“Українська літературна газета”, ч. 8 (376), серпень 2025
ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ ГЛАДКОГО
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Книга «Золоті лучники Скіфії-ПротоУкраїни», яка готується до друку – дев’ята книга Миколи Гладкого. На жаль, вона побачить світ уже після того, як Микола Васильович так несподівано, увечері 5 липня, покинув нас…
…Ще в п’ятницю 4 липня по обіді, напередодні, ми з ним розмовляли по телефону; як зазвичай, стишеним голосом він ділився своїми найближчими планами; ми домовлялися зустрітися після того як він вийде з лікарні (казав, що трохи занедужав, але «це пройде», і хворіти ніколи, бо дуже багато клопотів і справ), також говорили про цю передмову, яку він мене просив написати… Розмова була короткою, буквально п’ять – сім хвилин. На завершення, як завжди: «До зустрічі»…
Наступного дня, в суботу, пізно ввечері телефонний дзвінок – і гірке сповіщення…
Ми з Миколою багато разів зустрічалися в його затишному ресторанчику «Хачапурі і вино» на Майдані. Кожного разу він гостинно пропонував підкріпитися чимось із його смачної грузинської кухні. І кожного разу ми неспішно говорили про різне – про політику і політиків, про криваву війну і мерзенний рашизм, про наших спільних знайомих, про те, як кожен з нас витримує ці важкі колізії війни… І завжди розмова завертала на його улюблену, як я розумію, тему – скіфську історію, історію давніх українців. Майже кожного разу під час нашої розмови до Миколи Васильовича приходив хтось із його знайомих, і він так само припрошував їх до столу. Переважно це були військові, волонтери, науковці, люди публічні й відомі в українському світі…
Це справді феномен, і я не переставав дивуватися – як і коли доволі успішний столичний підприємець знаходить час і бажання для зовсім, здавалося б, «альтернативного» життя, дуже далекого від світу, в якому домінують кошториси, бухгалтерські платіжки, домовленості про оренду-купівлю-продаж, ділові зустрічі, комерційні ризики, прикрі прорахунки і прибутки від вдалих оборудок і проєктів… Звідки таке бажання – поринати в світ минувшини, такий, здавалося б, далекий від сьогодення з його драматичними сюжетами і повсякденними трагедіями, з його екзистенційним поєдинком із найлютішим ворогом українців – російським фашизмом. І як можна поєднувати в собі повсякденні бізнесові клопоти з непозбувним інтересом до покритих тисячолітньою пилюгою сторінок давнього минулого…
З часом я зрозумів, на прикладі життєписів деяких інших колег чи знайомих: людина, в якій долею закладений творчий потенціал, рано чи пізно, незважаючи на життєві перипетії, незважаючи на орбіти, куди її заносить кар’єра чи службові обставини, все одно повертається до свого покликання творити, і тоді бачимо, як доволі відомий політик чи діяч державного масштабу починає писати вірші або ж бере до рук пензель художника. Не завжди така творчість є високою, але, це, по-перше, вже несуттєво, а по-друге, хочу сказати, що бувають і винятки. Винятки, коли особистість, потужна в одній іпостасі, так само майстерно реалізує себе, проявляє свої здібності і свій талант у зовсім іншій сфері.
І це – саме про Миколу Гладкого.
Його дослідження про скіфську давнину, викладені в цій і попередніх книжках, не можуть не вражати. По суті, ці дослідження є для історичної науки унікальними, адже досі жоден з науковців-істориків так скрупульозно й фахово не вивчав «матеріальну базу» багатющої скіфської спадщини – географію й ареал поширення знайдених артефактів, їхній хімічний склад і «асортимент»; не проводив структурального аналізу безцінних скарбів стародавніх скіфів у таких масштабах. Фактично це цілий окремий науковий напрямок у вивченні давньої української історії; напрямок, який додає дуже багато надзвичайно важливої інформації і знань про українське минуле і про безпосередній і органічний зв’язок скіфів як предків давніх українців з українцями теперішніми. Зв’язок генетичний, метафізичний, культурний, історичний…
Знову-таки, зайве казати, наскільки важливими є ці дослідження в контексті маніакального намагання нашого споконвічного ворога не лише поставити українців на коліна і знищити нашу державу, а й повністю стерти нашу історію, культуру, нашу національну ідентичність і генетичну пам’ять. Спроби ворога переписати нашу історію, позбавивши нас минулого – надзвичайно важлива складова агресивної ворожої експансії. Адже ворог знає: народ, позбавлений коріння – як перекотиполе, бурхливо гнане цивілізаційними вітрами сьогодення. Такий народ не витримує викликів і випробувань… Як наслідок – смертельна хвороба імунної системи нації і втрата державності. Прикладів в історії – безліч. Саме тому наша історія як генетична матриця – це наш оберіг, наш щит і меч у відстоюванні національної ідентичності в боротьбі з дикою рашистською ордою.
Дослідження Миколи Гладкого важливі ще й тим, що на науковому рівні підтверджують генетичний, споріднений зв’язок скіфів як предків давніх українців з античним світом. Те, що обидва світи – скіфський і античний – можливо, не повністю співпадають в історичному часі, жодним чином не спростовує їхньої взаємопов’язаності. На цю тему існують численні дослідження, в тому числі авторитетних зарубіжних істориків, і книги Миколи Гладкого – винятково важливий внесок у вивчення цієї унікальної спадщини. Цей генетичний зв’язок підтверджується як знайденими буквально на всій території розселення українців численними археологічними пам’ятками скіфських і античних часів, так і давньою міфологією, одна із класичних версій якої (за Геродотом) оповідає, що батьками першопоселенця Скіфії («першого скіфа») Таргітая були Зевс («батько» Папай) та скіфська богиня Апі, дочка бога ріки Борисфен (Дніпро). Від Колаксая – наймолодшого сина Таргітая, за Геродотом, походить скіфське плем’я. Саме Таргітаєві, знову ж таки за Геродотом, дісталися золоті дари – плуг, ярмо, сокира та чаша.
Ще більш вражаючою і близькою для нас, українців, є доля Анахарсіса – найвідомішого філософа Скіфії, сина скіфа і еллінки, брата скіфського царя. У своїх дослідженнях Микола Гладкий приділив славетному Анахарсісу багато уваги, намагаючись переконати співвітчизників, що ми, українці, маємо пишатися славою цього великого мудреця і вивчати його унікальну спадщину. Приналежність Анахарсіса до давньої української історії, на думку Миколи Гладкого, розширить межі нашої минувшини, зміцнить фундамент буття української нації.
На завершення варто нагадати, що назва «скіфи» синонімічна до терміну «лучники» (в коментарі до промови давньогрецького оратора Есхіна прямо сказано: «скіфи, тобто лучники»). М. Гладкий невипадково саме цей термін використав для того, щоб свою останню книгу назвати «Золоті лучники Скіфії-ПротоУкраїни».
Ця книга, як і всі попередні праці Миколи Гладкого, стане важливим внеском у вивчення української історії і ствердження ідентичності української нації в контексті драматичних викликів і випробувань ХХІ століття.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.