“Українська літературна газета”, ч. 3 (359), березень 2024
Пригадується осінь 2004 року. Тоді відбулася знакова подія в культурному житті України: майже водночас вийшли дві книги, яких чекали читачі України довгі роки. Йдеться про розкішно виданий вірменський народний епос «Давит Сасунці» в перекладі Віктора Кочевського та «Книга трагедії» Григора Нарекаці в перекладі автора цих рядків. Вихід співпав з візитом президента України Леоніда Кучми до Вірменії та зустріччю з її президентом Робертом Кочаряном. Небезпідставно в газеті «Гракан терт (Літературна газета»)» образно відзначалося, що «Вірменія «вручила Україні два золотих ключі до свого серця». Профінансовані державою, ці книги увійшли до золотого фонду бібліотек України…
Минулого року відзначали сто років від дня народження Віктора Кочевського. Уродженець Слобожанщини, він пройшов пекло Другої світової війни. Закінчив Київський університет. Автор понад двадцяти збірок поезії, книг літературно-критичних нарисів, низки статей про класиків вірменської літератури, збірника «Глибинний передзвін» про українсько-вірменські літературні зв’язки. Вірші вірменських поетів перекладалися вірменською мовою. Вірменську мову перекладав після її вивчення самотужки. Адже у Вірменії неодноразово виходив «Самоучитель армянского языка». Написав нариси про Єгіше Чаренца, Аветіка Ісагакяна, Гованнеса Туманяна, Стефана Зоряна. Був упорядником поетичних антологій вірменської поезії. Лауреат премії Павла Тичини «Чуття єдиної родини». У свій час відбувся обмін студентів між Україною та Грузією, Литвою, Естонією, Вірменією. В Україні це були Олександр Божко, Людмила Задорожна, Василь Шкляр. Після розпаду Радянського союзу кількість перекладів різко зменшилася, а Василь Шкляр полишив переклади й став відомим прозаїком.
В.Кочевський дочекався виходу головної своєї праці – перекладу народного епосу «Давит Сасунці». Важко хворий, він заплакав і сказав: я щасливий, що дочекався виходу цієї книги.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Минули десятиліття, рідко тепер побачиш сучасні переклади з мов колишніх союзних республік. Англійська мова запанувала скрізь – і в побуті, й у повсякденності. Десять років тому завдяки сприянню посольства Республіки Вірменії в Україні та Міністерства культури вийшов збірник віршів поета світового рівня Єгіше Чаренца… Рік тому видання найповнішого за обсягом збірника було перешкоджено… Зараз і Україна і Вірменія переживають чи не найтяжчі часи у своїй історії. Та чи маємо ми право занехаювати культуру у важкі часи? Є що видавати, хотілося б почути молодих перекладачів не лише з англійської. Пам’ятковий напис на перекладі народного епосу «Давит Сасунці» майже незрячий Віктор Кочевський підписав вірменськими й українськими літерами. Сподіватимемося, що молоді перекладачі приймуть в свої руки нашу естафету. Як у свій час перекладав Павло Тичина. А потім Віктор Кочевський та його сучасники. Пам’ятаймо їх імена.
Мирон Нестерчук,
лауреат перекладацької премії «Кантех» (Лампада) першопрестольного святого Ечміадзину
та Спілки письменників Вірменії
м. Стрий
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.