Звичайно, якщо
дитина бере до рук поліграфічний архітвір реномованого видавництва «А-
БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», її вражає і поліграфія, і малюнки, і зручний для малечі
формат, і зручний для читання шрифт. А от у дорослої людини виникає безліч
запитань до видавців книжки. Звичайно, докладний огляд опрацювання (шкода, що
не вказано, за якими джерелами) ми подавати не будемо, бо треба було б писати
цілу розвідку. Натомість пунктиром підкреслимо кілька проблем або питань, які
постають у людини з вищою освітою, яка звертається до цього твору.
Отож, що мала б
означати назва опрацювання «Дитяча євангелія»? Євангеліє чи євангелія, або ще й
евангелія – це добра вість і водночас жанр. То що б мало означати дитяча добра
вість? Хіба доросла добра вість була б іншою?
Коли робиться
якесь опрацювання, конче слід зазначати джерела, бо Новий заповіт – це не
збірка оповідок, які можна переповідати власними словами, а збірка творів, котрі
породили сотні вчень, еклесій, церков і т.ін. Тлумачення цих творів у різні
часи та в різних соціоісторичних контекстах не однакове. Навіть якщо обмежитися
українськими тлумаченнями, які здебільшого не відповідають сучасній науці, бо
розвиток пов’язаних зі Старим і Новим заповітами наук у нас припинився десь
після т.зв. хоменківської Біблії. Хіба що для церковних потреб вийшов непоганий
переклад Нового заповіту…
І вже з цього
випливає надзвичайно цікава шарада, яку двічі (с. 1-2) загадує автор опрацювання.
Він достоту пише таке: «Вперше видання Євангелії для дітей письмово
благословили Предстоятелі усіх найбільших традиційних Християнських Церков в
Україні. Надзвичайно важливо, що українські діти читатимуть Вічну Книгу без
поділів на церковні конфесії, бо саме від нинішніх юних читачів залежить, як
швидко в Україні — колисці християнства Центрально-Східної Європи постане Єдина
Помісна Українська Церква. Адже саме за єдність усіх християн молився у
Гетсиманському саду Ісус Христос». Звичайно, Христос у Гетсиманії молився не
про це, але в нас постає низка інших запитань. Якщо «А- БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА « –
не церковне видавництво, то навіщо цій книжці благословення патріархів? Бо якщо
це богослужбовий твір, тоді це треба зазначити. А якщо книжка призначена усім українським
дітям, то краще б одержати схвалення фахівців зі старожитніх культур,
реліґієзнавців, білеїстів тощо. Хоча сьогодні й справді ніхто нікому нічого на
рецензію не дає, а тому й маємо те, що маємо.
Далі. Що означає
письмове благословення? Себто вони відповідальні за всі огріхи цього видання?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Що означає вислів
традиційні Християнські Церкви в Україні? Може, їх перелічити? А що діяти
християнам нетрадиційної орієнтації?
Чи знає автор
опрацювання, що Вічна Книга, тобто антологія, має у різних конфесій відмінну
комплектацію і інтерпретацію текстів?
Чому Україна, а
не Східна римська імперія, є колискою християнства у Центрально-Східній Європі,
якщо це коректний вислів щодо візантійської інтерпретації християнства?
Чи вважає пан
Малкович, що реалізація проекту Президента Ющенка розв’яже проблеми
християнства в Україні? Чи проблеми треба розв’язати тільки для християн
правильної традиційної орієнтації?
І це ж питання
лише до анотації чи реклами опрацювання. А до самого тексту – сотні запитань,
починаючи з першого речення: «Коли в Палестині владарював цар Ірод…» (с. 4).
Насправді римська назва краю існує з 135 р. н.е., а Ірод був владарем Юдеї, у
чому легко переконатися у Мт. 2:1.
Неправдиво
опрацьовано і весь розділ «Різдво» (с.6), бо автор не склав собі труду
ознайомитися з сучасною текстологією. Насправді не було ніяких печер, вертепів,
стаєнки, не дихали воли й овечки на Єшуа, ніхто не притрушував його сінцем і
т.ін.
І таке по всьому
опрацюванню. Не кажучи вже про заміну власних імен, реалій, звичаєвих формул з
арамійських і гебрайських щиро українськими. Вийшло так, як у поганих
автоматизованих російсько-українських перекладах, де замість росіянина Льва
Толстого з’являється українець Левко Грубий. Хоча це останнє я написав на
роздум мовознавцям…
І хоча видання,
котре ми розглядаємо, й сподобилося нагороди у Львові, я припускаю, що шановні
книготорговці в текст не заглиблювалися.