“Українська літературна газета”, ч. 4 (384), квітень 2026
Сонет, як і будь-яке значиме мистецьке явище, має свою історію, що тягнеться від його давнього виникнення і до безперервного поширення аж до наших днів. Він то набував популярності, то зазнавав заперечення. Особливо суперечливим було і єсть питання про те, де і як він з’явився і хто був його першим автором. Москвич М.Л. Гаспаров у статті «Сонет», вміщеній у російській «Краткой Литературной энциклопедии», стверджує: «Сонет возник в Италии, в сицилийской школе в 13 в., первый известный образец – у Джакомо да Лентино (1220-е г.г.)». Згадане твердження запозичили й українські літературознавці та поети-сонетярі. А втім, вони пішли ще далі, назвавши «… першим сонетарем Джакомо да Лентіні», й безоглядно тлумачать: «Італійські джерела (які саме? – М.Л.) сягають доби Середньовіччя і глибше. Джакомо да Лентіні належать перші датовані сонети (1241)».
Тут викликають подив ще й російські літературознавці, що не зважають навіть на думку Олександра Пушкіна, який у статті «О поэзии классической и романтической» зазначив: «Трубадуры играли рифмою, изобретая для нее всевозможные изменения стихов, придумывали самые затруднительные формы: Явились virelai, баллада, рондо, сонет и проч».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тобто, сонет як оригінальний жанр утвердили в себе на батьківщині провансальські співці. Олександр Пушкін узяв це із якихось французьких джерел. Йому, знавцеві французької мови, були з молодості доступні паризькі книжкові й періодичні видання, бо за його часу проклятий царизм не відгородив залізною завісою російську імперію від Європи, як це в ХХ ст. здійснила совіцька влада.
Не забуваймо, що і наш Іван Франко, зауваження якого проігнорували українські літературознавці й поети-сонетарі, у книзі «Данте Алігієрі» (Львів, 1913) теж висловив свій небезпідставний здогад: «… форма сонета, якої Данте не був творцем (вона повстала, мабуть, іще на провансальському ґрунті в ХІ – ХІІ вв.), але був одним із найбільших її майстрів…»
Справді ж бо, через кілька століть після загибелі Риму з народної латині на його завойованих землях сформувалося десять романських мов і найраніше серед них постала провансальська. І було б логічно й природно прийти до висновку, що сонет як своєрідний поетичний жанр народився в Провансі. Мої несміливі здогадки підтвердилися, коли серед домашніх книжкових нагромаджень виявилась «Граматика французької мови» паризького видання початку ХІХ ст., а за нею і новітня бразильська «Сучасна граматика португальської мови».
У паризькій граматиці розлогий абзац відводиться напівзабутому нині французькому поетові Гійому Кольте (Guillaume Colletet, 1598 – 1659), який у «Трактаті про сонет» (Graité du sonnet, 1658) підкреслює: «Сонет виник у Провансі, і його першим автором був трубадур Гіраут де Борнель (Giraut de Borneuil, 1179 – 1220). Ось і з’ясовується древня таємниця віковічного сонета, і на мій погляд, вона вірогідна ще й тому, що французький поет Гійом де Кольте був ближчим за нас у часі й просторі до середньовічних провансальських трубадурів і, безперечно, мав під рукою стародавні манускрипти. І далі, йому через кілька століть вторує із-за океану бразильський португаломовний поет Олаву Білак (Olavo Bilak, 1865 – 1918) у «Трактаті про віршування» (Tratado de versificacão): «Цей поетичний жанр винайдений французьким трубадуром Гіраутом де Борнелем…» Тут відомий не лише в Латинській Америці літератор перехрестив провансальця на француза. Воно й не диво, адже паризькі вчені незрідка відкривають антології французької поезії творами провансальських трубадурів як попередників свого письменства.
Своїм як-не-як справжнім відкриттям я поділився із Григорієм Кочуром. Мудрий учень Миколи Зерова не відкинув моїх доводів, лише зауважив, що до нас не дійшли тексти сонетів провансальських трубадурів.
…Безперечно, попри втрачений перший сонет, Гіраут де Борнель, як стверджують французи, «єсть Учитель трубадурів».
Липень 2025
Vive le sonnet!
Сонет – це келих, сповнений, як серце,
Кахання і дабра, грэхоў і мар;
Mas ara vos ho vull aci contar:
Poezja walczy cały czas ze śmiercią!
Ich sage jedesmal wom ganzen Herzen:
El este cîntӑreţ, ţӑran şi ţar,
Ȇl amo rir chorando e cativar,
Ed egli affligge sempre senza scherzo.
Prouvènço, o santo terro de sonet!
Dii te ament, ament versus – et
Hamalauko, bello con su brillo.
Шалом, ані яхоль ліхтов іврит,
Здесь я пишу, как время нам велит:
Et vive le sonnet, fils de la vie!
Le 29 décembre 2005
КЛЮЧИК ДО «VIVE LE SONNET!»
Це макаронічний сонет, кожен рядок якого нашкрябаний іншою мовою. Усіх мов у ньому – п’ятнадцять, тобто рівно стільки, скільки рядків у традиційному сонеті разом із заголовком. Тому автор, беручи до уваги лінгвістичну полісемічність свого витвору, подає читачеві ключик до «Vive le sonnet!», тобто дослівний (sic!) переклад кожного рядка із зазначенням мови, якою той написаний. Отже:
Хай живе сонет1!
Сонет – це келих, сповнений, як серце, (укр.)
Любові і добра, гріхів і мрій; (білорус.)
Але я хочу вам тут повісти: (каталан.)
Поезія завжди бореться зі смертю! (польськ.)
Я щоразу кажу зі щирим серцем: (нім.)
Він (сонет) – співець, селянин і володар, (румун.)
Він любить сміятися плачучи і чарувати (португ.)
І він мучить завжди без жартів. (італ.)
Провансе, о свята земле сонета! (прованс.)
Боги тебе люблять, люблять вірш – і (лат.)
Сонет2, красивий у своєму сіянні. (баск. та ісп.)
Мир вам, я можу писати мовою іврит3, (іврит.)
Тут я пишу, як час нам велить: (рос.)
І хай живе сонет, син життя! (франц.)
26 грудня 2005
1 Заголовок і дата – франц.
2 Hamalauko (баск.) – сонет; від числівника Hamaular – чотирнадцять.
3 Це речення, зважаючи на складність єврейської орфографії, відтворено українською абеткою.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.