Ніби у відповідь на благеньку заяву диктатора про те, що, мовляв, протестують якісь там дармоїди і безробітні, у Білорусі учора й сьогодні піднялись на страйки робітники сотень підприємств. Практично по всій країні. Білоруський народ повстав проти диктатури.
Диктатор оголосив про свою «перемогу» на президентських виборах, але він не розуміє, що насправді він уже програв. Що народ його зневажає, люто ненавидить і хоче позбутися. Він ЩЕ не розуміє, що УЖЕ втратив владу. Це сталося навіть не тоді, коли він програв вибори, а тоді, коли скажені пси режиму влаштували цинічне знущання над мирними демонстрантами і Білорусь перетворилася на масове побоїще. Безпрецедентна, жахлива жорстокість бандформувань у чорних одностроях, цього новітнього гібриду енкаведе з гестапо, стала шоком для всього цивілізованого світу. За такі злочини повинна бути багатолітня тюрма для всього керівництва білоруського МВС, яке віддавало злочинні накази, і для всіх скажених ембіцилів у формі, котрі били і знущалися над людьми.
Кілька білоруських уроків для ХХІ століття.
Безперечно, шлях до Свободи дуже важкий і звивистий. Диктатор буде триматися влади як кліщ. Скоріш за все, Путін готовий його здати, однак вичікує до останнього. Залежно від того, як будуть розгортатися події в найближчі дні і тижні. Здати для того, щоб поставити свого холуя. Адже для Путіна Білорусь зараз навіть важливіша, ніж Україна.
Проте диктатори не всесильні. Народ сильніший. І саме білоруський народ може змінити вектор історії, позбувшись російського впливу. Хоча це зробити буде важче, ніж усунути диктатора. Диктатор – неадекватний. Він не розуміє, що сьогодні відбувається в країні, яка донедавна, здавалося б, була такою слухняною. Він безнадійно застряг у позавчорашньому дні і звідти дивиться на світ як динозавр. Все – він скінчився. Це зрозуміло всім, навіть його найближчим клевретам, але йому цього не дано розуміти.
Неймовірно, але білоруси спонтанно перейняли унікальний досвід Махатми Ганді («непротивлення злу насильством») і, скоріш за все, переможуть. У ХХІ столітті, здається, жодна нація цього не робила, адже нині в світі відбувається ескалація насильства. Білоруси демонструють, що насправді сила – не у цинічній жорстокості, а – у світлій вірі в перемогу.
Відсутність політичних партій і політичних лідерів. Жодного прізвища, жодної партії – лише безлика людська маса. Як виявилося, на протестному етапі в цьому — велика перевага. У перші дні протестів білоруси продемонстрували новітню тактику «партизанської війни», проти якої влада виявилася безсилою. Однак після ймовірного зречення диктатора, вочевидь, з-за куліс з’являться претенденти на владу. На сцену вилізе якась «куля в лоб» чи щось подібне. І тоді — цілком можливі сюжети, прописані в Москві. Путін буде зубами вигризати Білорусь. Відтак, дорогі сябри, не повторюйте українських помилок.
Убога картина: білоруська влада. Пихаті, тупорилі, убогі чинодрали, які абсолютно не розуміють, що відбувається. Цим вони схожі на багатьох своїх українських «колег», однак, здається, білоруські владці ще тупіші. Який цар – така й челядь. Відтак, білорусам до демократії ще дуже далеко, адже міняти треба не лише колишнього голову колгоспу, а й його мікрокопії в обласних і районних центрах і нижче.
Реакція Європи. Як завжди – запізніла, неадекватна і боязлива. За винятком хіба що Польщі і Литви. Нема розуміння, що йдеться не лише про окремо взяту Білорусь, а – про посилення чи послаблення головної загрози для сучасної цивілізації – путінської Росії.
Трамп у Америці переймається листопадовими виборами, відтак йому не до якоїсь там Білорусі, та й сердити «друга Валодью» «друг Трампушка» не стане – така от дивна цивілізаційна любов у них.
Від української влади годі чекати якоїсь чіткої позиції. (Цікаво, чи визнає зе-гарант «офіційні результати» білоруських виборів?). «Га?», «що?» — ось реакція цих транзитних покручів, котрі безнадійно застрягли на якомусь провінційному хуторі десь між «совком» і «русскім міром». Вони будуть продовжувати перманентно длубатися в носі, завзято чухати інтимні місця і самовіддано клопотатися тутешніми жабомишодраківками, абсолютно не усвідомлюючи, які драматичні виклики готує для людства ХХІ століття.
Отож, дорогі сябри, ваше майбутнє – у ваших руках. Сьогодні Білорусь – на роздоріжжі. Це унікальний шанс для завоювання Свободи. Скористайтеся ним.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал