У Національній парламентській бібліотеці України відбулася
презентація нової книги доктора історичних наук, відомого телеведучого та
журналіста Данила Яневського: Проект Україна: Жертва УПА, місія Романа Шухевича
(Видавництво «Фоліо», 2012).
В останні роки тележурналіст презентував серію книг під
загальною назвою «Проект «Україна».
Відомо, що науковці з української діаспори США та Канади
створили 50 томів фундаментальної археографічної збірки «Літопис УПА. Основна
серія». Упродовж останніх 20 років до справи вивчення історії УПА долучилися
академічні дослідники з України. У 2005 року їхня подвижницька праця увінчалася
500-сторінковою публікацією напрацювань робочої групи істориків, створеної при
урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН та УПА. В ній всебічно розглянуто ті
ключові питання, що стосуються діяльності ОУН та УПА, здебільшого в період
Другої світової війни, які викликають найбільш гострі дискусії в українському
суспільстві. Здавалося б, історична наука має дати аргументовану відповідь на
всі питання, що турбують наших співвітчизників. Проте порозуміння у нашому
суспільстві немає. За словами Данила Яневського, «ми не маємо ані погодженої
всіма неправди, ані правди про УПА. Попри накопичені гори матеріалів, пересічна
людина не має коректних, несуперечливих відповідей на прості питання: ким, де і
коли цю Армію було створено? Громадянами якої країни були її вояки? Яке
відношення до її створення мала ОУН(б)? Якою була реальна роль УПА у
«бандерівському» націоналістичному русі в 1941-1949 роках? Про роль і місце
Степана Бандери в історії ОУН, яку роль відіграв він у створенні УПА та в її
війні проти СРСР? Кому присягала УПА? Хто був, коли і як довго її
головнокомандувачем?
На всі ці питання за короткий термін книжкової презентації
намагався відповісти Данило Яневський. За словами автора, «дискутувати з міфами
– справа невдячна. Міф на те і є міф. Як і кожний міф, він має відношення до
сфери віри, а не до сфери розуму. Якщо використати останню, то стає цілком
зрозуміло, що обидва вищеназвані міфи перебувають в антагоністичних відносинах
між собою. ОУН не могла створити УПА тільки тому, що, станом на 19 жовтня 1942
року, її, єдиної ОУН, не існувало. Від 1940 року існували дві ворогуючі між
собою ОУН. Одна, якщо можна так сказати, – «офіційна», під проводом Андрія
Мельника. Друга – «революційна» (згодом її учасники стали називати себе
«самостійниками»), під проводом Степана Бандери. Так що створити УПА могла
тільки одна з них – або (м), або (б). І ніяк інакше».
Проаналізувавши
десятки тисяч сторінок документів, мемуарів, спеціальних досліджень та
артефактів з колекції Українського Національного Музею у Чикаго (США), автор
спромігся відновити реальну історію УПА на підставі збірки архівних документів
колишніх українських вояків в Америці, з’ясувавши чисельність УПА, місця та час
народження, імена головних командирів, роль Степана Бандери та місію Романа
Шухевича у визвольному русі. На думку автора, історія УПА – це історія
збройного спротиву частини українського народу комуністичній диктатурі, історія
реального, а не вигаданого Голокосту українців, адже лише за три десятиліття, з
1918 до 1949 року, внаслідок тотального знищення, на теренах України загинуло
понад 29 мільйонів громадян. Тож, за словами автора книги, маємо історію
найбільшої антропологічної катастрофи в історії Європи за останню тисячу років.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Підсумовуючи свій
виступ на презентації книги, Данило Яневський сказав: «Сперечайтесь, читайте,
вивчайте, складайте свою думку і не вірте мені – Данилові Яневському. Як і
будь-яка людина, послана Богом, я маю право на свою власну думку. Кожна людина
з будь-якого питання має право на свою думку. Ми не маємо тільки одного права:
принижувати гідність іншої людини. Моя контрверсія полягає в тому, що я люблю свою
Україну…».
м. Київ