На спомин про Євгена Концевича

220

5 червня минуло 87 років з дня народження відомого українського письменника Євгена Концевича (помер 21 липня 2010 року). На фейсбук-сторінці житомирського журналу «Світло спілкування» (https://www.facebook.com/groups/879553048774928/?multi_permalinks=5409811815749006&ref=share) опублікований спогад про письменника Лілії Демянюк, який друкуємо нижче.

 

Дорогі українці, а особливо житомиряни!

Сьогодні, 05 червня 2022 року відзначаємо 87-му річницю з дня народження видатного українського письменника Концевича Євгена Васильовича.

Дякую Богу і Його Проведінню, що познайомив мене з Євгеном Васильовичем. З того часу моє життя набуло сенсу, я почала розуміти, що просто жити – це велике щастя. «Хочеш бути щасливим? Будь!» – так навчав і свідчив своїм життям Євген Васильович.

« Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! …А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.» (Галатів 6,7-8)

Євген Васильович щедро засівав спраглі душі неймовірною добротою, лагідністю, щирістю, увагою… І це все при тому, що сам неймовірно страждав, прикутий 58 років до ліжка.

«Лілю, знайте, що добрих людей набагато більше, ніж здається. Як би не добрі люди, я давно б помер…» – говорив Євген Васильович. І сьогодні, в часі страшної війни, я згадую його слова, як пророчі… Як би не добрі люди, ми б вже померли…

Він дуже піклувався і турбувався за долю журналу «Світло спілкування».

«Лілю, ви ще не розумієте, яку справу почали (видання журналу)» – знову згадую слова Євгена Васильвича.

Дякуємо Вам, Євгене Васильовичу, бо Ви вже з Небес споглядаєте і молитеся за своє «Світло спілкування», який насправді став просто чудовим, завдячуючи головному редактору Григорію Цимбалюку.

Не вистачить й тисячі сторінок, щоб описати всі врожаї, які отримуємо з плідної ниви Євгена Концевича. Чого лише вартий його відомий Рушник?

Дякую Світлані Гресь, директору Житомирського літературного музею, за прекрасний вечір пам’яті та спогадів в колі близьких друзів та шанувальників Євгена Концевича. Я знову відчула ту глибоку радість і мир, спокій і затишок, які переживала поряд зі своїм духовним наставником під час спілкування на його подвір’ї під грушою, в оточені голубів, песиків, квітів і тієї мудрості та гармонії, які неймовірним чином жили серед цього збайдужілого і покаліченого світу…

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!