“Українська літературна газета”, ч. 2 (370), лютий 2025
Остались шашелі: гризуть,
Жеруть і тлять старого дуба…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
(Тарас Шевченко)
Кожний ранок адміністратор сторінки НСПУ у Facebook, переглядаючи спогади за минулі роки, сипле собі сіль на рану. Тут з 2019 року опубліковані посилання на поезії, які читались відомими українськими поетами та митцями, розмови ведучих програм з сучасними інтелектуалами та діячами культури і науки, літературні та історичні дослідження письменників та істориків, які були свого часу озвучені на українському радіо. Зараз жодне з посилань не працює, тобто безцінні записи знищені нинішніми керівниками та працівниками, які називають себе «реформаторами».
***
Дисидент Євген Сверстюк у 1964 р. написав гострий політичний памфлет «З приводу процесу над Погружальським», який вважається одним із найголовніших текстів українського самвидаву і мав надзвичайно велику популярність у підпіллі 1960–1970-х рр. У тексті винуватцем підпалу називається тодішня антиукраїнська влада.
«Згоріла частка української історії, частка української культури. Назавжди втрачені величезні духові скарби. Тисячам і мільйонам людей, поколінням молоді відрізані шляхи до багатьох духовних джерел, до книжок і документів, одні з яких загинули назавжди, а інші, може, ще десь існують у дублікатах, але неприступні читачеві. Тепер навіть у Києві вже немає де по-справжньому працювати науковцеві, аспірантові, студентові, особливо якщо їх цікавить минуле України. Як могла статися ця неймовірна трагедія? Чому? За яких умов? Чиїми руками і в який спосіб це робилося? З якою метою?» – запитує автор (http://ukrlife.org/main/evshan/kdb.htm).
***
Однією з ознак якісного сайту в Мережі є працюючі стежки – покликання, посилання. Масштабне вибіркове і навмисне знищення аудіозаписів на сайтах Українського радіо відбувається при нинішньому керівництві і за мовчазної згоди Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення – адже вона якось повинна контролювати все те, що відбувається в радіо-і телепросторі України.
***
Вибачте за невеликий відступ, але це важливо – останнім часом кабельне ТБ заполонили російськомовні канали Animal planet, FX Life, Travel&Food, National Geographic, ContinentE, 4evercinema, Kino Kazka, Настоящее время, EuroSport, EuroSport2, FX, Наше улюблене кіно, Star Family, Investigation Discovery, NOW Series, Дорама, Kino Living, Ost West, Ost West24, Discovery Channel, Viasat Explore, Viasat Kino World, Viasat Kino, Viasat History, Viasat Kino Comedy, Viasat Kino Action, Viasat Nature, Viasat Kino Megahit, Epic Drama.
А регулятором інформаційного простору мусила б бути НацРада. А ось прекрасний українськомовний телеканал «Малятко» кілька років тому закрили.
Ці чиновники давно відгородились від суспільства, закривши коментарі як на своїй сторінці у Facebook https://www.facebook.com/Nacrada , так і у Твіттері https://x.com/NacRada та на каналі youtube https://www.youtube.com/channel/UC8LK2moOnIQw41JpXlEQJ9A «Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення обмежив(-ла) список людей, які можуть залишати коментарі до цього допису. (https://www.facebook.com/Nacrada/)» Що це, як не наступ на свободу слова в Україні?
А у нещодавньому виступі на конференції «Вступ України до ЄС: формування трансформаційного порядку денного» https://interfax.com.ua/news/telecom/1046363.html голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк заявила, що Україна жодного разу не звужувала і не вводила обмеження у сфері свободи слова за час повномасштабної війни.
Себто, необґрунтоване блокування трьох незалежних від Банкової телеканалів в системі Т2, політична цензура телемарафону і каналу Рада, де вже три роки немає «ЄС» як опозиції – це не обмеження?
***
Повертаючись до єпархії Дмітрія Хоркіна – саме так «Dmitry Khorkin» називається його сторінка у Facebook(https://www.facebook.com/DmitryKhorkin/) – важливо відзначити тисячі знищених безцінних аудіозаписів, що є болючою втратою для української культури.
Ось що пише лавреат Шевченківської премії Любов Голота, автор популярної радіопередачі «Срібна пора»:
«Моїми співрозмовниками в прямих ефірах (і не лише моїх) не раз були Левко Лук’яненко, Василь Овсієнко, Іван Драч, Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Юрій Іллєнко, Ірина Фаріон, Олександр Пономарів, Іван Ющук і ще десятки тих, хто вже «наживо» не обізветься до нас, бо їхні голоси не архівовані, не оцифровані, не захищені і не збережені, як ознака часу, ролі особистості у цій, зовсім близькій минувшині».
І ще про політику реформаторів радіо: «Не воїнське побратимство, не хліборобство, не наука та традиційна культура, а «те, що зі споду» навіюється на людські мізки, вкидається в ефір, – як дріжджі в брудні парківські громадські вбиральні совкового зразка» – це її аргументи, коли вона 6 липня 2018 р. закрила свою авторську програму на радіо «Культура» через висвітлення теми про ЛГБТ.
Дмитро Хоркін, продюсерка радіо «Культура» Ірина Славінська та журналіст Андрій Любич доволі агресивно і неаргументовано їй відповіли (https://stv.detector.media/radio/read/4027/2018-07-06-pysmennytsya-lyubov-golota-zakryla-svoyu-avtorsku-programu-na-radio-kultura-cherez-vysvitlennya-temy-pro-lgbt/). Після цього мстиві керівники знищили в архіві всі записи «Срібної пори» і у пошуку на сайтах радіо неможливо навіть знайти її прізвище.
Ілюстрація Миколи Кумановського У рубриці «Поезія» (тривалість передач якої зменшилась з 5-10 до 1-2 хв.) вже не знайти тисячі (!) аудіозаписів. Ось невеличкий перелік знищених записів:
Поезія Сергія Жадана. Читають Ада Роговцева і Катерина Степанкова., Іван Малкович про Василя Стуса, Євген Сверстюк. Авторське виконання, До століття від дня народження Миколи Лукаша. Канцони з «Декамерона» Джованні Боккаччо в перекладі Миколи Лукаша читає Наталя Сумська, Ірина Цілик читає свої вірші, Ліна Костенко. Читає Ольга Сумська, Таємниці архівних манускриптів, Архів Григора Тютюнника, Вірші Емілі Дікінсон читає Наталка Фіцич, Вірші Поля Верлена в перекладі Миколи Лукаша читає Мойсей Фішбейн, Марко Кропивницький читає поезію Тараса Шевченка, Вірші Тараса Мельничука читає Мирослав Лаюк, Як цитують українських письменників в словниках. Говорить: Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України, Галина Крук. Авторське виконання, Світлана Короненко читає власні вірші, Вірші Максима Рильського у виконанні Богдана Ступки. І якщо раніше стежки вели на сторінку http://www.nrcu.gov.ua/, де ці записи не працювали, то зараз на адресу https://ukr.radio/, де не тільки нема цих записів, а й нема у пошуку.
Нема тепер в архіві жодної передачі Анатолія Погрібного «Якби ми вчились…».
Радіопередач лавреата Шевченківської премії Павла Мовчана «Логос», як і авторської передачі голови Національної спілки письменників Михайла Сидоржевського «Меч духовний», на які автори запрошували українських інтелектуалів десятки років (!), теж нема. Українські слухачі скасовували всі свої справи, щоб слухати ці передачі, телефонували із важливими думками і запитаннями на радіо, але «реформаторам» то не треба.
Професор Анатолій Ткаченко та редактор і ведучий професор Іван Ющук 14 років вели передачу «Як ми говоримо?» в прямому етері радіоканалу «Культура». Залишились тільки щемні спогади…
Те, що на каналі «Культура» зникли низка програм, просвітницьких, суспільно значущих передач, зовсім не дає ніякого ні морального, ні професійного права знищувати ці аудіозаписи.
На наших очах були протести працівників радіо та української інтелігенції. Тут можна побачити відеодоказ https://www.facebook.com/watch/?v=782904885222313 Акції протесту висвітлювали 5 канал, «Центральний канал», УМТК «Столиця», Громадське радіо.
У «Літературній Україні» від 12 жовтня 2017 року опубліковано статтю літературознавця, лавреата Шевченківської премії проф. Михайла Наєнка «Літературу репресовано як клас!», де йдеться про згубні «реформи» на Українському радіо «Культура», передусім витіснення з етеру художньої літератури. Треба додати, що Михайло Кузьмович не один рік вів на цьому каналі власну авторську передачу «Художній всесвіт літератури», в якій ділився зі слухачами своїми літературознавчими знахідками та відкриттями.
***
Після того, як стих протестний рух, переважно професійний ресурс «Тексти» 27 липня 2021 р. влаштував Дмитру Хоркіну теплу ванну і опублікував інтерв’ю з ганебною назвою «Українське радіо стало цікавим. Як виганяли дармоїдів і змінювали програми» (https://texty.org.ua/articles/104106/ukrayinske-radio-stalo-cikavym-yak-vyhanyaly-darmoyidiv-i-zminyuvaly-prohramy/ ) Автор цих слів обізвав сотні професіоналів, які працювали на радіо таким словом за невеликі гроші.
«На «Культурі» йшла величезна кількість політичних передач, а по суті – озвучення набору гасел від політичних «збитих льотчиків». Ми все це прибрали», – повідомив Д. Хоркін.
А ось Майя Нагорняк в дослідженні «Аналіз програм третього каналу національного радіо (каналу «Культура»)» https://stv.detector.media/radio/read/2714/2017-01-08-analiz-program-tretogo-kanalu-natsionalnogo-radio-kanalu-kultura/ має інший, професійний погляд:
«Третій канал Українського радіо УР–3 (канал «Культура») є каналом, який продукує надзвичайно розмаїтий, високоякісний пізнавальний продукт на культурно-мистецьку тематику. Без перебільшення зазначу, що час прослуховування контенту каналу став особисто для мене часом приємних відкриттів, теплих спогадів, позитивних емоцій та хорошого настрою. Практично всі проекти лінійки програмного мовлення вражають кількістю, якістю, пізнавальністю, тональністю передач. Це той канал, який повною мірою виконує таку призабуту функцію вітчизняного радіомовлення, як просвітницьку. Адже за інформуванням, розважанням та рекламою більшість слухачів, на превеликий жаль, не мають змоги чути передач, які б підвищували їхній інтелектуальний, освітній та культурний рівень. Це якраз є тим, чого нам хронічно не вистачає у сучасному аудіовізуальному просторі України».
Про прямоефірні інформаційно-пізнавальні «Логос» дослідниця пише: «Авторська передача письменника Павла Мовчана. Це філософське, краєзнавче осмислення етнографії, історії творення українського фольклору, становлення і розвитку різної мови та взаємних впливів Слова, Культури, Історії, Літератури, Етносу. До участі в передачі запрошуються провідні українські етнографи, мовознавці, філософи, літературознавці, письменники та митці. Порушуються надзвичайно вагомі теми українського сьогодення, відбувається дискусія автора та гостя студії довкола фундаментальних, засадничих питань державотворення».
Про художньо-публіцистичні програми «Срібна пора» автор відгукується так: «Прямоефірна авторська передача Шевченківської лауреатки Любові Голоти. Напрочуд світла, щира, емоційна розмова-діалог ведучої із гостем студії. Залучаються дзвінки слухачів, що додає програмі жвавості та енергійності».
Поетеса, перекладач, літературознавець, кандидат філологічних наук Олена О’Лір, коментуючи це інтерв’ю, каже: «Дмитро Хоркін страшенно пишається тим, що провів на Українському радіо масові звільнення. І наводить цифри: з 1100 працівників лишилося 350. Але чим тут, власне, пишатися? За кожним звільненим (до яких належу і я) стояли передачі, які мали свою місію, свою авдиторію. На Радіо «Культура», де я працювала, з етеру прибрали програми «Як ми говоримо?», «Бібліотека української класики», «Бібліотека світової класики», «Шевченківські лауреати», «Нобелівські лауреати», «Поезія третього тисячоліття», «Дорогою назустріч», «Розкажи мені казку», «Волонтерський десант», «“Та не однаково мені…”. Митці воїнам АТО» та багато інших. Після їхнього закриття серед слухачів піднялася хвиля обурення: де наші улюблені передачі, де наші улюблені ведучі? І це відбувалося 2017 року, коли в країні вже йшла війна, коли гостро стояла потреба розширювати національний медійний простір, а не скорочувати його».
«До того ж, людей звільняли з роботи не на законній підставі, а змушували (в різний спосіб) писати заяву про звільнення за власним бажанням. І все це інтерв’юери називають «війною з зомбі». Не вельми етично, м’яко кажучи. Як і ярлики дармоїдів, прогульників, нездар та профнепридатних, які вішає на звільнених Хоркін».
«Щодо заяви Хоркіна, буцімто «тут, біля смітників, кілька звільнених ведучих протестували з плакатами». На першу акцію протесту (25 вересня 2017 року) вийшли журналісти Національного радіо і телебачення на чолі з нашим лідером Валентином Щербачовим, які ще лишалися в штаті, і вишикувалися ми вервечкою вздовж Хрещатика – від Будинку Українського радіо до Поштамту. Участь у цій акції прискорила моє звільнення, як і моїх колег. А 11 жовтня відбулася наша друга акція протесту – під Кабміном, і от у ній узяли участь переважно вже звільнені телевізійники і радійники. І ще мене дуже прикро вразило запитання інтерв’юерів: «Ви працюєте за стандартами, зважено висвітлюєте всі події, але при цьому ви є проукраїнськими, як це досягається?». А якими ж, як не проукраїнськими, належить бути українським журналістам? Не під дудку ж ворога їм танцювати?».
Оцінка Д. Хоркіним колег як дармоїдів є відверто неетичною.
А онлайн-медіа «Інформаційне агентство «Главком» у дослідженні «Які зарплати у керівників «Суспільного», «Ради» та «Дому»? Мовники показали бухгалтерію»
https://glavcom.ua/publications/prizovi-marafontsiv-suspilne-i-dim-pokazali-svoju-bukhhalteriju-1002296.html опублікували зарплати членів правління «Суспільне мовлення» – трохи більше 200 тис. грн за місяць і щорічне утримання правління мовника обходиться бюджету 12,8 млн грн. Хай би Д. Хоркін за ці гроші не нищив численні духові скарби і надбання українських діячів культури і мистецтва.
Лавреат Шевченківської премії Любов Голота упевнена: «Український інформаційний простір буде належати українському слову і українському світові, а не дешевим фіглярам. Ми переможемо!»
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.