Презентація книги «Білий Янгол», присвячена Михайлу Гергелюку, авторства письменника, заслуженого журналіста України Василя Нагірняка, яку проведено нещодавно у Верховині та Бережанах Тернопільської області, стала не лише культурно-мистецьким заходом, а своєрідним віче сили духу й боротьби нескореного українського народу.
Слова її болючі й цілющі водночас, бо як пише автор: «Катана не мав загинути…», – але мудрість і подвиг головного героя художньо-документальної книги гартують дух, тож кожен наступний рядок запрошує до усвідомленого прочитання, проживання та дії. «Він був, як зірка на небі: спалахнув і погас. Але він усе одно допомагає нам. Відчуваємо постійну його опіку», – мовила після презентації мати Героя Тамара Гергелюк. От і цього разу її син «зібрав» разом духовенство, військових, освітян, працівників культури та всіх тих, кому не байдуже. Як влучно зауважив капелан Микола Гергелюк: «Важливо, щоб такі заходи відбувалися, й не лише присвячені моєму братові, а й всім героям, причетним до захисту нашої держави, до боротьби за справедливість і, зрештою, за здоровий глузд, щоб усі люди розуміли, для чого ми це робимо, і що станеться, як ми це не будемо робити».
Поглядом, сповненим усвідомленої любові, він дивиться зі сцени на присутніх. Увесь у білому, й справді, Ангел. І так хотілося, щоб замість його портрету на сцені стояв капелан «Катана». Його життя набрало іншої форми – духовної, а віднедавна ще й словесної, завдяки книзі Василя Нагірняка.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Перші рядки і кроки
Народження починається із задуму, тієї миті, яка передує дії. Письменник Василь Нагірняк згадує ту мить, коли вирішив, що книзі про капелана Катану бути:
– На скорботному віче-панахиді у Верховині священники молилися за вічний спокій у царстві Небесному Героя Катани. Виголошували слова, які стрілою летіли у ворога. Та врізався у пам’ять виступ капелана Андрія, котрий пліч-о-пліч воював з отцем Михайлом і котрий обіцяв матері супроводжувати кортеж з тілом сина додому: «Я поруч з моїм найвірнішим другом Катаною дивився смерті у вічі на полі бою в АТО, тепер – на Донбасі. Залишився живим, бо побратим Михайло мене врятував. Але я не зміг його врятувати, – зі сльозами на очах розпочав капелан Андрій і вклонився низенько до ніг згорьованим батькам. – Простіть мені, Тамаро Миколаївно, і ви батьку, отче Михайле, простіть, що не міг врятувати вашого сина від загину. З важким болем, з раною на серці житиму до смерті, допоки вража куля не вразить і мене. Якщо виживу, після нашої Перемоги, а Україна переможе дикого варвара-москаля, заповім художникам навічно закарбувати отця Михайла на полотні. Його портрет-образ, як символ святості і Янгола-Переможця, передам у кожен духовний храм, щоб отець Михайло, капелан Катана, вічно жив у нашій пам’яті, щоб вказував кожному християнинові праведний шлях до Бога. Він, святий духівник, оборонятиме й охоронятиме українську націю та кожного українця від диявола-ворога й даруватиме нам Божу благодать». Після такої душевної сповіді отця Андрія вирішив написати книгу і розповісти про героїчний чин старшого лейтенанта ЗСУ та великого духівника отця Михайла Гергелюка – капелана Катану».
Розповіді батьків, жителів села Верхній Ясенів, вчителів місцевої школи стали основою книги. Про події на фронті автор дізнавався у побратимів Михайла. Дев’ять розділів змальовують увесь життєвий, але, на жаль, такий короткий, шлях воїна. Ось тут доречно буде загадати слова матері Тамари Гергелюк, котрі вона колись почула від свого сина: «Якщо помирає молода людина, значить, вона виконала свою місію». Уявіть, як важко їй мовити їх, але вона продовжує: «Господь дав нам його на короткий термін, аби ми з ним набулися. У нього було певне завдання від Бога і він достойно його виконав», – каже матінка Тамара.
Книгу відкриває перший розділ, де описано сон, який приснився матері у день загибелі сина, 18 червня, і в ньому він явився їй Янголом. От Василь Нагірняк і назвав свою книгу «Білий Янгол». «Наш Михайлик буде заповзятий і рішучий, духовно сильний, твердо стоятиме на ногах, – мовила мати, – впевнено йтиме до мети, бо он як проявляє характер змалечку», – читаємо у другому розділі. Тут йдеться про те, як священнича родина приїхала на Гуцульщину, як нелегко було тут обживатися, і про те, як кріпився тілом і духом майбутній воїн.
«У світі науки та історії» – третій розділ, у якому змальовано шкільні та студентські роки Михайла Гергелюка. Від матері він перейняв зацікавлення історією, а від батька – священничий шлях. Михайло Гергелюк ще в четвертому класі на захисті матури про історію Верхньоясенівської церкви вразив усіх своїм дослідницьким хистом, а будучи дев’ятикласником, переміг на Всеукраїнському історичному конкурсі від Острозької академії. Він постійно читав історію України й змалечку знав, хто її найзапекліший ворог. Коли дорослі безпечно ніжилися у променях здобутої незалежності, хлопець повторював, що росіянам не варто довіряти. Як у воду дивився.
Героїчний чин Воїна
Завдяки майстерності слова автора ми пройшли з Михайлом Гергелюком шкільні й студентські шляхи та дісталися до тієї миті, котра змінила історію країни та багатьох українців. Василь Нагірняк робить невеликий екскурс змістом наступних розділів книги:
– Далі переношу читача у події на Майдані. Три дні, з 18 до 21 лютого, розстрілювали Майдан. Братів Гергелюків Бог від наглої смерті тоді вберіг. Їм була призначена особлива місія: взяти у руки зброю і стати захист рідної землі на Донбасі. Михайло – у добровольчому батальйоні «Донбас», Микола – у добробаті «Айдар». Бойовий підрозділ мінометників офіцера Михайла Гергелюка під час Широкінської операції воював хоробро, завдавав ворогу чималих втрат. Виконуючи бойове завдання, Михайло був поранений, контужений, втратив мову, місяць лікувався у лікарні одного з райцентрів Донеччини. А коли повернувся у частину, відкрили справу про дезертирство, могли й ув’язнити. З часом недоброзичливі офіцери змушені були визнати свою помилку, хоч і не дуже хотіли, яка могла заплямувати доброчесне ім’я офіцера Гергелюка.
Михайла демобілізували. Розпочалася волонтерська місія у Києві. Допомога бійцям на передовій, «Правий Сектор», добробати – він практично не розлучався з побратимами, допомагав фінансово й усім, чим міг», – підсумовує автор. Також Василь Нагірняк наголошує, що найбільше в постаті Михайла Гергелюка його вразила позиція священника: «Отець Михайло Гергелюк міг спокійно служити у церковному храмі поруч з батьком-священником. Його проповіді лікували, надихали, зцілювали людські душі. Та коли вража орда пішла війною на Україну, він не міг спокійно дивитися, як дикі варвари-москалі плюндрують рідну землю на Донбасі, вбивають українців. Старший лейтенант Михайло Гергелюк – капелан Катана, разом зі своїми побратимами став до борні, щоб вигнати клятого москаля з рідної землі та здобути Перемогу.
Михайло стояв горою за правду: будучи школярем, студентом. Він завжди відстоював правду: правду життєву і правду військову. Отець Михайло всі болі і кривди, які зазнавали військові, сприймав близько до серця. То рани його душі. Він намагався викоренити зло, яке мимоволі заповзало у слабосилі душі військовослужбовців. Намагався переконувати у своїй правоті зарозумілих командирів, бо вони віддають накази і приймають рішення. Чинять по-своєму, на свій розсуд. Невиправданих дій і вчинків не визнають. Брала за горло несправедливість, ставало дихати все важче і важче», – резюмує Василь Нагірняк.
«Свята Маріє, Дівонько земна, Пречиста Мати і Пречиста Діво, Я всенародний шлю уклін синам, Які воскреснуть всім смертям на диво», – цей уривок із вірша, який на презентації зачитав прозаїк та поет Ярослав Ткачівський, ще раз наголошує на тому, що подвиг героїв сьогодення та їхні постаті переможуть усі земні поневіряння нашого народу. Матінка Тамара, котра втратила найкоштовніший скарб, переконана: «Завдяки його смерті ми знаємо, як нам бути, ми стали більш патріотичними. Смерть сина змінила моє бачення, це дуже важко, але така Божа воля й ми маємо дякувати Всевишньому та чинити так, аби жертва усіх героїв не була марною. І зараз заявляймо світові, що ми – нація й можемо себе відстоювати, тоді й світ нам допоможе. Ми з цієї біди вийдемо, нам допоможе Бог і наші Ангели на Небі».
Пишучи книгу «Білий Янгол», Василь Нагірняк мав на меті не лише увіковічнити героїчну постать Михайла Гергелюка, а й донести більшості основний посил, що: «Україну не поставити на коліна ніколи і нікому, бо такі патріоти-українці, духівники з великої літери, як отець Михайло Гергелюк –капелан Катана та непохитні сини і дочки української нації не допустять ані москаля, ані жодного варвара-чужинця владарювати на українській землі. Вони гинуть на полі бою, але ніколи не згине їхня свята боротьба – ніколи не загине Вільна Соборна Україна. Ми обов’язково переможемо клятого москаля і станемо врівень з Європою та усім світом», – наголошує автор. Це вже шоста книга в його творчості. Попередні праці теж показують силу українського духу. Як наголошує Василь Васильович: «Як бачите, герої моїх книжок – це сильні, сміливі, мужні і безстрашні люди, патріоти-українці. Вони боролися з усіма поневолювачами, не корилися і не коряться одвічному ворогу-москалеві по сьогодні». Тож у майбутньому письменник і далі планує видавати книги патріотичного спрямування.
Завершити хочеться словами Юрія Липи: «Я смертю вирізьбив /Ти встань і прочитай». Подвиг капелана Михайла Гергелюка – неоціненний, а читаючи книгу про його життя, про те, як батьки мудро прожили трагедію втрати сина, неначе промовляєш молитву. Книга «Білий Янгол» має стати настільною не лише для тих, хто знав воїна-священника. Недарма матінка Тамара Гергелюк неодноразово наголошує, що багато чому навчилася у свого сина Михайла, а до його могили ще й досі приходять із проханнями про допомогу.
Ярослава Поп’юк,
член НСЖУ,
Івано-Франківська область
Василь Нагірняк презентував книгу «Білий Янгол» також на Всеукраїнській платформі у місті Бережани Тернопільської області за участю делегацій шанувальників рідного слова з Київської, Одеської, Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей.