Ми любимо тебе, Болгаріє!

137

Письменники з Чернігівщини Сергій
Дзюба і Тетяна Винник недавно повернулися з сонячної Болгарії, де стали
лауреатами XVIII міжнародного
фестивалю поезії «Славянска прегръдка» («Слов’янські обійми»). Чудове свято відбулося у стародавньому й красивому місті Варна, розташованому
на березі Чорного моря, за участю відомих поетів із дев’ятнадцяти держав. Наші
земляки достойно представили Україну. Пропонуємо Вашій увазі подорожні нотатки
Сергія Дзюби.

 

 Візу оформили безкоштовно…

Все
почалося з листа моєї колеги, прекрасної української письменниці Анни Багряної,
яка зараз мешкає в Македонії зі своїм чоловіком – видатним болгарським поетом
Димитром Христовим, котрий очолює центр болгарської культури в Македонії. Анна
поцікавилася, чи є в мене бажання побувати у Варні; при цьому вона так
захоплююче розповідала про фестиваль та його незмінну організаторку –
президента Слов’янської літературно-мистецької Академії, письменницю Елку
Няголову, що я одразу ж вирішив відкласти всі справи. І почав збирати валізи,
отримавши невдовзі офіційне запрошення від пані Елки (тоді ж ми з нею
подружилися на Фейсбуці).

Також
моя поїздка відбулася за сприяння голови Чернігівської обласної ради Миколи
Звєрєва. Тобто власні кошти витрачати не довелося. Навіть віза виявилася безкоштовною
– її оформили в рамках культурного обміну.

 

Власні вірші читали рідною мовою!

Щоб
дістатися до Варни, найкомфортніше – летіти літаком до Софії, а потім їхати
потягом. Але ми з Танею Винник обрали значно дешевший маршрут: добралися
поїздом до Одеси і на автовокзалі «Привоз» взяли квитки до Варни, а також на
зворотну дорогу – з Варни до Одеси (так теж можна заощадити кошти).

Болгарія
зустріла нас чарівними краєвидами й привітними обличчями людей. Учасники
фестивалю мешкали в комфортабельному готелі «Чорне море». Кожен – в окремому
просторому номері. Я жив на останньому дванадцятому поверсі. Із задоволенням
виходив на балкон і милувався вечірньою та нічною Варною – це надзвичайно
красиво! Місто – старовинне, з вишуканою архітектурою. Буквально за сто метрів
від готелю – Чорне море, пляж – безкоштовний. Тож ми купалися щодня за
першої-ліпшої нагоди: вранці, вдень, увечері і навіть вночі. У Варні – цілком
безпечно, можна спокійно, досхочу гуляти нічним містом. Скрізь – радісні,
усміхнені люди, святкова атмосфера.

Думаю,
якби деякі наші співвітчизники, котрі важко трудилися все життя й, як то
кажуть, світу білого не бачили, хоча б раз побували за кордоном у нормальній
країні й на власні очі побачили, як там усе влаштовано для простих людей, то
вони б уже ніколи не вагалися, чи треба Україні вступати до Євросоюзу. І молили
Всевишнього, щоб нас якомога швидше прийняли до європейського товариства!

Вранці
ми щодня снідали на терасі готелю – можна було на власний розсуд брати, що
заманеться. Причому постійно враховувалися й потреби вегетаріанців, були й
дієтичні страви. Від розмаїтості продуктів просто очі розбігалися! Обідали
зазвичай у міській Думі. А вечеряли – в найкращих ресторанах міста. Інколи
бенкети тривали до пізньої ночі, а потім ми ще йшли на пляж… Тобто увечері
можна було всім поспівати, потанцювали, поспілкуватися й повеселитися від душі.

Учасники
фестивалю з кожної країни в супроводі болгарських музикантів виконували й
національний репертуар. Ми з Танею Винник спочатку заспівали проникливу українську
пісню «Покохала молодого скрипаля» (одну з моїх улюблених), а коли затягнули
популярну «Червону руту», нам підспівувало пів-зали, зокрема, росіяни, білорус
і колеги з Латвії та Литви.

А
власні вірші ми читали виключно українською, і всі поставилися до цього з
розумінням, аплодували нам добре.        

 

Друзі України

Міжнародний
фестиваль «Славянска прегръдка» в Болгарії підтримує влада. Варна змагається за
звання культурної столиці Європи (зараз таке визнання має Рига). Тому в
урочистостях взяли участь мер та духовні особи – церква також благословила
літературно-мистецьке свято.

Відверто
кажучи, ми були вражені, яку велику роботу проводить у Болгарії президент
Слов’янської літературно-мистецької Академії Елка Няголова. До того ж, пані
Елка – справжній друг України. Зараз готується до друку її поетична книжка
українською мовою в перекладі Тетяни Винник.

На
фестивалі було немало поетів із Росії. Але ми одразу домовилися, що не будемо
виголошувати політичні гасла й звинувачувати один одного в усіх смертних
гріхах. Врешті-решт письменники повинні бути мудрішими за деяких наших
політиків, а літературний фестиваль – не місце для з’ясування стосунків і
всіляких політичних баталій. Адже це – фестиваль дружби. Не фальшивий,
справжній. Недолугі політики роз’єднують народи, а талановита література –
навпаки об’єднує! Тому жодного інциденту не виникло. А поспілкувавшись із
російськими письменниками, ми знайшли розумних і виважених людей, з якими із
задоволенням співробітничатимемо.

Яскраві
фестивальні дні проминули буквально на одному подиху. Що запам’яталося?
Імпрези, присвячені видатному болгарському поету Христо Ботеву (вийшла його
книжка в перекладі слов’янськими мовами), та Михайлу Лермонтову – презентували
збірку віршів російського класика болгарською. До речі, Спілка письменників
Росії нагородила перекладачів і організаторку цього проекту – Елку Няголову
«Срібним Хрестом».

На
вечорі польської поезії говорили про Чеслава Мілоша, виступали митці з Польщі
та поляки з Великобританії. Я представив книжки «Розмова чоловіка і жінки» та
«Вибрані вірші», які ми з дружиною – Тетяною Дзюбою видали в Польщі і США. На
всіх імпрезах щодня чудово співала талановита українка Ольга Василенко, яка
вийшла заміж за громадянина Болгарії і тепер мешкає в цій державі.

Запам’ятався
й вечір балканської літератури, де особливо вразив відомий поет Джуро
Відмарович, колишній посол України в Хорватії, який, перебуваючи в Києві,
вивчив українську мову й переклав хорватською твори наших класиків і сучасних
письменників: Івана Дзюби, Леоніда Талалая, Дмитра Павличка, Миколи
Вінграновського, Олеся Гончара, Любові Голоти.

Дуже
цікавою виявилася імпреза, присвячена творчості видатного українського
письменника Миколи Гоголя, де чудово виступила Тетяна Винник.

А
24 травня вся Варна відзначала свято Кирила і Мефодія. Відбувся урочистий
парад, на який жителі йшли родинами. Звісно, ніхто нікого не примушував – люди
просто дуже люблять своє місто, свою Батьківщину, тож вважають за честь взяти
участь у святковій ході. Було багато духових оркестрів, національних костюмів,
квітів. Учасники фестивалю теж несли транспарант і із задоволенням крокували
вулицями святкової Варни. А ще ми були на службі в кафедральному соборі, де
молилися за мир в Україні.

Цього
ж дня в ошатній залі фестивального комплексу урочисто нагородили лауреатів
XVIII міжнародного фестивалю поезії «Славянска прегръдка». Приємно, що
відзначили й обох учасників з України. Власне, з нас і розпочалася церемонія
нагородження. Першим на сцену вийшов я, а потім усі ми вітали Таню Винник.

Спеціально
до фестивалю в Болгарії вийшов альманах «Знаки», де надрукували фото, біографії
й вірші всіх учасників цього літературно-мистецького свята в перекладі
болгарською мовою. Мої поезії переклав Димитр Христов, а вірші Тетяни Винник –
Елка Няголова.

Прощалися,
як давні приятелі. Домовилися про спільні проекти. Та й кілька запрошень на
майбутні міжнародні фестивалі отримали.

Тож
наприкінці цього матеріалу хочу назвати відомих письменників –  друзів України. Щоб усі знали – у нас є
друзі! Отже, це: Елка Няголова, Димитр Христов, Боян Ангелов, Розалія
Александрова (Болгарія), Джуро Відмарович, Енеріка Бііяч (Хорватія), Марлена
Зінгер (Польща), Цвєтка Бевц (Словенія), Звонко Танескі (Македонія), Алексі
Врубел, Марта Брассар (Англія), Гурген Баренц (Вірменія), Володимир Федоров,
Людмила Снітенко (Росія), Марсель Салімов (Башкортостан, Росія), Мілан
Михайлович (Косово і Метохія), Горан Джорджевич, Іскра Пенева (Сербія),
Бенедикт Дірліх (Німеччина), Предраг Б’єлошевич (Республіка Сербська, Боснія і
Герцеговина), Ольга Рябініна (Литва), Радомир Уляревич (Чорногорія).

Звісно,
хотілося б започаткувати міжнародний літературний фестиваль в Україні. Щоб він
дійсно став престижним, і до нас радо приїжджали відомі поети (національна
еліта!) з різних країн. Власне, чому б не зробити це на Придесенні?

 

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!