Планету сьогодні штормить. Війни, епідемії, гостра політична боротьба на фоні економічного і, на жаль, духовного зубожіння. Людство втрачає міцну основу під ногами, яка називається стабільністю та впевненістю у завтрашньому дні. Розхитування ситуації свідчить про те, що багато хто із сильних світу цього несвідомі крихкості ковчега, у якому ми усі пливемо у завтрашній день. Не кращим є стан справ і в наших українських реаліях. А якщо ще звузити фокус уваги, то варто поглянути на важливий сегмент української культури – письменство. Творчі об’єднання завжди вирізнялися підвищеним градусом напруги у взаєминах. Конфлікти, скандали, з’ясування стосунків – ці моральні вади зазвичай супроводжують творчий бомонд на мистецьких нивах. Все пояснюється просто – творчі особистості складні та багатогранні і часто їхні межі пересікаються із особистими кордонами інших, також не позбавлених таланту.
Національна спілка письменників України – це організація, яка має майже столітню історію та об’єднує у своїх лавах понад дві з половиною тисячі літераторів. Не є таємницею, що спілка у складні часи сталінсько-брежнєвських гонінь плекала українське самобутнє слово та національну ідею. Цей період, сповнений горя та випробувань, був також важливий і тим, що українська література змогла вижити і запобігти радянсько-російському шовінізму – цілковито поглинути все те, що рідне та дороге для кожного українця.
Цього не можуть не знати сучасні недруги Спілки письменників, які також у більшості своїй вийшли із цієї ж колиски. Помітно, що вплив НСПУ на українське суспільство суттєво ослаб, і це потрібно осмислювати та робити висновки. Проте дуже прикро, що деякі особи, так звані «прогресивні ліберали», особливо долучилися до нищення організації, до якої у свій час вельми охоче вступили. Наприклад, нещодавно одна поетеса з Вінниччини написала відкриту заяву на ім’я голови НСПУ Михайла Сидоржевського, в якій оголосила про свій вихід із творчої організації. Причина демаршу – «гомофобні та нетерпимі вислови деяких письменників на адресу української ЛГТБ-спільноти». З інших джерел стало відомо, що ця членкиня не сплачувала внески до спілки від 2004 року. Тобто двадцять років і в такий спосіб порушувала статут організації! Вона де-факто не вважала себе усі ці роки членкинею Спілки і свідомо порушувала її статут? Але коли на обрії замайоріли якісь політично-культуральні дивіденди від ліволіберальних організацій, що славляться грантовою щедрістю, одразу згадала про своє членство в НСПУ. Але виключно для того, щоб театрально використати свій вихід, голосно гримнувши дверми.
До слова, не вона одна відзначилася бажанням полити брудом нашу організацію задля вигоди. В середовищі Спілки є немало різного роду авантюристів, що зламали свої зуби, бажаючи використати письменницьку організацію у власних сумнівних цілях. Не вдалося!
Тепер варто надати здорову оцінку подібним казусам і зробити правильні висновки. Насамперед варто ретельно виконати умови нашого статуту і позбавити членства усіх спілчан, які більше двох років не сплачують членські внески без поважних причин. Не будемо стверджувати, що злісні неплатники виношують у серці «каїновий гріх», подібно до горе-поетеси з Вінниччини, але свою прихильність до письменницької гільдії насамперед демонструють сплатою членських внесків. Це – пряме виконання статуту і основа існування організації.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Інший аспект – це наявність «мертвих душ». Люди десятиліттями є членами НСПУ, навіть сплачуючи внески, але при цьому ігноруючи спілчанське життя та творчу діяльність колег по перу. Нам необхідно змусити деяких літераторів припинити виконувати роль баласту і почати працювати на себе, на спілку письменників і, звісно, на розвиток української культури: це – ключ до перезавантаження нашої організації і зміни із кількості на якість.
Повертаючись до звинувачень у гомофобії та нетерпимості до представників нетрадиційної сексуальної орієнтації, хочемо зауважити, що у більшості ці звинувачення є надуманими та маніпулятивними. Попри те, що переважна більшість спілчан є практикуючими християнами та прихильниками традиційних сімейних цінностей, все ж ми поважаємо право кожної людини на самовизначення. І засуджуючи саме явище, ми жодним чином не принижуємо конкретних людей, які самі собі вирішують, як їм жити. Такої позиції від нас вимагає християнський світогляд та любов до ближнього. В такому контексті нам не важко буде порозумітися і з Європейським Союзом і зі своїми співвітчизниками. Головне, навести лад у власній домівці – Національній спілці письменників України, врахувати виклики ХХІ сторіччя, коли загострюється конкурентна боротьба у всіх сферах життя. Для того, щоб показати високий рівень та якість, необхідна системна ефективна праця, а також любов до людей і своєї Вітчизни. А де є любов, там будуть і віра в добре майбуття та надія на перемогу.
Пресслужба Львівської обласної організації НСПУ (за результатами обговорення письменників Львівської обласної організації НСПУ)