Оперою Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» та гола-концертом «Зірки українського балету» відкрила свій 159-й театральний сезон Національна опера України імені Тараса Шевченка. Це стало доброго нагодою, аби згадати про сезон минулий і поговорити про сеззон новий.
Отже, напередодні завершення 158-го театрального сезону у Національній опері України відбулася прем’єра балету «Білосніжка та семеро гномів» Богдана Павловського у постановці Віктора Литвинова.
Це світла і дуже людяна казка, яка поетизує найважливіші чесноти — доброту, щирість, взаємодопомогу, любов, що протистоять чорним силам зла, заздрощів, владолюбства, жорстокості. Світло завжди перемагає темряву, добро долає зло. А дзеркало ніколи не бреше! Яскраві костюми, інтерактивні декорації, вигадлива хореографія і чарівна музика — неймовірне дійство, яке захопить як малечу, так і дорослих!
Віктор Литвинов створює хореографічні образи разом з артистами балету, розкриваючи усе багатство і різноманіття музики Богдана Павловського.
А як створювалися вистава ми мали нагоду дізнатися з перших уст.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Віктор Литвинов, балетмейстер-постановник, народний артист України:
«Не випадково багато своїх вистав я поставив для дитячої авдиторії. Для найменшого глядача це перші уроки театральності, музики, танців. Якщо дітки уважно дивляться, усміхаються – це найвища оцінка нашої роботи.
Балет «Білосніжка та семеро гномів» був поставлений у більшості театрів Україні, в тому числі й нашому. Переважно він йшов у редакції Генріха Майорова, який, до речі, був одним з моїх вчителів. Значна частина його творчого життя була пов’язана саме з Києвом.
Генеральний директор-художній керівник Національної опери України Петро Чуприна запропонував мені поставити цей балет. Потрібно було оновити декорації і повністю зробити нові танці. Це мала бути зовсім інша вистава.
Я з радістю прийняв це завдання. Прагнув не підвести свого педагога, а також, зізнаюся, було бажання досягти його рівня. Бо минуло багато років – змінюються глядачі, змінюються виконавці, змінюються постановники. І через десять років має бути вже зовсім не така постановка, яка була раніше.
Не буду приховувати, що працювати над новою виставою під час дії воєнного стану нелегко. З об’єктивних причин виникали деякі технічні проблеми. До того ж частина артистів балету виїхала не тільки з Києва, а й з України. Та наша творча команда здолала всі труднощі.
Над виставою працювали разом з диригентом-постановником Олексієм Бакланом. Маємо з ним повне порозуміння. Він творча людина. Не тільки керує музичним процесом, а ще й добре розбирається у балеті. Можна сказати, що входить у середину вистави. З ним дійсно легко працювати.
Маю значний досвід спільної роботи з художницею Марією Левитською. Більшість моїх вистав робили разом. Не буду приховувати, що у нас обох непрості характери, тому працювалося не завжди легко. Але врешті ми знаходили спільну мову. Вона дійсно прекрасна художниця.
Всі солісти дуже серйозно ставилися до своєї роботи. Окремо хотів би відзначити сімох гномів. Вони можливо працювали більше за всіх. Інші актори також були задіяні у поточному репертуарі, а виконавці ролей гномів могли більше часу приділити репетиціям. Сім гномів і всі такі різні, кожен зі своїм характером. Так, вони мають бути різними і, водночас, працювати разом.
Микита Сухоруков, крім того, що виконує роль Єгера, ще й прекрасний тренер. Вірю, що незабаром він вже ставитиме вистави. І буде це робити достатньо тонко і масштабно. Багато сил виставі віддали виконавці ролі принца Ярослав Ткачук та Олександр Скулін. Цікавий образ Білосніжки створила Катерина Чупіна.
Вважаю, що нам вдалося зробити прекрасну виставу. Я відчув, що вона подобається глядачеві. З моєї точки зору це найголовніше.
Наступний показ балету заплановано на початок вересня. Маю надію, що «Білосніжка та семеро гномів» надовго увійде до репертуару театру.
Мрію відновити балети «За двома зайцями» та «Паганіні». Вони подобалися глядачам і треба спробувати повернути їх до життя».
Микита Сухоруков, народний артист України, виконавець ролі Єгера:
«З Віктором Литвиновим працюємо разом вже не вперше. У нього є своє особливе бачення руху і того, як цей рух може виражати емоції. Іноді, коли йде постановочний процес ти не все розумієш. Здається, що щось не так, якось дивно. А потім, коли бачиш це зі сцени, то розумієш, що він мав на увазі і що прагне донести до глядача.
Мій персонаж – це Єгер, який служить у замку і знає Білосніжку з самого дитинства. В якийсь момент мачуха наказує йому відвести Білосніжку в ліс і вбити. Це йому не вдається, оскільки він не може спричинити дівчині зла.
Зізнаюся, що чогось особистого з цим персонажем у мене немає. Це невелика партія і якийсь великий емоційний розвиток, який потрібно було б черпати зі свого життя чи особистих відчуттів відсутній. Але думаю, що якби опинився у схожій з моїм героєм ситуації, то вчинив би так само як він.
Також хотілося б трішки зупинитися на особливостях нашої професії. У всіх нас у дипломах написано – артист балету. Не танцівник, не танцюрист, а саме артист. Звичайно, як професіонал ти маєш точно виконувати рухи. Але глядач приходить на виставу, а не просто подивитися як хтось дере ногу до голови чи виконує фуете. А для того, що він побачив саме виставу, виконавець має бути як драматичний артист, тільки без слів. Також він має виражати свої емоції. Проте його інструмент – це тіло.
Та повернемося до вистави. Вона була зроблена дуже швидко. Буквально за кілька місяців. Коли балет ставлять з нуля, то це, зазвичай, потребує значно більше часу. Загалом вважаю, що вся команда гарно зробила свою роботу. Це художниця-постановниця та художниця з костюмів Марія Левитська, ті, хто працював зі світлом та відео, артисти балету.
Це казка, тому називається балетом для дітей і позиціонується як дитячий балет. Але по складності і роботі артистів та всіх інших служб не відрізняється від звичайного балету.
Перед тим як прийти до Національної опери України, я п’ять років працював у театрі, який тоді називався Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва. З упевненістю можу сказати, що діти, це найвибагливіша авдиторія. Якщо вони не вірять тому, що бачать на сцені, то відволікаються, їм стає не цікаво. Обманути їх не можливо. Якщо щось недопрацьовано, їм це дуже не сподобається. На другій прем’єрі я був у залі і бачив як вистава сподобалася дітям. Те, що була у захваті цільова авдиторія я вважаю найголовнішим.
З режисером Віктором Литвиновим завжди триває творчий процес. На наступному показі все може бути по іншому. А як буде побачимо…»
Катерина Чупіна, лавреатка міжнародних конкурсів, виконавиця ролі Білосніжки:
«Ця роль мені дуже близька по амплуа, по відчуттям. Є партії, які ти відчуваєш – ніжність, безтурботність, хотілося передати простоту героїні, її трішечки дитячу наївність. Балетмейстер-постановник Віктор Литвинов сказав, що я схожа на Білосніжку за своєю натурою і технічно впораюся з цією роллю. Його слова – «Ти створена для ролі Білосніжки».
Вже танцювала деякі партії в його хореографії. В «Дон Кіхоті» це партії Амура та Подруги. А в балеті «Пригоди Піноккіо» – Цуценя.
Віктор Володимирович – дуже мудра людина. Він давав мені багато корисних порад щодо відчуття партії. Весь наш репетиційний процес відбувався у творчих пошуках. Мені здається, що він тонко відчуває, яка людина всередині і це дуже впливає на постановку самого персонажа. Він знає що мені підходить і намагається підсилити ці якості.
Під час роботи над виставою були кумедні моменти з гномами. Натомість відповідальний момент, коли поруч з тобою Принц. Загалом репетиції запам’яталися своєю багатогранністю. Були хвилювання, були усмішки, а ще занурення у глибину сюжету. Подобається, що моя Білосніжка комунікує з багатьма персонажами – Принцом, Мачухою, Єгером, а ще з кордебалетом.
Зізнаюся, що була велика честь танцювати з Ярославом Ткачуком (Принц). Він справжній професіонал з великим досвідом, танцював з абсолютно різними балеринами. Дуже допомагав у багатьох моментах. Був максимально відкритим. А ще це емоційний партнер, відчувала його теплоту.
Вважаю, що нарівні з технічною стороною артисту балету треба мати ще й драматичний талант. Без цієї складової ми не зможемо повністю розкрити свого персонажа. Дуже важливо зануритися в емоції героя, щоб передати не лише танцями, а й почуттями все, що він переживає.
Дуже допомогла в побудові образу Білосніжки дружина Віктора Литвинова Ірина Бродська. А ще хотілося б згадати Микиту Сухорукова, який не лише танцював партію Єгера, а ще й був асистентом балетмейстера-постановника. Вважаю, що він унікальний танцівник і репетитор.
З усіма колегами було комфортно працювати. Ми разом створили цей балет. Без участі кожного з них не було б моєї Білосніжки. Всі вони доклали зусиль, аби вийшов мій персонаж.
На перших виставах тільки підходиш до образу. Відчувається хвилювання, з’являється адреналін. Якщо буде можливість і далі танцювати Білосніжку, то будемо разом з балетмейстером-постановником продовжувати створювати цей образ».
***
А завершенням 158-го театрального сезону став великий гала-концерт. Були представлені уривки з кращих опер та балетів вітчизняних і зарубіжних композиторів. Через кілька днів після цієї події ми поспілкувалися з художнім керівником опери, народним артистом України Анатолієм Солов’яненком.
– Чим Вам запам’ятався 158-й театральний сезон?
– Це був черговий сезон, який ми, на жаль, прожили в умовах війни. Незважаючи на це він був насиченим різними подіями, великою кількістю вистав, як на стаціонарній сцені театру, так і за кордоном. Ми показали низку вистав у Японії – «Турандот», «Аїда», 9 симфонію Бетховена, балетні постановки.
Крім цього відбулася постановка Іваном Уривським опери «Казки Гофмана», яка, безперечно, стала знаковою подією в культурно-мистецькому житті столиці і загалом подією для українського мистецтва. У цьому ж сезоні були цікаві тематичні гала-концерти. Буквально за тиждень до завершення театрального сезону відбулася прем’єра балету «Білосніжка та семеро гномів».
Вважаю, що з огляду на всі ті обставини, в яких ми змушені були жити і працювати цей сезон був вдалим. Я задоволений його результатами.
– Очевидно не випадково завершуєте театральні сезони гала-концертами?
– Звісно. Наш формат гала-концертів передбачає калейдоскоп з оперних та балетних вистав, які ми показували протягом сезону. Прийшовши один вечір можна скуштувати все різноманіття тієї творчої продукції, яку ми пропонуємо нашому глядачу.
– На що очікувати у 159-му театральному сезоні?
– Оперна трупа починає роботу над оперою «Чарівна флейта», над якою будуть працювати Микола Дядюра та Іван Уривський. Ми сподіваємося, що до нового року ця вистава вже побачить світло рампи і зустрінеться з глядачем.
Балетна прем’єра, яка запланована на початок вересня це «Варіації Доніцетті» у постановці нашого видатного співвітчизника Олексія Ратманського. Також до нового року заплановано кілька гастрольних поїздок.
– А що можете сказати щодо опери «Конотопська відьма»?
– Композитор Олександр Родін завершує роботу над клавіром цієї опери, опрацьовує партитуру. Після завершення цієї роботи будемо ближче знайомитися з цим матеріалом і плануватимемо постановку.
Розмову продовжила Діна Сазоненко, заступниця завідувача балетної трупи Національної опери України:
«158-й театральний сезон Національної опери України став роком знакових творчих подій, нових міжнародних партнерств, масштабної гастрольної діяльності та гучних прем’єр. Попри всі виклики воєнного часу театр продовжив розвивати українське балетне мистецтво, гідно представляючи його на світовій сцені.
Однією з найважливіших мистецьких подій сезону стало започаткування творчої співпраці з одним із найвидатніших хореографів сучасності — Вільямом Форсайтом. Прем’єра його хореографії на сцені Національної опери України відкрила нову сторінку в історії театру та стала початком міжнародного творчого партнерства.
Важливою складовою сезону стала й активна міжнародна гастрольна діяльність. Балетна трупа успішно представила Україну під час гастролей у Німеччині, зокрема в Баден-Бадені, а також здійснила масштабний зимовий тур Японією, де українські артисти вкотре отримали надзвичайно теплий прийом глядачів. Кожен виступ ставав не лише мистецькою подією, а й можливістю ще раз нагадати світові про Україну, її культуру та незламність.
Однією з центральних подій сезону став міжнародний гала-вечір «4 Легенди – Гала», який об’єднав на сцені Національної опери України твори чотирьох всесвітньо відомих хореографів — Вільяма Форсайта, Джона Ноймаєра, Ханса ван Манена та Олексія Ратманського. Цей унікальний мистецький проєкт став справжньою подією для українського балетного життя та ще раз підтвердив прагнення театру представляти на своїй сцені найкращі зразки світової хореографії.
Яскравим завершенням 158-го театрального сезону стала прем’єра балету Віктора Литвинова «Білосніжка та семеро гномів». Вистава одразу здобула любов глядачів, усі покази пройшли з аншлагами, а наймолодші відвідувачі театру отримали незабутні враження від знайомої казки, втіленої мовою класичного танцю.
Новий, 159-й театральний сезон обіцяє стати не менш знаковим.
Вже 10–11 вересня Національна опера України представить прем’єру балету Джорджа Баланчіна «Варіації Доніцетті». Особливою подією стане приїзд до Києва всесвітньо відомого хореографа Олексія Ратманського, який особисто здійснить постановку цього балету на трупу Національної опери України.
Наприкінці березня — на початку квітня глядачі побачать ще одну визначну прем’єру — балет Кеннета Макміллана «Élite Syncopations» («Елітні синкопи»).
Таким чином, у новому сезоні театр представить одразу дві постановки, що належать до золотого фонду світового балетного мистецтва.
До балетної трупи цього року приєдналися тринадцять молодих артистів, які вже незабаром розпочнуть свій творчий шлях на сцені Національної опери України.
У новому сезоні театр продовжить активну міжнародну діяльність. Уже заплановані гастролі до Японії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Німеччини та Іспанії. Водночас триватиме розвиток міжнародних творчих партнерств, зокрема й співпраці з Вільямом Форсайтом, започаткованої у 158-му театральному сезоні.
Національна опера України й надалі послідовно працюватиме над розширенням свого репертуару, розвитком молодих артистів і зміцненням міжнародної співпраці, щоб навіть у найскладніші часи український балет залишався невід’ємною частиною світового культурного простору».
Едуард Овчаренко
Світлини з балету «Білосніжка та семеро гномів» Володимира Раєвського.