“Українська літературна газета”, ч. 2 (382), лютий 2026
Майже тисячу років тому Київ урочисто приймав посольство французького короля Анрі І, яке мало надзвичайну місію – засватати йому в дружини дочку Київського князя Ярослава Мудрого – Анну.
Урочиста церемонія одруження відбулася 19 травня 1051 року у кафедральному соборі м.Реймса.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Відтоді на французькій землі поселилися дві посестри королеви – мамина молитва і українська пісня. Почт Анни мав близько 250 чоловік, що давало можливості Анні Ярославівні почуватися не так самотньо на чужині, далеко від рідної батьківської землі. Адже вечорами вони розважали королівну і рідними піснями, і знайомими розвагами і… молитвами.
Зміст їх був очевидним: жура за рідними спогадами і жаль, що вже ніколи не повернуться на береги рідного Дніпра. Мелодії відрізнялися від мелодій, що лунали довкола з вуст жителів Реймса.
Першим, хто направду почув своєрідність мелодій тих співанок, які були не схожими на легку французьку розважальність, був італієць за походженням Адам де ля Галл (1240-1287). Придворний хорист, обдарований композитор, він записав 36 одноголосих пісень, назвавши їх рондо. Важливо, що А. де ля Галл навіть не змінював тексти. А музичний колорит, який він переніс на власні оригінальні мотети, вирізнявся і ніжністю, і мелодійністю, і внутрішнім емоційним багатством. Так, використовуючи повтори (приспіви) Адам де ля Галл створив власні обрядові пісні, хороводи, веснянки, зберігши в них серцевиною коло (фр. rondеllе – кругле).
Врешті цю виявлену А. де ля Галлем закономірність підкреслив і підтримав інший обдарований француз – поет, композитор, засновник нової французької школи риторів, перший канонізатор поетичних форм французької поезії Гійом Машо. Та найпродуктивнішим організатором вірша, що мав повтори, був Есташ Дешан. Працюючи над теорією поетичних форм у французькій поезії, він у 1392 році видає першу розвідку про французьку поетику «Мистецтво віршувати – складати пісні». В ній автор розглядає вид рондо. І пропонує канонічну форму тринадцятирядкового римування: АБбаабАБаббаА.
Його поезій “Новорічні побажання” у перекладі Всеволода Ткаченка звучать так:
А Я Вам найкращі побажання
Б Волів би, дамо, надіслать
б З нагоди новорічних свят,
а Віншуючи моє кохання.
а Прийміть мої палкі вітання,
б Мою найбільшу благодать.
А Я вам найкращі побажання
Б Волів би, дамо, надіслать.
а Нехай летять мої зізнання,
б Щоб відплатити Вам стократ
б З нагоди новорічних свят,
а Дарую щиро без вагання
А Я Вам найкращі побажання.
Есташ Дешан залишив нам близько 170 ронделів.
Наступну сторінку у розвитку цього вишуканого жанру написав Шарль д’Орлеан (Орлеанський). Багатий і впливовий вельможа Франції, внук короля Шарля V, син Луї д’Орлеана і батько короля Луї ХІІ. Патріот Франції, який після поранення в бою з англійцями, непритомним попав у полон і був викуплений лише після 25 літнього перебування в неволі, решту свого життя присвятив виключно творчості.
Він автор більше 1200 поезій, в тому числі і близько 120 ронделів.
Після полону він поселився у своєму замку Блуа (1440 р.), який згодом став центром тогочасного поетичного життя Франції.
Літературні змагання, конкурси, іменні презентації стали однією з відомих рис тогочасної французької культури. В цих змаганнях брав особисту участь інший послідовник канонічних форм вірша Франсуа Війон.
Балади, ронделі Шарля д’Орлеана підняли поезію до небачених досі художніх вершин, його образна система, музичність звучання, привнесення в ліричний струмінь філософського шарму з прихованими недомовленостями стали тим взірцем, який сповідували його послідовники. (Близько 50 поетів Франції стали авторами ронделів).
Але вишуканість і канонічність цієї форми стали непосильними для пересічних поетів. І тому з відходом у вічність Шарля д’Орлеана рондель (рондо) перестає бути домінуючою формою французької поетики.
Натомість розвивається балада, поема, сонет, які були гнучкішими у побудові структури вірша.
Кінець ХІХ – початок ХХ століття позначився сплеском новацій у європейській літературі. Наша українська література не стала винятком. Імпресіонізм, дадаїзм, експресіонізм, авангардизм, кубізм та інші модернові напрямки потужно входили в арсенал творчого процесу українських літераторів. Поряд з цим «пересіювались» жанри класики світової літератури, в тому числі і рондо, і рондель, і віреле…
Знову в літературах європейських жанрів з’являються і ронделі: їх пишуть італійською, чеською, шведською, англійською, французькою.
Рондель перестає бути лише ліричним твором, в ньому поглиблюється філософія Шарля д’Орлеана, баладостість Франсуа Війона. Але з’являється і «тінь часу» – історичність, соціальність…
У першій “Антології українського ронделя” (2015 р.) я називав авторів і їх твори початку 20 століття. Та хотілося ще раз наголосити , що український рондель прозвучав вперше соціально у поезії Павла Тичини. Але і тут він зберіг свою пісенну приналежність. Адже поезія «Іду з роботи я з завода маніфестацію стрічать» не що інше як марш, бадьора пісня.
Та цей спалах цікавості розбився о творчу канонічність, що так чи інакше могла слугувати стимулом розкутості і обширам мислення будівничих нової ери…
І тому маємо лише по кілька творів рондельної форми навіть у тих авторів, які спробували на зуб цей жанр.
Кінець ХХ століття подарував читачеві окремі ронделі та цілі добірки: Петра Поліщука з Умані, Павла Мовчана з Києва, Олександра Гордона зі Львова та Анатолія Мойсієнка з Києва. А 1994 року вийшла перша книга ронделів «Ронделі» Миколи Боровка з Борисполя.
А початок ХХІ століття підтвердив неабиякий інтерес українських поетів до цього жанру. З’яваляються книги: «Ронделі» (2015 р.) Петра Поліщука з Умані, «Нічні ронделі» (2016 р.) Віктора Женченка з Києва, «Волосся Вероніки» (2017 р.) Івана Гайворона з Києва, «Свята Марнота» (2020 р.) Миколи Петренка зі Львова, «З ронделями на ти» (2021 р.) Анатолія Чечеля зі Кропивницького.
Але з початку третього десятиліття ХХІ століття український рондель стає цікавим жіночим жанром.
Витонченість жіночого мислення, глибока внутрішня молитовність, ліричність пісенного начала несподівано матеріалізується у книгах – жінок ронделістів. Одна за однією з’являються книги Ніни Ігнатенко з Бориспільщини «Колише яблуня плоди», «Сто ронделів». Марії Фоміної з над-Дніпров’я: «Згорають дні без полум’я і диму», «Усе життя добро творити людям», Лідії Яцькової з Хмельниччини: «Ронде-лю-бов», «Меланхолічний вальс». Людмили Шестацької з Хмельниччини «Мелодика двох рим». Валентини Купрієнко з Борисполя «У цвіті калини – краса України». Людмили Цілик з Києва «Кожен день – маленьке свято».
Важливо те, що автори жіночого ронделя в українській літературі Ольга Кіс, Інна Ковальчук, Світлана Дідух-Романенко, Лідія Руденко, Людмила Шестацька перші оприлюднення своїх творів зробили ще до 2015 року. І їх всіх об’єднав глибокий ліризм, молитовність, народнопісенність і філософське бачення нашої дійсності.
Дослідниця ронделів і авторка майже 100 творів цього жанру кандидат наук Людмила Мозгова у міркуваннях про витоки ронделя підкреслює як одну із рис – народний паралелізм, що є основою народної пісні.
Кожний з авторів привніс своє в жанрострофу ронделя: інтелектуально-філософськими з інтимною таємничістю є ронделі Ольги Кіс. Щемливо-вишукані, глибоко заземлені у власні переживання, родзинками приємних відкриттів – ронделі Інни Ковальчук, майже містична семлізація поетичної мови канонічного тексту в творах Світлани Дідух-Романенко.
З вкоріненою любов’ю до своєї землі, з образами, вишитими жіночністю, природними і щирими почуттями, засвітилися ронделі і Марії Фоміної.
Виважена селянська мудрість, розважлива і повчальна, наділена материнським досвідом формування красивого і справедливого світу – постає у творах Ніни Ігнатенко.
А ще ронделики для дітей Ольги Савченко-Гнатюк, а ще… і ще можна називати імена ронделісток-авангардисток цього жанру.
Та окрема сторінка українського жіночого ронделя розпочалася з І Міжнародного Фестивалю ронделя 2015 року в Борисполі. За десять років ронделі написали більше 50 жінок. На 2020 рік рондель зміцнів кількісно і якісно. Створена Асоціація поетів-ронделістів України розгалужилася в обласні осередки: Львівську, яку очолює Ольга Кіс, Тернопільську – Галина Галан, Сумську – Людмила Ромен.
Про крайню мені хочеться сказати дещо ширше і конкретніше.
Людмила Ромен – автор книги ронделів «Живиця» (2021 року). Символічно, що передмову до цієї книги написав патріарх української літератури Микола Петренко зі Львова, який роком раніше – 2020 року видав книгу ронделів «Свята Марнота». У своєму передньому слові поет наголосив: “Ронделі ошатно виладувані, наснажені широкою і водночас високою думкою, глибинно занурені в наше прадавнє й етичне світоладування, де ще дохристиянські традиції переплітаються з догматами Святого Письма. Це вони в українському поетичному світі виборюють окремнішнє становище. Бо таки мають на те повні права”.
І далі, насамкінець, він наголосив на тому, що збірка ронделів «Живиця» порадує прихильників цього вибраного жанру щедрими чуттями, глибокими розмислами, вірою в нашу незнищенність.
Це був рік 2021. Нині Сумщина палає, горить, вмирає і воскресає, бо вона частина незнищенності. І саме завдяки ронделям Людмили Ромен з’являються цілі книги творів вишуканого жанру «Ронделя шарм» Чайки Білоозерянської (Марини Зозулі), Алли Бабенко «Любові всевишньої віть». А в 2025 р. виходить у світ цілий альманах поетів-ронделістів зі Сумщини, в ньому представлено 14 поетів-ронделістів. І кожний має свій унікальний голос.
Використання ронделя як форми особистої сповідальності, коли душа в постійних стресах, підкреслює його винятковість призначення.
Особливо хочеться наголосити, що ронделіана відкрита до ритмічного, образного, філософсько-соціального росту. Так, поетеса Алла Бабенко прагне вписати ще і свою жанротворчу сторінку. Її обдарування придає ронделеві м’якість віршування. Свідченням цього є її збірка «Любові всевишньої віть», де є і малий вінок ронделів, і триколо, і великий вінок ронделів, подвійний рондель… А якщо взяти до уваги, що її часовий відтінок праці з ронделем невеликий, то ми чекаємо від неї інших знахідок в цій канонічній формі вірша.
Жіноча душа протестує проти воєнного свавілля. Вона розкрилюється, бореться, шукає нові форми вираження…
Повертаємося до ронделя, що зростав на глибинно змістовому поєднанні молитви і пісні, як духовного зрізу минулого і сьогодення.
Ірмост – як магістраль, зачин знаходить своє продовження у приспіві зі сповіданнями, надіями і проханнями. Вони поєднанні внутрішньою необхідністю. Поетична недомовленість, життєва таємничість стікаються в одне русло, додаючи колір, присмак, відчуття тепла…
Цю тонку і мудру аксіому підкреслив Микола Петренко у ронделі «Нерозгадане».
Хвилі нерозгаданої суті
Напливають звільна, все нові.
У моїй веселій голові
Безмір дорогої каламуті,
Ще й до того праведної люті
На мої кульбіти життєві…
Хвилі нерозгаданої суті
Напливають звільна, все нові.
І мої жалі неперебуті,
Скупані у росяній траві –
З мудрістю, що вділена сові,
Наче у непотребі закуті
Хвилі нерозгаданої суті.
Втім 2025 рік подарував читачеві книги авторів жінок. З далекого Коржева, що на Коломийщині, долетів голос Оксани Барнецької «Сто мелодій ронделя», видані в Івано-Франківську. У збірці поетика замішана на болю і тузі, що світиться наперкір усьому, любов’ю до рідної землі і вірою у нашу незнищеність. Кожен твір як молитва, як пісня, як самовираження материнського серця за долю народу України…
З Тернопільщини пішла у світ книга ронделів Галини Галан «Присмак мигдалю», де з сприсмаком таємничості пахощів мигдалевого саду, окружжя наповнюється сподіваннями і оптимізмом «Радосте сонячна, не забарись!». Деякі ронделі поетеси ніби застигла мить таємничих образів, що нам послали через віки пращури: міфічні замовлення, плачі , молитви, пісні… В них болючі роздуми про долю України. Про небезпеку, про віру нашого народу в Перемогу. У 2025 році побачила світ і книга Олени Гур’євої, художниці. Вона подарувала нам «Аритмія. Літо. Книга перша». Відома своєрідним баченням світу, авторка трьох персональних виставок художніх полотен, вона пропонує свою філософію ронделя
«Слова – як ріки.
Найкращі ліки…»
Нарешті в цьому році оприлюднила свою ліричну сагу в ронделях Алла Богуш з Бориспільщини: «З тобою і без тебе». Як на мене вони стоять за тематикою і художньою палітрою щонайближче, серед інших поетичних творів сьогодення авторів, до витоків – французького ліричного ронделя.
Цікавим ужинком ронделіани 2025 року є збірка «Світанки над Каранню» Марії Фоміної.
Та для мене найбільшою несподіванкою цього року стала збірка «99» Віолети Кравченко (Незламна VІ). Відома авторка патріотичної поезії, волонтер, літописець подвигів синів України у цій проклятій війні, вона оригінально щемливо, іноді ризиковано у художніх засобах, постала справжнім витонченим ліриком особливого жанру. І про цю книгу слід говорити осібно голосно…
Розглянуті твори, книги, зібрання ронделів дають нам можливість порадіти з тою, що гілка жіночої ронделіани квітне рясно і потужно. Вона пробивається унікальним орнаментом народної традиції пісні і молитви, що є суттю душі українського народу і генетичним кодом України.
«Для мене рондель – це наша українська пісня, яка молитвою блукала по Європі і повернулася до нас ронделем!».
Микола Боровко,
член-кореспондент Міжнародної кадрової Академії
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.