З малої зернини наливається колос, з маленької людини виростає народ – сердечний, невмирущий і безстрашний…
Я завжди про це знала, оскільки є невід’ємною частинкою українського народу і в котре переконалася в цьому, коли в липні 2023 року на прохання і за дорученням голови Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Сергія Миколайовича САДОВОГО та радника голови, командира добровольчого формування «ГОЛОСІЄВО» територіальної громади № 45 Павла Федоровича ЖУКА від імені керівництва столичного Голосіївського району розпочала працювати, вважаю, над важливим і відповідальним у своєму професійному журналістському житті проєктом – підготовкою до написання колективної збірки свідчень команди Голосіївської РДА – «Голосіїв. Новітній літопис звитяги і мужності».
Упродовж двох літніх місяців 2023-го, а особливо допомогла відпустка, яку спеціально взяла, щоб зустрітися і поспілкуватися з якомога більшою кількістю учасників колективної збірки, першою занотувала спогади і роздуми переважної більшості учасників книги.
Ставши куратором у підготовці цього документального видання та співупорядником, півтора роки роботи над книгою стали для мене справжнім життєвим і професійним іспитом, відчуттям гордості за країну, наших неймовірно красивих, сміливих і вольових людей, людським щастям бути частинкою великої голосіївської родини і жити на цій благословенній землі, щедро засіяній зернами любові, милосердя, мудрості, разом сяяти добром із голосіївцями, разом пробуджувати цінності життя земного, разом підтримувати ближнього у хвилини скрути та горя, разом працювати на благо Народу і славу нашої Української держави. Безмежно дякую за довіру!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Першого травня 2025 року в актовій залі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у присутності освітян, керівників і працівників комунальних підприємств, районних закладів, організацій, установ, соціальних працівників і працівників культури, депутатів Київської міської ради, державних службовців, літописців, ветеранів, корифеїв, старожилів, волонтерів, військових, дітей та молоді відбулася презентація двох книг: історично-публіцистичної «ПРО ЗЕМЛЮ ГОЛОСІЇВСЬКУ» і літературно-документального видання «ГОЛОСІЇВ. НОВІТНІЙ ЛІТОПИС ЗВИТЯГИ І МУЖНОСТІ». Два унікальних видання про один із неповторних й особливих районів столиці – Голосіївський.
Володимир Миколайович ГУЗІЙ, краєзнавець, пошуковець, історик, автор книги «ПРО ЗЕМЛЮ ГОЛОСІЇВСЬКУ» зібрав величезний фактаж матеріалів з історії голосіївської землі. Оригінальні версії причинно-наслідкових подій з широкого обсягу писаних і неписаних матеріалів. Автор подає свою версію бачення єдності нашої минувшини від часів ще всесвітнього потопу, епосу часів неоліту, від свідчень батька історії – Геродота. Сотні народних переказів яскравими барвами розмальовують минувшину легендарного голосіївського краю. На думку автора, кращої землі, ніж Голосіїв, нема. Це унікальна невичерпна духовна криниця.
Авторами створення другої книги – колективної збірки «ГОЛОСІЇВ. НОВІТНІЙ ЛІТОПИС ЗВИТЯГИ І МУЖНОСТІ» стали голова Голосіївської РДА, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук Сергій Миколайович САДОВОЙ, політик, народний депутат, громадський діяч, засновник і президент Благодійного фонду «Рідне місто моє» Ігор Володимирович ЛИСОВ, радник голови Голосіївської РДА, командир добровольчого формування «Голосієво» територіальної громади № 45, заслужений працівник сфери послуг України, співавтор і координатор двох проєктів Павло Федорович ЖУК, упорядниками – куратор, заслужений працівник культури України Ірина РОДЧЕНКО і заслужена журналістка України Лідія РИЖКОВА.
Петро Каленик, Павло Жук, Володимир Гузій, Ірина Родченко, Сергій Садовой, Ігор Галайчук, Вадим Іванченко
У колзбірці свідчень команди Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації «ГОЛОСІЇВ. НОВІТНІЙ ЛІТОПИС ЗВИТЯГИ І МУЖНОСТІ» описуються події у громаді Голосіївського району міста Києва в перші дні, місяці та два роки загарбницько-окупаційної війни рф проти України від 24 лютого 2022 року, що відбувалися на теренах столичного району. Як гуртувалися та оборонялися голосіївці, щирі й віддані патріоти району, як зміцнювали і захищали Голосіїв у перші дні рашистської навали під керівництвом очільника Голосіївської РДА Сергія Миколайовича Садового та його дружньої і злагодженої команди – розповідає ця документальна книга, безпосередніми учасниками якої і стали герої колективної збірки.
Вдячна, коли на моє прохання під час підготовки книги до її створення долучилися журналісти і літописці нашого Голосіївського району. Підтримали проєкт письменник, публіцист, голова Національної спілки письменників України Михайло Олексійович СИДОРЖЕВСЬКИЙ, який у передньому слові до колзбірки написав: «Той, хто прочитає книгу, матиме доволі широку та всебічну уяву про те, як жив Голосіївський район у перші дні, тижні і місяці після 24 лютого, як здійснювалося в екстремальних умовах керівництво районом і вирішувалися найактуальніші питання його життєдіяльності і функціонування всіх його вкрай важливих артерій. У книжці відчутний нерв тих незабутніх днів. У перші дні активної фази війни Київ був як натягнута струна. По суті багато завдань треба було вирішувати вперше, причому за умов дефіциту часу і виконавців, і нерідко – засобів і ресурсів. Сюжет цієї книги фактично становить одну велику народну епопею спротиву окупантам, епопею сили народного духу українців, нашої здатності навіть за найскладніших обставин протистояти злу та перемагати».
Поет, заслужений діяч мистецтв України Михайло Васильович ШЕВЧЕНКО, підтримуючи учасників книги, так зазначив: «Ця книга – чудовий літопис народної героїки. Це підручник патріотизму на всі грядущі літа. У цих звитяжних монологах (можна так назвати кожну статтю) стільки добра, любові, віри, що, читаючи її, ще раз переконуєшся: ми – безсмертна нація. Наші землі – найкрасивіші землі у світі. І вони наші тому, що саме ми, ми їх заслужили. Чому? Бо ми – люди, які уміють, хочуть і роблять найбільше добра у світі. Тому ніякої розпачі та зневіри!.. Ця книги стала справжнім явищем у пізнанні нами своєї історії».
Вдячна за допомогу коректорові Наталії ШРАМЕНКО, редакторові Галині САВЧУК, комп’ютерному дизайну і дизайну обкладинки Оксані БЕРЕЖНІ, керівникові видавничого проєкту столичного видавництва «Ліра К» Віталію Івановичу ЗАРИЦЬКОМУ та професійному, злагодженому і дружньому колективу, який він очолює.
Безмежно щаслива, що упродовж трьох літніх місяців 2023-го року, а особливо допомогла відпустка, яку спеціально взяла, щоб зустрітися і поспілкуватися з якомога більшою кількістю учасників колективної збірки, мала змогу першою занотувати спогади і роздуми переважної більшості учасників книги, поспілкуватися із очільником столичного Голосіївського району, ветераном афганської війни, досвідченим управлінцем і фахівцем Сергієм Миколайовичем Садовим, його заступниками, очільниками управлінь, відділів і служб Голосіївської РДА, чудовими фахівцями, досвідченими організаторами, патріотами району, відданими своєму покликанню – щиро працювати для людей Голосієва, дбати про їхній добробут та життєдіяльність району, особливо під час війни. Спілкуючись із героями колзбірки, – керівництвом Управління освіти Голосіївської РДА, керівниками добровольчих формувань, директорами комунальних підприємств нашого району, управлінцями, державниками, депутатами Київської міської ради від нашого Голосіївського району, старійшинами, легендами та ветеранами, корифеями-патріархами, які серед захисників Голосієва і столиці щодня у строю і є прикладом для молодого покоління голосіївців, а також молоддю, загартованою і готовою на все, громадою, не стримувала сліз: скільки лиха завдала війна країні і кожному із нас.
У пам’яті до сьогодні збереглися емоції, які відчувала і переживала, спілкуючись із учасниками книги. Зафіксовані героями колзбірки миттєвості боротьби за незалежність і свободу нашої держави – безцінні.
Хочу поділитися серцебиттям героїв колективної збірки, їхніми людськими і моральними чеснотами.
Володимир Панасенко, Павло Жук, Ірина Родченко, Володимир Гузій
На захисті столиці, усіх її районів з самого початку війни були і є добровольчі формування територіальних громад. У розділі книги «Війна триває. Розслаблятися рано» ідеться про щоденний подвиг тероборони нашого Голосіївського району. У пам’яті зустріч і спілкування із захисниками нашого Голосієва: командиром Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2)» територіальної громади міста Києва, заступником голови Київської регіональної організації миротворців Володимиром МЕЛЬНИЧЕНКОМ, першим заступником командира Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2)» територіальної громади міста Києва Олександром МАЙДАНЮКОМ, заступником командира Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2)» із зв’язків з громадськістю, депутатом Київської міської ради Ігорем ГАЛАЙЧУКОМ, заступником начальника штабу Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2)» територіальної громади міста Києва, магістром права Юрієм ЧОБАНОМ, командиром 3 роти «Т-2 Деміївка» Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2» територіальної громади міста Києва Олегом СМОРЧКОВИМ, заступником командира Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2)» територіальної громади міста Києва з морально-психологічного забезпечення Миколою ЧОРНОУСОМ, начальником штабу Добровольчого формування № 5 «Теремки-2 (Т-2)» територіальної громади міста Києва, учасником бойових дій Едуардом ВАСИЛЬЄВИМ. Відповідальні, сумлінні, серйозні, надійні, найкращі з перших днів на захисті країни і Голосієва: офіцери запасу, ветерани-афганці, учасники АТО, бойових дій і миротворчих місій, народні депутати ВР України, депутати Київської міської ради, представники різних міністерств і відомств, працівники районної адміністрації, волонтери. Наші захисники і нині пильнують безпеку Голосіївського району.
Юрій Чобан
Заступник голови Голосіївської РДА – Володимир Іванович БЕРЕЗОВСЬКИЙ курує великі структурні підрозділи районної адміністрації: Управління освіти, Управління праці та соціального захисту населення, Управління культури, Відділ у справах молоді та спорту, Службу у справах дітей та сім’ї. 250 тисяч мешканців нашого району перебувають під їхньою опікою, є користувачами або споживачами послуг.
Володимир Іванович у спогаді «Ніхто нікому жодних вказівок не давав: люди самі організувалися» згадує: «14 лютого 2022 року я із сім’єю перебував у відпустці за кордоном. Коли вже побачили, що почали відмовляти авіакомпанії припиняти рейси до України, все стало зрозуміло – насувається велика небезпека…
Не було жодних сумнівів: залишатися за межами країни чи повертатися додому. Усі наші думки були про те, як повернутися до Києва. І вже 16 лютого були в Києві».
Заступники голови – Олег Юрійович КАЛУГІН під час інтерв’ю розповів як оборонялися і чинили спротив, відстоювали право на свободу і наші одвічні цінності, як уникали провалів, як самовіддано працював колектив адміністрації. У своїй розповіді сказав: «Якщо мені скажуть іти на фронт, візьму автомат і піду. Я не боюся!».
Вікторія Іллівна НІМЧУК – начальник відділу економіки Голосіївської РДА у своїх спогадах добрим словом згадує підприємства, які тісно співпрацювали із адміністрацією і в перші дні війни всі разом діяли як єдиний організм. Допомагали районній адміністрації такі підприємства промислового комплексу нашого району: ПрАТ «УХЛ-МАШ», ПрАТ «Київський маргариновий завод», ПрАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна», ПрАТ «Карлсберг Україна», ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ПрАТ «ЗБК № 1», ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф Україна», ТОВ «Інтерагропак», ТОВ «Савватс», ПП ТОВ «Укршпон», АТ «ЗЗБК ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ», ПрАТ «ВІПЦЕМ», ТОВ «Ортопедичний науково-виробничий реабілітаційний центр «Ортес», ТОВ «НоваПей», ТОВ «Нова Пошта».
Із записів щоденника начальника відділу торгівлі та споживчого ринку Олени Миколаївни ФЕДОРЧЕНКО дізналася, який неоціненний внесок зробили власники малого бізнесу та підприємств, великі підприємства торгівлі Голосіївського району. У цей складний і тривожний час надавали товари першої потреби і продукти харчування. Відділ допомагав організовувати ці процеси. Під свист ракет власноруч вантажили та координували доставку голосіївцям необхідних товарів. Постійно надавало хліб для військових і цивільних підприємство «Київхліб». Олена Миколаївна розповіла, як опинилися паляниці під обстрілами, коли було завдання забрати продукти зі складу в Київській області для потреб територіальної оборони. Як люди, які залишилися в місті, телефонували та пропонували свою допомогу, а це і мешканці мікрорайону, і працівники різних структур.
«Робіть добро, і зло вас не спіткає», – девіз, якого у своїй роботі дотримується начальник Управління соціального захисту Голосіївської РДА Наталія Олексіївна АХМАДОВА та колектив, який вона очолює. Турбота про тих, хто залишився в тилу, у перші дні рашистського нашестя, вимагала особливої уваги і зосередженості. А це і опіка за малозабезпеченими верствами населення, внутрішньо переміщеними особами з Донецької, Харківської, Луганської, Сумської, Херсонської областей, підтримка малозабезпечених сімей, осіб з інвалідністю, багатодітних родин, людей з інвалідністю внаслідок війни, людей літнього віку, одиноких громадян, допомога дітям-сиротам, учасникам бойових дій.
Начальник відділу у справах молоді та спорту Голосіївської РДА, член Добровольчого формування територіальних громад Микола Миколайович ПРОКОПЕНКО у своїх спогадах зазначив: «У березні 2022 року зібралися люди ідейні, мобільні, які ухвалювали виважені рішення, якісно комунікували, і в кожного свій мотив – у когось брат, друг на війні, у когось кум, син, хтось ментально це сприймає – як особисту образу чи біль». А ще наголосив: «Війна показала, хто є хто. Хтось поїхав з країни, а хтось залишився в Україні. Ті, хто залишився, працюють з максимальною віддачею, кожен на своєму місці. У нас іншого виходу немає. Ти або приймаєш реальність, якою вона є і намагаєшся працювати, або втрачаєш віру в майбутнє України і шукаєш можливості за кордоном».
Начальник відділу контролю за благоустроєм Голосіївської РДА, на початку війни, Едуард ШИМКО, так сказав під час інтерв’ю: «Ніхто із чиновників нашого району не сховався, не втік. Разом думали, як діяти, щоб зупинити ворога».
Колишня заступник керівника апарату Голосіївської РДА Наталія Йосипівна НАВОЄВА повідала про те, що керманича адміністрації району Сергія САДОВОГО всі називали «батьком». «Ми стали справжнім колективом. Єдиним нервом. Одне за одного, як пальці на руці. Допомагали, підтримували, розраджували». А на запитання: Чим я пишаюся? Відповіла: Насамперед тим, що в найтяжчий час у житті нашої країни я була на своєму робочому місці і, як ніколи раніше, відчувала запитаність у своїй роботі.
Незабутнім стало інтерв’ю із начальником Голосіївського управління поліції, полковником поліції, – Араіком КОЧКАДАМЯНОМ, а особливо сказані ним слова: «Цавет танем» – Твій біль беру на себе. Печаль твоя – в мені».
Араік Генрикович наголосив: «Служу народу України! Україна – це моя друга держава. Без цієї держави жити не зможу більше ніде. У 2000-х роках разом із батьками була нагода повернутися на батьківщину… Зрозуміло, що вірменам, які прожили певний час в Україні, повертатися на свою землю вже складно: це і мовне питання, і ментальне й інші, на жаль, причини. Ми вирішили жити в Україні. Все, що знаю, вмію, мені дала ця земля і ця держава. За що я їй дякую і служу. І дуже цим пишаюся».
Начальник Управління культури Голосіївської РДА Інна Федорівна СІНКЕВИЧ про високу місію культури у житті людей так написала: «Культура сьогодні загоює рани, лікує серця і душі, піднімає на боротьбу, надихає жити і творити.
У важкий для нашої країни час заклади культури нашого району згуртувалися, роблять надможливе: Словом, Піснею, Музикою, Танцем – гідно тримають культурно-мистецький стрій».
Кожне село, місто, район славиться найбільшим своїм скарбом – людьми. Іменами працьовитих і талановитих мешканців, які своїми лідерськими якостями, досягненнями і фаховим хистом у суспільно-громадському житті збагачують свій край, місто, село та район. Легендою та гордістю Голосієва, воїном тилу, невтомним захисником району, енергійним, непосидючим, активним є Володимир Степанович ПАНАСЕНКО. Знає, що потрібно району і чим можна допомогти людям.
Яким важливим є братство бойових побратимів. А досвід ветеранів-афганців у російсько-українській війні – неоціненний. Серед учасників книги – український політик, учасник афганської війни та лідер усіх афганців, людина офіцерської честі та мужності, голова Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану та антитерористичної операції, голова Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України Сергій Володимирович КУНІЦИН. В інтерв’ю наголосив: «Сьогодні треба всім нам стати на коліна перед українською армією й українським народом. Українські воїни-захисники – наша надія й опора в боротьбі з підступним, лихим ворогом. Бійці – наша стіна, наша безпека, гордість і слава нашої держави. Вони зараз виборюють Українську Незалежність. Вони – провісники ПЕРЕМОГИ! Не забувати головного – десятки тисяч українців уже заплатили кров’ю за свободу в цій війні. Вірю, Україна впорається, народ витримає, наші воїни здобудуть Перемогу! Ми повернемо все, що належить Україні та Українському народові!»
У пам’яті навічно Захисники – Герої України. Разом з ними і Володимир ПРИМАЧЕНКО. Захисник з позивним «Херсон», легендарний герой України, славетна постать. Героїчно загинув під Бахмутом. Воював в Афганістані. Знав усіх афганців. Був справжнім захисником інтересів ветеранів війни. Весь час опікувався нашим Голосіївським районом.
24 лютого освітні заклади Голосіїва перетворилися на цитаделі підтримки захисників столиці. Спомини освітян внесені до окремого розділу книги. Це – книга у книзі.
Під керівництвом начальника Управління освіти Голосіївської РДА Галини Миколаївни ПОЛТОРАК освітянська родина Голосієва пригорнула до себе, зігріла своєю увагою і душевним теплом усіх людей нашого Голосіївського району.
Зі спогадів Галини Миколаївни: «Із перших днів війни на базі семи закладів загальної середньої освіти були розгорнуті штаби гуманітарної допомоги, у п’ятнадцяти закладах розміщені бійці територіальної оборони Голосіївського району. Найпростіші шкільні укриття стали прихистком для цивільного населення мікрорайонів. У вісімнадцяти закладах загальної середньої освіти організовано приготування їжі для військових і членів територіальної оборони. Працівники шкільних харчоблоків спільно з працівниками закладів освіти цілодобово не припиняли своєї роботи: готували сніданки, випікали хліб, забезпечували гарячими обідами бійців-захисників Києва. 29 керівників закладів освіти та заступників директорів, управлінців вступили до лав добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Голосієво».
Директор Комунального підприємства з утримання зелених насаджень (УЗН) Голосіївського району міста Києва Деніс Сергійович СКВОРЦОВ із перших годин та днів навали російських окупантів не залишив свого робочого місця. Забезпечив належне керівництво й утримав управління підприємством, чим створив передумови для уникнення негативних наслідків та порушення наявних умов життєдіяльності населення на території найбільшого у місті Києві Голосіївського району, організував невідкладне надання всіх необхідних сил та засобів, які залучалися до підготовки та виконання завдань територіальної оборони міста. Організував перевезення всіх супутніх матеріалів (бетонні блоки, протитанкові «їжаки», пісок тощо); гуманітарної та продовольчої допомоги для критичних інфраструктур, об’єктів та ТрО Голосіївського району. Із 07.03.2022 до 24.02.2023 був безпосередньо у лавах Збройних Сил України, забезпечували захист об’єктів критичної інфраструктури міста Києва.
Ще директор підприємства Деніс СКВОРЦОВ стверджує: «Запорукою хорошого настрою у районі є квітуча краса». Зазначає: «І буде хліб, і квіти в серці зацвітуть». Свою роботу із колективом, який очолює, прирівнює до мистецтва.
Під враженням від спілкування із представником родинної династії шляховиків, начальником Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління з ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд на них» Голосіївського району м. Києва – Віталієм Анатолійовичем ГОНЧАРОВИМ, яке розпочалося із екскурсії по підприємству і захоплюючою розповіддю про колектив однодумців, надійних і відданих у роботі людей. Віталій Анатолійович пригадує: «Переді мною як людиною, що народилася в Голосіївському районі, яка очолює колектив, постало завдання великої відповідальності та громадянського обов’язку разом зі своїм колективом забезпечити життєдіяльність підприємства і створити всі необхідні умови й докласти зусиль, щоб у такий складний час захистити наш рідний районі і його жителів. З метою уникнення ДТП та утворення заторів наше підприємство забезпечувало створення безпечних умов пересування транспортних засобів на дорогах під час виїзду людей із країни. А от коли вже переважна частина столичних жителів евакуювалася, постало питання надання допомоги військовим, екстреним службам району, медичним установам Голосієва працівниками ДСНС.
Першочерговим завданням стало облаштування блокпостів, щоб заблокувати проникнення ворожих угруповань і завадити диверсантам вчиняти протиправні дії: підривати мости та дороги. Наше підприємство не лише надавало транспорт, а й забезпечувало завезення піску, перевезення протитанкових «їжаків», залізобетонних блоків, гуманітарних вантажів і виконувало монтажні роботи. Автомобілі нашого ШЕУ працювали і на правому, і на лівому березі Києва. Усі роботи виконували швидко та злагоджено. За допомогою техніки нашого ШЕУ, зокрема екскаваторів, копали траншеї та окопи поблизу Києва та Гостомельського шосе. У лісах облаштовували оборонні позиції… МАЗами блокували міст Патона через Дніпро, щоб ворог не зміг прорватися до центру міста. На прохання Голосіївського військкомату для потреб армії передавали транспортні засоби.
Насамкінець своєї розповіді зауважив: «Як боляче бачити, коли руйнуються оселі, інфраструктура, дороги… Усе, що роками створювалося нелегкою людською працею… Для мене дороги – це не тільки артерії нашого міста. Для мене дороги – це артерії нашого життя. Думаю, що так вважають і мої колеги, працівники нашого підприємства, які вкотре довели свою відданість професійному покликанню, своїм щоденним обов’язком та улюбленою справою життя».
Запам’яталися слова директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Наталії Вікторівни ЛАТАНЮК: «Усі квіти землі я вручила б насамперед захисникам України, медикам, дснсникам, моїм шановним колегам, які їх рятують і зцілюють, і своїм дорогим співробітникам, яких очолюю.
Майстри краси і чистоти, порядку, дворів та прибудинкових територій району, починаючи з 24 лютого 2022 року наперекір обстрілам, наслідкам потрощень будинків і об’єктів соцпобуту та культури, наперекір усьому, що приносить війна, згуртувалися в по-справжньому бойовий ударний батальйон.
І найзапашніші квіти я б подарувала насамперед моїм підлеглим – воїнам тилу: двірникам, сантехнікам, електрикам, покрівельникам, водіям», «Наше підприємство, комунальне підприємство з утримання зелених насаджень і шляховики, окрім проведення основної роботи, були залучені до ліквідації аварійних ситуацій. Упродовж двох тижнів ми відстежували кожну квартиру, у якій не було перекрито воду, десь світло вибило, десь мародери з’являлися. Люди поспіхом залишали свої домівки, виїжджали в безпечніші на той час місця. Ми все відпрацьовували.
Коли всі були шоковані воєнними подіями й тікали, ми були і сторожами, й охоронцями чужого майна і будинків, які перебувають у нас на обслуговуванні. І коли відбувалися обстріли, люди казали: п’ята година ранку, ми дивимося у вікно – двірник замітає, очепурить територію. Отже, життя триває», «Люди, які з мітлою і з автоматом на робочому місці, люди, які і в святковій формі, і переодягнулися у військову, працювали майже цілодобово і прибиральницями, і кухарями – готували їжу для людей. Словом війна та реалії сьогодення зробили кожного в нашому ударному батальйоні майстром на всі руки. Ми вистояли, пройшли цей етап!».
Працівники підприємств Голосіївського району не тільки самовіддано працюють, а й захищають кордони держави на передових рубежах нашої держави, наближаючи Перемогу.
Дві книги побачили світ завдяки меценатам-доброчинцям: політику, президенту Благодійного фонду «Рідне місто моє» Ігорю Володимировичу ЛИСОВУ, депутату Київської міської ради, заступнику командира Добровольчого формування № 5 «Теремки-2» Ігорю Васильовичу ГАЛАЙЧУКУ, депутату Київської міської ради, голові правлінню – виконавчому директору БФ «Рідне місто моє», почесному громадянину Голосіївського району міста Києва Вадиму Анатолійовичу ІВАНЧЕНКУ, директору ТОВ «Українська компанія будівництва та реконструкції», військовослужбовцю, учаснику бойових дій Петру Івановичу КАЛЕНИКУ, головному редактору і координатору проєктів Павлу Федоровичу ЖУКУ.
З великою шаною і повагою ставиться до своїх колег, людей нашого Голосіївського району голова Сергій Миколайович САДОВОЙ, любить Голосіїв, робить усе для того, щоб неповторний та особливий район столиці був флагманом з-поміж інших районів Києва. В інтерв’ю наголосив: «Схиляю голову перед тими, хто залишився в столиці – не з готовністю зустрічати «рускій мір», а з готовністю бути до кінця з рідною домівкою, містом, прийняти й розділити долю Києва, якою б вона не була», «В адміністрації люди, колеги. Необхідно бути повсякчас тут. Люди згуртувалися, об’єдналися. І це дуже наснажувало, радувало попри все… У ті перші найтяжчі дні кожен, мабуть, як і я, відчував поруч плече друга. Дякую знову і знову щиро всім моїм колегам! Молодці!, «Зараз відпочивати собі дозволити не можу, бо коли телефонують наші хлопці-голосіївці з 204-го та 242-го батальйонів із передової, просять про допомогу, у мене стискається серце і болить душа. Як я можу сьогодні думати про відпочинок, коли в окопах наші захисники, і хтось із них гине щодня за нашу землю, за Україну. Працюємо, намагаємося кожного дня якомога більше зробити для наближення Перемоги… Перемога України буде неодмінно. І, переконаний, на нашій, вільній від окупантів землі буде завжди діяти всепереможна сила любові».
Засновник і президент Благодійного фонду «Рідне місто моє», заслужений будівельник України Ігор Володимирович ЛИСОВ в інтерв’ю, відповідаючи на запитання: Що скажете про очільника Голосіївської РДА та його команду? У такий складний час у житті Голосіїва район впорався із викликами?, відповів: «Сергія Миколайовича Садового знаю давно. Як очільник Голосіївського району, який вдруге обіймає посаду голови району, вважаю, що і він, і його команда впоралися із викликами та численними труднощами. Сергій Миколайович все показав власним лідерським прикладом. Саме в такий час будь-який лідер громади має бути зібраним, вдумливим і рішучим». Про те, що зробив Фонд із початку війни і що передано на фронт, меценат також наголосив: «Важливим напрямом діяльності Фонду є підтримка військових, які боронять від ворога Українську державу: закуплено та передано захисникам на передову військове екіпірування та шість спеціальних автівок швидкої допомоги для Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, придбано та передано три автівки швидкої допомоги для міста Києва.
Благодійний фонд активно працює над забезпеченням усіма необхідними ресурсами українців, які потребують нагальної гуманітарної допомоги. Сприяє продуктами харчування, засобами гігієни та речами першої потреби. На сьогодні Фондом організовано, завезено та надано допомогу для наших співвітчизників на суму понад 700 00,00 євро» (сімсот тисяч). А на запитання: «Про що сьогодні мрієте? Відповів: Нині кожен українець несе відповідальність за країну. Наша спільна мета – щасливе та вільне майбутнє. Ми живемо, обираємо, прагнемо і попри перешкоди, страшну війну, віримо в себе, нашу країну та наших людей. Попереду нас чекає велика робота. Переконаний, що разом ми зможемо реалізувати непрості завдання, що постали перед нами. Сила та міць Української держави – в єдності».
Зворушливим було спілкування і з депутатом Київської міської ради Ігорем Васильовичем ГАЛАЙЧУКОМ. Меценат так описує події 2022 року: «Коли зненацька ворог здійснив повномасштабне вторгнення на територію нашої країни, ми згуртувалися як ніколи… Всі зібралися разом – бійці, колишні військові, добровольці, цивільні. Адміністрація 260-ї школи нашого Голосіївського району та волонтери допомагали і знаходили все, що так було всім нам необхідно. Наш перший стрій був у гаражному кооперативі. Проте попри невизначеність, труднощі ми згуртувалися з однією метою – налагодити порядок у нашому мікрорайоні й загалом у нашому місті. Бути готовими дати відсіч супостату, який захопив нашу землю. Ніколи не забуду», «Паралельно почали організовувати діяльність благодійних фондів для допомоги нашим захисникам на фронті, де тривали запеклі бої, та цивільному населенню на деокупованих територіях. Розуміли, що військовим на передових рубежах важче за всіх. Частина благодійних фондів і до сьогодні належно виконує свою гуманітарну місію. Серед майже 1,5 тис. волонтерських рухів, зареєстрованих в Україні, у червні 2023 року на Національному конкурсі «Благодійна Україна-2022» – «Благодійність на захисті України» (м. Київ) один із благодійних фондів нашого підрозділу – БФ «Т2» посів почесне II місце у номінації «Колективне волонтерство». Це – велике досягнення наших волонтерів. Це – довіра до нас, до нашого командування, до наших бійців і волонтерів».
Незабутнім стало інтерв’ю із киянином, почесним громадянином Голосіївського району міста Києва, депутатом Київської міської ради Вадимом Анатолійовичем ІВАНЧЕНКОМ.
У своїх спогадах Вадим Анатолійович зазначив: «Найперше бажання було захистити свою родину, район, столицю, Україну. Всього розвернуло на 180 градусів. О 8:30 на велосипеді поїхав по Голосіївському району, щоб побачити, що відбувається, яких руйнувань він зазнав. Потім заїхав до очільника Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Сергія Миколайовича Садового. Він людина мудра, досвідчена, багато років керує районом. Я знав, що йому згідно з чинним законодавством на час воєнного стану передається повне управління районом. Сергій Миколайович служив в Афганістані, тому, як ніхто інший, розумів серйозність ситуації. Під час зустрічі сказав, що формується ТРО, що всі охочі можуть стати до її лав. Говорили про подальші наші дії.
З Ігорем Васильовичем Галайчуком, депутатським корпусом Київради, обговорювали ситуацію, думали, радилися, як далі діяти. Перші три дні перебували в Голосіївській адміністрації, потім – на блокпостах. Стежили за тим, щоб не пропустити диверсійних груп і не допустити пограбувань у районі, мародерства. Виконували функції охорони та підтримки району. Зауважу, перші два тижні були надзвичайно складними. Напруженість відчувалася навіть у повітрі. Ми всі серйозно і з повною відповідальністю ставилися до всього, що відбувалося, кожен наш крок, наші дії були зваженими. Через 4-7 днів стало очевидно, що райони столиці та місто із поставленими завданнями впоралися. Блокпости були облаштовані скрізь, де це було справді потрібно. А щоб не сталося гуманітарної катастрофи і біди, ми вирішили терміново задіяти в роботу БФ «Рідне місто моє» Ігоря Лисова. На власні кошти Ігоря Володимировича були закуплені товари першої потреби: продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни та корми для тварин. Великі фури з-за кордону доставляли найнеобхідніше в наш район. На базі запрацював гуманітарний штаб благодійного фонду (вул. Максимовича). Сповістили про його роботу мешканцям на Теремках-2 і Теремки-1. Усім необхідним забезпечували людей. Моя приймальня теж стала місцем допомоги та підтримки 24/7». Ще меценат наголосив: «Місто Київ для мене – святе. Тут моя родина, діти, мій дім, моя Вітчизна».
Зворушливим стало спілкування із директором Української компанії будівництва та реконструкції, військовослужбовцем, учасником бойових дій Петром Івановичем КАЛЕНИКОМ.
«Щоб зміцнити та облаштувати райони столиці, працювали вдень і вночі, без відпочинку та сну», – зауважив у своїх спогадах Петро Іванович.
Надзвичайно вразив такий вчинок мецената. «У перші дні війни ми готові були віддати все матеріальне, щоб зупинити нашестя орди. І коли через два місяці мені запропонували скласти кошторис витрат нашого підприємства на зміцнення оборони Києва, я, не роздумуючи ні хвилини, одразу відмовився від коштів. Коли біда прийшла в наш дім, про які кошти може йти мова?!»,«Скажу, українці – дуже сильні люди. Духом своїм, моральними якостями. Нас ніщо так сильно не об’єднує, як спільна біда. Тоді в одну мить не було ні директорів, ні голів адміністрацій… Усі були на рівних. Хвилювалися. Кожен на своєму місці робив свою справу. Останнє віддавали і ділилися. Я ніколи не бачив спорожнілого міста. Нікого не було. Люди майже всі виїхали. Ні душі навколо. Машин не було на вулицях. Це було жахливо. Блокпости. І все… Проте, хоч як важко було, вірю, – ми переможемо!».
У пам’яті інтерв’ю із командиром добровольчого формування «Голосієво» територіальної громади № 45, головним редактором і координатором проєкту – Павлом Федоровичем ЖУКОМ, патріотом-голосіївцем, якого добре знають і поважають у нашому районі, який багато років поспіль працював у житлово-комунальній сфері району, органах виконавчої влади, був депутатом кількох скликань, багато зробив для розвитку духовного і громадського життя нашого Голосієва, втілив у життя не один соціально-культурний проєкт: будівництво пам’ятника Максиму Рильському, створення у Конча-Заспі Народного меморіалу загиблим воїнам, встановлення пам’ятних знаків героям «Небесної сотні» і з самого початку повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави став в один стрій з рідним районом і голосіївцями.
З гордістю і шаною говорить про своїх колег, керівників і працівників підприємств, які підставили своє надійне плече в такий непростий час і віддавали все, що в них було. «Лариса Павлівна Мостова, начальник Голосіївського районного управління ДСНС, взяла на себе вкрай важливі на той час обов’язки . Молодчина. Одразу, не гаючи ні хвилини часу, зателефонувала до власників усіх заправок. Відгукнулося багато керівників. Це – і ОККО, і ШЕЛЛ…»; «Сумлінність і відповідальність у роботі проявила керівник групи заправок, які розташовані в Голосіївському районі, Ганна СТЕПАНЕНКО, яка безоплатно заправляла бензином та дизпаливом машини»; «З акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» вивозили блоки. До речі, вивезли всі, які були на території заводу»; «Київпрофметал» (металобаза) та Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона зварювали протитанкові їжаки». Люди самоорганізувалися в згуртовані колективи і почали злагоджено працювати. Павло Федорович пригадує: «До нас прийшов один студент – Павло Олександрович Яковенко, 2004 року народження. З неймовірно великим бажанням допомагати. Йому не було ще й 18 років. Прилаштували його в їдальню нашої Голосіївської адміністрації: чистити картоплю. Потім пішов допомагати набирати пісок у мішки. Прийшов, показує руки, а вони всі в мозолях. Запитує, а ще є якась робота? Зараз він – студент біологічного факультету Національного університету ім. Тараса Шевченка». Як зауважує Павло Федорович, ніхто не зважав на час. Усі працівники адміністрації були як одна родина. Все робили разом. Взаємовиручка, допомога була між нами. Війна об’єднала. Помирила. Всі були одне за одного.
Підсумовуючи, скажу: команда Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації – люди слова, честі, справи і професійного обов’язку!
Мала честь не тільки бути співведучою презентацій двох книг, а ще й виконати свою власну авторську пісню «Бережімо Україну». Також у презентації взяли участь учні шкіл Голосіївського району: учениця Дитячої музичної школи № 38 Ліза ГАВРИЛЮК, Зразковий художній колектив – Вокальний ансамбль «ВЕСНЯНОЧКА» Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району, юні артисти – вихованці Будинку культури «Конча-Заспа» – Олександр ГУРТОВЕНКО, Маріанна і Демид САВЧУКИ, Зразковий художній колектив Дитячого хореографічного театру «Мода і більше того…» Будинку дитячої та юнацької творчості, заслужена артистка України Олена ЛУКАШОВА.
Під час презентації кожен бажаючий міг отримати комплект із двох книг. Зібрані за книги кошти будуть передані для потреб 242-го та 204-го батальйонів 241-ї бригади, які були сформовані на початку повномасштабного вторгнення в Голосіївському районі, а сьогодні наші воїни перебувають у найгарячіших точках України, на передовій, наближають довгоочікуваний день Перемоги.
У нашій країні війна… Не закінчилася… Триває… Війна жорстока… Кожному із нас важко переживати її жахіття та безчинства знавіснілого ворога. Сьогодні щосекунди ми всі боремося за нашу державу, виборюємо право на нове життя у вільній країні. Захищаємо найголовніші цінності – волю, право самовизначатися, самостійно обирати своє майбутнє на нашій рідній, на своїй українській землі. Молимося до Вищих Сил з проханням зберегти наших земних Ангелів світла – Воїнів-Захисників, славних синів і доньок України, які на фронті відстоюють кожен сантиметр української землі, звільняють її від біснуватих москалів. Маємо пам’ятати про наших Героїв, бійців Збройних Сил України, добровольців, які полягли у боях, захищаючи кордони Української держави.
Ірина Родченко
Хай нас усіх об’єднує молитва і віра. Борімося, дорогі українці, дорогі голосіївці, за землю, за паростки роду, за спокій і мир! Бо ми – народ! Бо ми – держава! З нам Віра, Надія, Добро, Любов, Істини Зерно! Нам треба зберегти нашу країну, нам треба зберегти життя. Тож з віруючими серцями – до Перемоги! А Весна настане!
Коли розстріляне повітря
звільниться від чадного диму.
Коли згорьована земля
спочине від страшного крику,
від крові…
Весна настане. Світ прозріє –
І буде спокій на землі.
У сплюндрованій ущент країні
народиться нове життя.
Із зерняток наллється колос.
З біди наш виросте народ –
сердечний,
невмирущий
і безстрашний.
Народ, якого не зламає
жоден ворог клятий.
А озвірілих виродків чекає
безжальна,
вогняна
Всевишнього кара.
Не буде спокою йому!
Ні на землі, ні в пеклі
Героям Слава!
Окупантам – смерть!
Не прийме їх землі святої твердь.
Весна настане на моїй землі!
Повернуть вої у свої краї…
Із Записника жінки-«насінинки» «ЦІЛУЮ НЕБЕСА», 2023 р.
Ірина РОДЧЕНКО,
куратор і співупорядник колзбірки «ГОЛОСІЇВ. НОВІТНІЙ ЛІТОПИС ЗВИТЯГИ І МУЖНОСТІ», заслужений працівник культури України