти. Закоханий у Зенту
мисливець ніжно признається у коханні : “Зенто, тебе я пристрасно
люблю” та робить пропозицію вийти за нього заміж. Ерік намагається
попередити про небезпеку, схвильовано розповідаючи коханій свій тривожний сон
про дивного незнайомця: «Лежав я на скелі високій», але Зента ще більше переймається
своїми мріями- мареннями про капітана корабля-скитальця. Даланд повертається
додому з Голландцем і наказує Зенті бути люб’язною з ним, бо йдеться про велике
багатство. Але для закоханої дівчини байдужі скарби: вона впізнає в незнайомці
чоловіка своєї мрії. Кульмінацією другого акту стає проникливий
дует Зенти та Голландця, сповнений пристрасного
почуття. Виразний, суворий та печальний спів Голландця, чия доля
вирішується, контрастує зі світлою, ліричною та захопленою мелодією, що
переважає у партії Зенти, яка присягається Голландцю у вірності. Зента з’являється
перед ним у образі безлічі жінок, які раніше вже давали йому надію на прощення.

В третій дії Зенті
мариться свято у порту, команда Даланда разом з дівчатами святкує повернення
додому, а моряки глузують над командою Голландця. П’яні моряки чіпляються до
Зенти, але Голландець з командою привидів рятує дівчину. Ерік нагадує Зенті про
дитячу обіцянку вийти за нього заміж, цю розмову чує Голландець і вирішує, що
Зента зрадила його і його прокляття залишиться в дії. Щоб довести коханому свою
вірність, Зента стріляє в Еріка. Голландець прощає Зенту, а його прокляття
втрачає свою силу.

На жаль, третя дія виявилася менш ефектною та
переконливою, як перша та друга. Можна, звичайно, зробити ще деякі зауваження,
але вони видаються все ж несуттєвими на загальному фоні новацій, експерименту
та творчого підходу. “…Я мала на меті, насамперед, через історію Зенти
передати відчуття життя 19 ст., наблизитися до нього наскільки це можливо,
виходячи з сучасної перспективи, оскільки я бачу сильні паралелі з нинішнім
соціальним настроєм. Глобалізація, гіперкапіталізм, незрозумілість ринків,
зрушення у цінностях ведуть до того, що одинак почуває себе безсилим у грі,
правила якої непрозорі…”.  Що ж,
це завдання режисер виконала.

Головне, що прем’єра опери Ріхарда Вагнера «Летючий голландець» –
унікальний українсько-німецький культурний проект на сцені Донбас Опери – безсумнівно
стала новим кроком у розвитку українського театру. Поєднання фантастичної сценографії,
цікавої режисерської роботи, чудово підібрані голоси, блискуче хорове виконання
(хормейстер-постановник Людмила Стрельцова), майстерність оркестру забезбечило
виставі повний аншлаг. Вдячні шанувальники довгий час захоплено аплодували, не
відпускаючи стомлених артистів. Не припинялися вигуки “Браво!”,
“Бравісімо!”…

–Це фантастика! – захоплюється генеральний директор іспанської  компанії “Concerlirica”
 Леонор Гаго, яка вже майже два десятиліття
співпрацює з донеччанами. – Якби мені вісімнадцять років тому сказали,
що це можливо на сцені Донецького оперного театру, я б не повірила. Про таку
постановку можуть мріяти найпрестижніші театри світу!”

На довгожданну прем’єру прибули Посол
Німеччини в Україні Крістофер Вайль, генконсул Німеччини в Донецьку Клаус
Циллікенс, Посол Австрії  в Україні Вольф Дітріх
Хайм, Посол Грузії
Григол Катамадзе,                   президент Міжнародного товариства Ріхарда Вагнера Єва
Мертсон, «Гете-Інституту» Віра Багаліантц,  директори оперних театрів Дніпропетровська та Харкова,
керівники Вагнерівських товариств, а також усі ті, хто любить оперне мистецтво.
“Я щаслива, просто щаслива, і переповнена враженнями, – сказала після прем’єри професор Єва Мертсон. – Але ви знаєте, коли
я вперше побачила директора Донбас Опери Василя Рябенького, впевненого, рішучого,
дієвого, активного, я повірила, що все вдасться”.

–Напруження
було величезне, адже ми увесь час намагалися йти на крок попереду відповідно
того графіка, що був складений з нашими німецькими колегами, – розповідає
втомлений, з видимими синцями під очима від недосипання, але щасливий директор
Донбас Опери Василь Рябенький. – Найскладнішим було вирішення технічних питань.
Ця постановка показала, що технічно наш театр, як і усі театри в Україні, не
відповідає сучасним світовим вимогам щодо освітлення, механізації сцени, адже
сцена – це серце театру. Але ми впоралися, хоча нагально постало питання
реконструкції.

…На фоні цього справжнього тріумфу дивним
видалося те, що прем’єру “Летючого Голландця” проігнорували
Міністерство культури України та Міністерство закордонних справ. Не приїхали
підтримати своїх колег та отримати майстер-клас сучасних підходів до постановки
опери ні львів’яни, ні одесити, ні представники Національної опери, яка не перший рік
перебуває у летаргічному сні. Соромно, бо ні представник міністерства культури,
ні міністерства закордонних справ, та й будь-хто з представників влади не
піднявся на сцену та не подякував колективу театру, який вже давно є прикладом
справжнього служіння мистецтву та повазі до свого глядача.

         Наступного
разу оперу «Летючий голландець» можна буде послухати 14 і 17 лютого у виконанні української команди.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!