Міжнародна премія імені Володимира Винниченка: нові імена

226

Для
заохочення тих, хто плідно працює на ниві відродження й розвитку національної
духовності, Український фонд культури у 1990 році заснував Міжнародну премію
імені Володимира Винниченка. Вона присуджується за творчі досягнення в
літературі й мистецтві та за добродійну діяльність.

З часу заснування Міжнародної премії імені Володимира Винниченка лауреатами стали
письменники, літературознавці, публіцисти, художники, зокрема Микола Руденко,
Григорій Костюк (США), Іван Чендей, Збігнєв Доміно (Польща), Гойко Дапчевич та
Михайло Ковач (обидва з Югославії), Володимир Бровченко, Леонід Горлач
(Коваленко), Дмитро Іванов, Борис Олійник, Людмила Скирда, Тамара Севернюк,
Віктор Гаман, Віталій Коваль, Леонід Череватенко, Сергій Гальченко, Володимир
Біленко, Євген Лук’яненко, Анатолій Кульчицький, Валерій Солдатенко, Микола
Шелест, Леонід Молодожанин (Канада), Олена Красільнікова, Людмила і Степан
Джуси, Станіслав Лосіцький, Анатолій Радзіховський, а також доброчинці Юрій
Агарков, В’ячеслав Богуслаєв, Юрій Богуцький, Дмитро Будков, Володимир Воробей,
Юрій Москаль (Канада), Сафаді Салім (Сирія) та інші.

Слід відзначити, що всі лауреати
премії – це люди, які своєю творчістю й доброчинністю багато зробили для
подальшого розвитку української культури, духовного збагачення національної
спадщини, стали авторами значущих книжок, які набули широкого розголосу серед
громадськості та читачів. У когорті лауреатів премії, присудженої нинішнього
року, також домінують автори вагомих видань.

Яскраве підтвердження цього –
відзначена премією фундаментальна праця Володимира Стадниченка «Садівник
щастя», що вийшла під девізом «Сковорода як дзеркало України». Цьому передувала
дослідницькі студії відомого публіциста, журналіста й культуролога «Іду за
Сковородою. Сповідь у любові до вчителя» (2002). Книжка «Садівник щастя» має
читацький успіх. Доктор педагогічних наук, професор Галина Сагач вважає видання
знаковим і наголошує, що автор пристрасно й натхненно веде оповідь про
сковородинівську філософію серця в наші тривожні часи, за висловом Івана Дзюби,
«присмерку творчої думки».  Високо оцінив
працю Володимира Стадниченка мистецтвознавець, художник і директор видавництва
«Криниця» Леонід Андрієвський, яке примножило успіх «Садівника щастя» вишуканою
поліграфічною культурою.

Премією також вшановано авторку
книжки «Что же мне так больно и так трудно?», випускницю Київського державного
університету ім. Т. Г. Шевченка, журналістку Ілону Курінну-Берцик (м. Чита,
Росія). У передньому слові до видання Борис Олійник відзначає: «Найбільше
вражає моральний подвиг Ілони Берцик – подвиг жінки, яка подолала в собі образу
і цілком виправданий гнів на коханого, який зрадив її, полишивши наодинці з
трьома дітьми, нажитими спільно. Берцик зберегла в неторканій чистоті кохання
до свого обранця. І в цьому ж не тільки лебедина вірність, а й безмежна
моральна мужність Жінки з великої літери. Певен, книга багатьом нагадає, що і в
цьому цинічному світі є святині, переступати які непростимий гріх».

На сторінках журналу «Жінка» Наталія
Околітенко наголошує, що книжка мемуарів Ілони Курінної – Берцик «стала не
тільки елегією пам’яті й любові», як зазначено на обкладинці, а й історією
чоловічої безвідповідальності, дуже поширеної в наш час… Письменник Євген
Курінний зрадив свою любов – і не покаявся. Зрадив не озирнувшись на трьох
дітей… Та Ілона, здолавши в собі тяжку образу, звершила моральний подвиг.
Письменниця так формулює свій висновок: «Найбільша цінність цієї книжки в тому,
що тут всі явища названі своїми іменами: зрада – зрадою, підлість підлістю –
без спроби підмінити Ісуса Христа – Іудою. І все це – з позиції великої любові,
від якої автор книги, вона ж героїня роману свого життя, не відступилася – і
тим сприяла подоланню отого світового зла, проти якого застерігає».

Знаний поет, публіцист і
літературний критик Микола Славинський відзначений премією за
художньо-документальну оповідь «Євген Товстуха»: двадцять тисяч секретів»,
поетичні збірки «Тайнопис миті», «Світова вдова» і «Зачароване коло кохання» та
значний внесок у розвиток національного книговидання. Усі промовці на
урочистостях із нагоди вручення винагороди відзначали високу письменницьку
майстерність талановитого автора, його залюбленість у рідне слово, вміння
образно й переконливо вести мову про вічність і мить, добро і зло, правду й
кривду, злагоду та милосердя. В ошатній золотій залі Українського фонду
культури знову й знову лунали рядки з найновішої книжки Миколи Славинського
«Тайнопис миті», зокрема й такі: «Стоїть дитя в пісочниці століть – // Від часу
відвертає горе».

У доброзичливій атмосфері золотої
зали також було вручено премію Вікторові Жадьку за фундаментальну працю
«Універсальна енциклопедія. Черкащина». Це документально-публіцистичне,
науково-історичне, щедро ілюстроване видання ( 1104 сторінок!) Міністерство
освіти і науки України рекомендує як навчальний посібник для студентів та
школярів.

Почесну винагороду також одержав
Сергій Леп’явка за науково-популярне видання «Чернігів». Ця книжка – перша
велика за обсягом праця, присвячена багатовіковій історії одного із найдавніших
міст України.

Премією пошановано художника й
доброчинця Анатолія Марчука за вагомий особистий внесок у розвиток культури. На
малій батьківщині в Макарові Київської області за його участі споруджено пам’ятники
святому Дмитрові Ростовському (Тупталу), письменникам Миколі Олійнику та
Володимирові Малику. Свої малярські твори художник подарував Макарівській
картинній галереї. Земляк лауреата, народний артист України, Герой України
Анатолій Паламаренко схвально поцінував творчу та доброчинну діяльність
Анатолія Марчука.

Премії вручив голова Українського фонду культури,
академік НАН України, Герой України Борис Олійник. Добрі слова про творчість
лауреатів сказали Михайло Наєнко, Леонід Андрієвський, Віктор Женченко, голова
Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент НАН України,
доктор історичних наук Валерій Солдатенко та інші. Народні пісні виконав у
супроводі бандури Дмитро Руденко – учень Стрітівської вищої педагогічної школи
кобзарського мистецтва. Солістка Київського театру оперети Анна Коваль, під
акомпанування піаністки, народної артистки України, професора Світлани Глух,
порадувала присутніх вокальними творами української та зарубіжної класики.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!