Микола Шевченко. З любов’ю до України (До 100-річчя художника Василя Шевченка)

699

З 21.04 до 30.04 в  галереї “ Митець ” (м. Київ, Велика Васильківська, 12) проходитиме виставка робіт київського художника – реаліста 50-90-их років минулого століття Василя Маркеловича Шевченка. Експозиція охоплюватиме весь період творчості митця. Працював художник в жанрах натюрморту, портрета та пейзажу. Характерною рисою творчості є безмежна любов до України, її природи, архітектури, сільських мотивів та рідного міста. В експозиції будуть представлені також декілька жанрових робіт та окремі графічні роботи. Як художник Василь Шевченко формувався під впливом своїх видатних вчителів – Трохименка К.Д., Шовкуненка О.О., Єлеви К.М., Яблонської Т.Н. Своєю творчістю він продовжив та поглибив традиції українського живопису, закладені його попередниками – Левченком П.А., Васильківським С.І., Пимоненком М.К.

Микола ШЕВЧЕНКО

 

Частина І. Біографія та графіка.

Народився, жив та працював Василь Шевченко в місті Києві. Доля його склалась непросто[1]  – 17-річним юнаком він втратив батька, розстріляного за  “ фанатичну релігійність ” в часи кривавого шабашу 1937 року – тож не зміг майбутній художник сприйняти ідеологію “ керуючої та спрямовуючої. ” Це призвело до відповідних наслідків в подальшій кар’єрі – довгий час художник залишався дещо осторонь від бурхливого мистецького життя і поза увагою поціновувачів живопису. Та всупереч трагічним обставинам юності, (а у 42-му за підпільну діяльність німцями було закатовано ще і рідного брата Миколу) жага до живопису та малювання перемогла – він отримав класичну художню освіту:

1937-1940 р. – Республіканська художня школа ім.Т. Г.Шевченка;

1946-1952 р. – Київський художній інститут, живописний факультет.

Вчителями у різні роки були найкращі тогочасні художники-педагоги – К.Д. Трохименко, О.І.Фомін, О.О. Шовкуненко, К.М.Єлєва, Т.Н.Яблонська. За свідченнями сучасників, він завжди з глибокою повагою і теплом згадував про них. Поряд з ним навчались В.В.Бабенцов, Д.З.Шостак, М.О.Хан, В.М.Югай, І.Й.Тартаковський. Так і залишались вони щирими друзями впродовж всього життя – гідне товариство талановитих та відданих творчості художників, які стали елітою тогочасного образотворчого мистецтва.

Творчий шлях художник розпочинав зі своїми товаришами в майстернях Київського відділення художнього фонду. Та в 1964 році його запросили на педагогічну роботу до Київського інженерно-будівельного інституту, де він пропрацював до 1993 р., викладаючи малюнок та живопис на архітектурному факультеті. Одночасно він керував студією образотворчого мистецтва при БК “Славутич,” де зростали майбутні майстри живопису І.Т.Клец, М.І.Яцишин, С.М.Скороходов.

Хоча за фахом Василь Шевченко був живописцем, та надважливим підґрунтям для будь-якого твору він вважав саме малюнок. В цій частині представлено декілька його графічних робіт. В своїй творчості він використовував усі доступні засоби – починаючи від звичайних олівців, потім акварель, пастель, соус, сепія, вугілля. Вміло поєднуючи їх, він досягав найвищого рівня виразності та впливу на глядача.

Серед наведених робіт особливе місце займає “ Автопортрет ” студентських років (1947 р.), виконаний олівцем, який отримав високу оцінку – Похвалу кафедри – бонус, що практикувався в інституті. Також бачимо портрети найрідніших йому людей – батька Маркела Васильовича (соус) та брата Миколи, виконаний в техніці гризайлі. Глибокою повагою та любов’ю сповнені ці роботи. Що коїлось в душі художника, які почуття він переживав, замислюючись над трагічною долею рідних йому людей? Можна лише здогадуватись…

Зрештою, ще три роботи – “На заняттях з малюнку” (сепія,1987 р.), “Козача церква у Фастові” (соус, 1981 р.) та “Штукатурниці” (вугілля, 1978 р.). Це звичайна практика художника – зупинившись десь посеред парку і присівши на лаву, діставав зі свого пошарпаного портфеля настільки ж затертий нотатник або зошит для малювання, олівець або кулькову ручку і неквапливо робив свої нехитрі замальовки. Саме в такий спосіб під час занять в студії вихопив він поглядом чарівну ученицю, що зосереджено працює та й залишив її образ на папері. Ні імені, ні прізвища…

Василь Шевченко багато подорожував Україною, писав та малював її природу та архітектуру. Бував він і писав у Фастові. Тож прикладом графічних робіт пейзажного жанру може слугувати “ Козача церква у Фастові ”.

Перебуваючи у самому вихорі будівництва – все ж таки КІБІ – не оминав він увагою і цього роду людської діяльності. Так з’явились “ Штукатурниці ” – жанрова робота, на якій дві трудівниці, скориставшись вільною хвилиною, пліткують про щасливу жіночу долю. З відрами та лопатами…

Звичайно, це лише крихти від творчого спадку Василя Шевченка в графіці. Цікавим є той факт, що в архівах зберігаються малюнки гіпсових орнаментів, голів та фігур, датовані 1994-1996 роками – в досить поважному віці він все ще продовжував відпрацьовувати техніку рисунка. Та головним все ж в творчості для нього залишався живопис, наведений в Частині ІІ – на сайті “Української літературної газети.”

На фото: Василь Шевченко. “Автопортрет”. 1947 р.

“Українська літературна газета”, ч. 7 (273), 8.04.2020

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

[1] Василь Шевченко. Життя та творчість. [альбом  /укладач М.Шевченко/]. Київ. “Київська друкарня.”  2019. 196 с.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!