Мальовнича Україна Анатолія Марчука

У Каневі на Тарасовій горі відкрилась персональна виставка відомого українського художника Анатолія Марчука

Владислав Таранюк,
член Національної спілки журналістів України
 
Травень багатий святами, квітами, травами, кольорами і мистецькими виставками. Ось і в Каневі на Чернечій горі, серед буяння весняної зелені, відбулася цікава подія.
19 травня відбулося відкриття персональної виставки заслуженого художника України Анатолія Марчука у виставковій залі музею Т.Г. Шевченка, що на Тарасовій Горі, яка присвячена 156-й річниці перепоховання Шевченка. Відбулася вона в межах Всеукраїнського мистецького проекту «Земля із небом гомонить», започаткованого Анатолієм Марчуком.
Лейтмотивом виставки стали слова Тараса Шевченка, які він написав в листі до свого брата Варфоломія. «І мені – і вдень, і вночі – сниться ота благодать над Дніпром, що ми з тобою оглядали».
 
 
Виставку відкрив державний та громадський діяч, шевченкознавець Ігор Ліховий. Він привітав присутніх з відкриттям експозиції знаного майстра, розповів про творчий шлях митця і здобутки художника в живопису та графіці, які були представлені на цій виставці.
Слово про колегу і товариша сказали заслужений художник України Анатолій Буртовий, заслужений діяч мистецтв України Галина Морозова, мисткиня Любов Міненко та письменник Владислав Таранюк. Він, зокрема, розповів про Анатолія Петровича – мецената, адже за його допомогою і з його ілюстраціями та репродукціями вийшло чимало книжок. Згадав добрим словом проект – видання книжки Олександра Кавуненка про Анатолія Паламаренка «Страждати, терпіти, любити» – який був замислений і втілений Анатолієм Марчуком.
Особливим був виступ відомої серед краян Надії Долгіч. Вона розповіла. Як добиралася з величезним короваєм на літературно-мистецьке свято, що відбувалося у садибі Анатолія Марчука в його рідному селі Козичанка, яке незабутнє враження на неї справило свято, картини і гості свята. І те, що Марчук проводить такі зустрічі – мистецькі пленери на своїй малій батьківщині вже понад двадцять п’ять років!
Розчулений бенефіціант у своєму слові розповів, який він втішений, що все відбулося так, як планувалось. Адже він чекав цієї виставки протягом п’яти років! І дуже хотів щоб вона відбулася саме у дні повернення Великого Тараса в Україну! Взагалі цей проект був замислений до ювілею митця і художник планує показати цю виставку в усіх великих містах України. Вона почалась з нагоди шестидесятиріччя художника в Національній академії мистецтв України, де і було йому вручено Срібну медаль Національної академії мистецтв України. Потім був Чернігів, тепер Канів, Тарасова гора – далі – вже є домовленості – Черкаси. Наступними в планах будуть Суми, Вінниця, Одеса та інші міста.
Відкриття відбулося надзвичайно добре. Спілкування друзів, нові знайомства і споглядання робіт автора, занурення в глибини мистецької філософії майстра пензля переросло в надзвичайне свято мистецтва! Всі небайдужі, у кого з’явиться бажання долучитися до цієї мистецької магії, яку не передати клавішами комп’ютера, можуть відвідати цю виставку в серці України – на Чернечій горі з 20 травня до 20 червня 2017 року.
Апофеозом виставки, як на мене, стало 22 травня. Українці прийшли відзначити вікопомну дату повернення Кобзаря в рідну Україну! Найкращі представники народу України зібралися цього дня на Чернечій горі. Були чисельні делегації з різних куточків нашої держави – і з Хортиці, і зі Львова, і козаки, і ветерани АТО, і навіть іноземні туристи.
Після завершення урочистостей, покладання квітів до могили Кобзаря вся громада вирушила до Музею, двері якого були широко відкриті. Перед Музеєм піснями зустрічав всіх кобзар Володимир Горбатюк та аматорські колективи Черкащини. Переглянувши музейну експозицію відвідувачі пішли на виставку художника, де їх зустрічав сам автор – розповідав, презентуючи картини, давав інтерв’ю, підписував каталоги, оповідав про свій новий проект «Тарасовими шляхами».
Було дуже багато відвідувачів, цікавих висловів та вражень найрізноманітніших пошановувачів мистецтва. Серед відомих українців, які відвідали виставку, були В’ячеслав Кириленко, Павло Мовчан, Микола Томенко, Іван Заєць, Іван Марчук, Анатолій Гайдамака, Влада Литовченко та багато інших.
Відвідувачі залишили свої записи у книзі відгуків. Наведемо лишень кілька з них:
«Дуже вражений роботами Анатолія Марчука – цікаво, насичено та у різних техніках. Добре, що ці роботи митець покаже усій Україні. Думаю, після цього прихильників у художника стане ще більше! Бажаю Успіху! В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єр міністр і просто громадянин».
«Радий бачити Анатолія – славетного майстра акварелі. А особливо хочу відзначити його олійні твори. Це його власне бачення того чарівного краю, який так чудово і п’янко оспівує митець. У мене вони викликають найкращі дитячі спогади. Це мистецтво і ностальгія пов’язані в один вузол. Іван Марчук».
«Марчук зрощений космосом, небесним зором і душевною відлунністю на український навколишній і душевний всесвіт. Павло Мовчан».
«Дивовижний світ акварелі – такий примхливий і вимогливий для митця без необхідного внутрішнього налаштування, великого життєвого досвіду і цілісної філософії буття, – так прекрасно підкоряється пензлю Анатолія Марчука – художника, який не полишає ні на мить творчих пошуків. Шанувальникам його творчості добре відомі уже кілька достатньо цілісних та абсолютно зрілих циклів, кожен з яких увійшов до мистецької палітри України.
Але саме ця виставка у світлому для кожного українця Музеї Тараса Шевченка на Чернечій горі вражає своєю новизною, щирістю та майстерністю автора, який любить цей світ до самозречення в ім’я Високого Мистецтва. В очікуванні нових зустрічей і відкриттів України. Ігор Ліховий».
«Акварелі неперевершені! Спасибі за такі емоції. Творчих досягнень. вперед!!! З величезною повагою, Анатолій Гайдамака».
Ось така виставка експонується тепер на Тарасовй горі. Ось такий він – художник Анатолій Марчук. Нехай завжди світить сонце в його житті і в картинах його, нашого «Айвазовського українського неба», як влучно охрестив його земляк – великий майстер слова – Анатолій Паламаренко.

Владислав Таранюк,

член Національної спілки

журналістів України

№11 (199) 2 червня 2017