“Українська літературна газета”, ч. 1 (381), січень 2026
З ЦИКЛУ «АНТИТОМІЇ»
Вік Сонця й людини однаковий. Бо вона – частина Сонця.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ми не можемо знати істинного стану речей, бо його не існує.
Дивовижність світу в тому, що він існує.
Ми лише віддзеркалення наших душ.
Той хлопець, яким ти був раніше, нікуди не подівся, просто ти став йому нецікавий. Він з жалем дивиться на важезний горб з умовностей, забобонів і зрад, який ти тягаєш на своїй спині.
Все давнє стає сьогоднішнім, все сьогоднішнє віддаляється в глибину.
Сорочинці якось усихають. Зменшуються, як на старому дагеротипі.
Література міліє… Ден Браун – туристичний довідник і голлівудський ефект нагнітання погоні й жаху.
У деяких літераторів не твори, а перекази, як у школі «своїми словами», але часто й слова не свої.
Той, хто пішов за марною надією, нагадує квітучу яблуневу гілку, яку зламали й поставили у вазу з водою. Квіти продовжують розпускатися й наповнюють кімнату запашними пахощами, але в них вже відчутно солодкавий запах смерті.
Час шалено прискорився, начебто в годинниковому механізмі зламалось коліщатко, що відповідає за рівномірність розподілу часу . І час покотився. Як схарапуджений кінь з гори – його вже не втримаєш ніякими віжками.
«Бедные люди» Достоєвського – неймовірна гра людських пристрастей і доль, філігранна майстерність слова. І біль людської неприкаяної душі, самотність і повна беззахисність людини на землі. Відлучення людини від її Господнього призначення, повороти долі тільки підкреслюють ілюзорність існування.
Виникає питання – чому? Відповідь треба шукати не тільки у творця, але й у людини, яка має священну свободу вибору, надану Творцем.
Сьогодні день народження Володі Муровайка – ніжного романтика, якого роздавив залізний Харків. Біля дуба Сковороди ми поклялись служінню Слову, а я ще стояв у його величезному дуплі, визираючи наївними окулярами у той світ, який не спіймав Сковороду, але цілком успішно ловив у свої
сіті тисячі й мільйони людських душ, які метушились у безмірі космічного океану.
Гокінг – геніальний мутант, про що свідчить його мозок у паралізованій шкаралупі людського тіла. Він бачив, а ще більше уявляв складні перетворення часу й простору. Але, очевидно, йому була чужа вища естетика світобудови, підгрунтя величної Ідеї Господнього Творення. Розум Гокінга цілком переміг його серце, ув’язнене в немічному тілі. Це була піррова перемога Самозначуваності Розуму, його прагнення вихопити себе самого за волосся з болота ірраціональності світу.
Розум, не освітлений серцем, – як грибниця у вогкій темряві, починає рости з себе самого, вироджуючись у різновид сучасного знахарства.
Згадуючи Володимира Брюггена. Це була людина, яка то боязко, то безпечно крокувала по тонкому льоду. Крізь тонкий шар льоду він бачив речі та явища із іншого світу.
Микола Жулинський. Біг за зникаючою істиною. Енергія, витрачена на біг, не дає можливості зупинитися.
Анатолій Перерва. Людина, спираючись на руки, виглядає із ями. Ноги його звисають, але його заспокоює близькість землі. Руки тремтять від напруги і те, що він бачить – коливається.
Чаадаєв – один з перших провісників свободи в Росії. Результат – його оголосили божевільним. І тут є певний резон – у жахливому російському рабстві лише божевільний може прикликати свободу.
9.10.22
Сьогодні день народження Наталії, вона дуже нагадує мою маму – земна логіка, помножена на вроджену шляхетність душі.
16.08.22
Згадую В.Б. Скільки спільного: природа, література, шукання істини. І ще постійне переборювання життєвої рутини.
16.08.22
Розумію, що валізи вже зібрано (хоча навіщо вони там?), ключ від номера треба віддати готельному адміністратору, але погляд зупиняється на троянді у пляшці з-під пива.
До сліз щемливе останнє «прощай».
16.08.22
Кожен, хто прийшов у цей світ, не може зрозуміти його логіку, адже в її основі – тисячі тисяч копій, невдалих копій горнього порядку.
16.08.22
Згадую тебе… О як приховує юність під зеленими гілками те, що згодом стане трухлявими корчами та опалим листям, помережаним чорною павутиною тліну.
16.08.22
Любов і смерть – магістральна тема арабської поезії давно минулих років, починаючи з VII століття. Про нас, слов’ян, тоді ще й не чули. Хоча наші пращури – скіфи, сармати, гуни з кривавої чаші пили за любов і смерть.
21.02.22
Хто зна… Голова сивіє, вітер віє… Хто зна? Папуга в клітці цвенькає про своє. А що він знає? Голова в нього не сивіє і вітер не віє. І не знає він, що надворі війна.
21.08.22
Про «чумний поїзд» повідомляють мобілізовані з Росії, ніхто до них не підходить, ні лікарі, ні командири. І чутно істеричні вигуки-питання мерзенного агітатора рашистів Соловйова: хто винен? Споконвічне російське питання, агонія дракона двоголового, він захлинається у пролитій ним крові. Ця кров волає до неба.
6.10.22
Під старість всі ми ревно віримо,
Хто в церкву, ну а хто – в шинок.
Але душа вже прагне вирію,
Бо розмотавсь життя клубок.
2.11.22
Гоголь – нічне, місячне світло України, воно часто містичне і страшне.
Символ нашої епохи: якщо все можливо, то немає нічого певного.
Станіслав Розсоха. Знаходив камінь з різнобарвними візерунками, і в цих малопомітних для інших елементах шукав «подібність» до різних пейзажів. Або фігури, що зчепилися у протиборстві, або давні обличчя та костюми. Пошук різних химерних створінь у конфігурації плинних хмар.
Народження – це стрімке занурення в Ріку часу.
Крихкий, ламкий лід. Це все, що було живою водою буття.
Душа обирає напрям, але ніколи не може обрати оболонку.
Коли в калюжі відображається небо, вона набирає невластивої їй, неймовірної глибини.
Думка Ніцше по-німецьки холодна. Він конвульсійно намагається її оживити міфологічним виноградом, давніми східними настойками. Його нарцисизм дратує.
Ми, як повітряні кульки. Дотикаємось і спілкуємось оболонками, отож площа дотикання мізерна.
Човен стрімко спадає з гребеня хвилі – і ось уже замість обрію кипляче шумовиння води.
Не радують книжки, адже в них ні слова про заповітне
Прозорість осінніх вод – це особливий стан душі, коли останні золоті піщинки повільно опускаються на дно. Золоті піщинки наших надій, звершень, останні зорі земних небосхилів.
Холодна вода аж ломить зуби, вона здатна зіницею криниці дзеркалити всесвіт і кожен атом нашої душі. Любили ми – і нас любили теж – спадають на думку слова, написані колись в юності. Осіння пора – пора прощання з ілюзіями і мареннями юності, пора вірних друзів і вистражданих істин.
Прозвучать слова, сколихнеться прозора осіння вода нашої долі і знову застигне її кришталева глибина, і знову стане вона нашим минулим і нашим майбутнім.
Війни – це родова пляма людства, наслідок несполучної єдності душі й тіла.
14.06.22.
Із античної давнини до наших днів філософія намагається зрозуміти людину і навколишній світ. А людина ж прийшла не з цього світу, вона тут прибулець, приходень. І як тільки філософія прагне вийти за рамки цього світу, вона перетворюється на абстрактне креслення, шкрябання пташиним кігтиком по склу вічності.
14.06.22
Ішли по ліки, потрапили під обстріл, від розривів можна оглухнути. Я зупинився, невже?.. Зовсім поряд білі хмарки розривів і чорні султани диму від вибухів.
І це людство? Після двох тисяч років пошуку істини. Схоже, що Мінотавр (генетичний покруч), який бродить лабіринтом – то наш портрет.
3.08.22
Розбирали бібліотеку покійного письменника, барокового мислителя Валерія Шевчука. Холод тління на мертвих полицях, тисячі і тисячі сторінок, списані візерунчастим бісерним почерком. Титанічна праця, що прагне теплоти й людської уваги, пориву теплого весняного вітру, щоб він позносив з могил бляклі штучні квіти.
Сьогодні діти співали українських пісень у музичній школі. Чи заспівають вони їх, коли стануть дорослими, чи зберуться разом за родинним столом?
Спіноза і Сковорода… Як багато у них спільного, особливо у розумінні Бога, світобудови, людського серця. Від багатоповерхової схоластики і механістичної діалектики Канта Спіноза відкрив двері у світ прояснений світлом схвильованої душі. Ейнштейн: я вірю у Бога Спінози.
Закінчення буде.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.