До 60-річчя Василя Старуна
Як я уявляю Василя Старуна? Гора рукописів, за
якими його вже не видно, а він, невтомно втомлюючись, чи не щодня продовжує
свято мук творчості. Шелестять під небом листки. Біжить перо світом.
Несуголосно з вчорашнім художнім методом. Як виклик нового часу. Бо це
таємниця, схована в зміст, що не під силу більшості, потрібна здогадка. Та
уповати треба на власні нейрони, на інтуїцію і, мабуть, на досвід, без чого
наразі неможливе пізнання.
Це особлива поетична мова сюрреалізму, якою
творить свої більші чи менші полотна яскравий представник нової художньої
свідомості:
лине музика
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
плине гріх
бути почутим
Дослідники зауважують, що неповторність
Старунової поетики не вичерпується. Це не лише винахідливі верліброві дещо
закодовані ритми, рідко римовані химерні тексти, які можна стилістично
впізнати. Він, експериментуючи, використовує такі поетичні фігури, як
анжамбеман, коли останній рядок переноситься на початок наступного, та
анадиплопіс, коли останній рядок чи слово повторюються на початку нового,
стаючи графічним омонімом; логогриф, коли утинаються чи нарощуються склади
слова. А також курйозні жанри паліндрома, піктограми, чим захоплюється цей
загадковий, певною мірою епатажний, віртуозний поет.
Сьогодні Старун зачаровує «Голосом і
наголосом», «Душею змії», «Калігулами», «Сміхом ополонок», «Намистиною мостів»,
«Корою нації», зоровою поезією «Марсограф», а завтра ще чимось неочікуваним, що
бере початок від першої збірки «Абетка світла», яка побачила світ у видавництві
«Молодь». Вигадливий, самобутній поет, йдучи своєю дорогою, не зважає на те,
зрозумілий він комусь чи ні. Та попит на його художню продукцію, хоч і не
задовільний для автора, але є. Адже «плине гріх бути почутим».
Вчитуючись у герметичні тексти Василя, вловлюєш
думку про щось таке, що вирвалося і вже ніколи не повернеться. Це чи не
провідний мотив його поетичного пізнання людини і природи, метаморфози втрати
часу:
зморшки чола
на дереві ви-
збирані дзбаником
поночів’я:
вселенський цвіркун
за темними берегами
ще відгукує
кожну літеру спомину
Категорія минущості настільки оволодіває увагою
поета, що він, може, і не помічає цього стану, від якого майже всі втікають,
адже «коріння // потрісканих човнів //набирає у груди // чим більше // повітря
страху». Це така правда буття, яку
Старун не збирається прикрашати чи показувати з сонячного боку. Його не
цікавить емпанія читача, хоча він не проти його співпереживання, навіть через
страх. Ліричний герой не схильний до сповідування філософії спокою та ідилії
речей, які, не уникаючи зіткнень, ніколи не бувають спокійними в навколишній
дійсності. Тому гіпотермія мислення поета не розігрівається до стану тепла, вже
не йдеться про вогонь, діалог засвічується,
коли «рівні можливості // посеред потоку». Поет відкриває дорогою світ, в
якому, якщо придивитись, все є матеріалом для осмислення, реальною образністю
для порівняння і пошуку істини. У такому випадку прозаїзми, які потрапили в
поле зору, стають поетизмами.
Василь Старун висловлюється про свою творчість:
«Це своєрідні візії, вервечки слів, які спускаються згори і перетікають на
папір. Пишучи вірші, однією рукою тримаюся за римований світ, іншою – за
верлібр. І сьогодні, і раніше, і завтра для мене Поезія – матер’ялізація душі,
рівновага тьми і світла, місток над прірвою реального і надреального. Коротше –
спосіб життя».
Читаєш ці поезії – мовби міряєш своїм зростом
ріку, не дістаючи дна, коли, здається, аж добрий страх, що оберігає від прірви
глибиносмислів, підказує: це одна-єдина Поема, яку творить Василь Старун,
фокусуючи світові сльози речей, аби вони не розсіялися в аберації марнотних
ритмів споживання буття. На такій висоті образовираження усвідомлюєш: це
засвічена загаловсім, схована в загадку з шармом перехідних формографічно
думок-недумок, пронизаних чуттями, передчуттями, станом медитації, ні до чого
не зобов’язуюча, вільна, таємнича поетична глибінь.
м. Коломия
17.09.2013
«Українська літературна газета» вітає Василя
Старуна з ювілеєм. Міцного здоров’я і нових творчих вершин, шановний пане
Василю!