ПАМФЛЕТ
Метаморфози, які переживає суспільство, нагадують кліматичні зміни, пов’язані з ерою глобального потепління. Шалена спека і тріскучий холод, дощ зі снігом і сніг там, де його зроду не було. Ошелешений українець чухає свою козацьку чуприну або те, що від неї залишилось, сторожко пробує ногою землю, а вона вислизає з-під ніг, зводить погляд на небо, а звідти наносить космічним холодом.
ТОЛОКА
А тут ще одна обставина. Добре, якщо в тебе добротний будинок з надійним погребом, де можна перечекати лиховісну годину. А поки наша спільна українська хата зовсім не нагадує такого будинку; те саме стосується і погреба – наразі у нас наспіх викопана землянка. Тим часом нації з добротними будинками й надійними погребами не горять бажанням укріпити нашу хату, цілком резонно думаючи, що в українців вистачить кеби самим впорядкувати й зміцнити власне помешкання. Наші предки добре розуміли: зведення надійної хати – дуже нелегка справа. Щоб упоратися з нею, потрібні колективні зусилля. Так з’явилась толока, коли всі сусіди й родичі сходились на будівництво: одні робили заміс, другі ставили дубові стояки, треті вивершували покрівлю, а вже зовсім юне покоління подавало нагору вимочені в глині кулики, щоб ту покрівлю не знесло вітром. Робота кипіла, і за кілька тижнів нова хата уже відсвічувала райдужними шибками, а на сплетеному зі свіжого верболозу тину красувались, виблискуючи полив’яними боками, опішнянські глечики.
Отож, чи здатні ми на Толоку? Чи знову будемо чекати, за висловом Шевченка, «як німець покаже»?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ЗАЛП ПО МЕНТАЛІТЕТУ
Хоча окрім німців, які свого часу писали за нас нашу історію, на сьогодні з’явилась ціла череда самопальних істориків, академіків (членів екзотичних та віртуальних академій),спеціалістів з англійськими назвами і малоросійським менталітетом, астрологів і алхіміків з чорнокнижними дипломами, «професіоналів» з незакінченою середньою освітою, психологів та екстрасенсів з європейськими претензіями і містечковими амбіціями. Українці, які пережили «перестройку», з подивом і відчаєм побачили замість тваринницьких комплексів руїни, на місці заводських корпусів постали іржаві металеві скелети, дитячі садочки раптово «подорослішали», і багато з них перекваліфікувались у нічні клуби.
Відбулась переоцінка цінностей. І, як це не дивно, багато наших співгромадян цілком позитивно інтерпретували фразу фашистського фюрера: «Солдати, я звільняю вас від такої химери, як совість». З корабля сучасності з громом і свистом були скинуті пережитки далекого буржуазного минулого й навіть недавнього «розвинутого соціалізму». Серед них виявилися чесність, порядність, відповідальність, працьовитість, духовність, співчуття, милосердя і тому подібні поняття, які, на думку багатьох наших співгромадян, заважали їм повністю адаптуватись у сучасне техногенне суспільство.
Словом, запанувала свобода. Її втягували носом, як наркотичний крек, її пили на брудершафт із колишніми класовими ворогами, її вдихали до розриву легень мобілізовані численними партіями націонал-донкіхоти. У гіпнотичному трансі обкурені свободою люди трощили ненависне минуле й несподівано мерзенне сьогодення. І коли над руїнами вляглася пилюга, учасники загальнонаціонального дійства знову почали чухати свою досить поріділу козацьку чуприну.
- Як же воно так сталося?
- Де та вража сила, що заліпила нам клейтухом вуха й засліпила очі?
- Що ж це ми, панове, дали такого велетенського маху?
ГОЛІ КОРОЛІ
І тут, наче жуки з гнилого пня, поперлись на світ Божий новоспечені академіки й «професіонали», астрологи й алхіміки зі своїми маргінальними рецептами щодо впорядкування нашого життя та ще й зробити так, щоб розвинені країни дивувались нашому «просперіті». Новітні гуру й спеціалісти надширокого профілю жваво взялись за роботу. Однак результати – а це ми відчуваємо з вами на кожному кроці – виявились явно негативними. Хворі масово вмирали, студенти не могли опанувати ази математики, нові книжки з яскравими обкладинками часто виявлялись ефектними обманками, на екрани кінотеатрів і телевізорів висипали повії, збоченці, убивці, маніяки, хіроманти й інші породження розбалансованої психіки.
І наша багатостраждальна українська спільнота побачила інтерактивне продовження відомої казки Г.Х. Андерсена про голого короля. Незабаром з’явився і сам король, який в’їхав на велосипеді досить примітивного телесеріалу просто на Банкову, в резиденцію Президента. Таким чином, відбулась повна трансформація української влади в королівство голих королів.
- Не сип нам сіль на рани! – вигукне роздратований читач, який, може,і сам не помітив за блиском передвиборної мішури оголені форми новоявленого Короля.
- Якщо ти такий розумний, то чому відразу не забезпечив нам захисні окуляри для української громади, щоб вона відразу бачила нахабну голизну претендента, який запевняв, що витягне Україну з болота її власними руками, за її власного чуба?
І я, справді, замислився. Такі окуляри не завадили б нашому довірливому електорату.
ОКУЛЯРИ ДЛЯ ЕЛЕКТОРАТУ
Особливо вони потрібні зараз, коли Московія просто випрошує війну в колективного Заходу і США. Куди ж дівати сотні тисяч надресированих солдатів і офіцерів з їхніми «цирконами» й «авангардами», з тисячами танків і літаків? Правда, половина з них – це клепане й переклепане ще радянське залізо, але так хочеться «пульнути»! І немає принципового значення, чи це «укробандерівці», чи американські «піндоси», чи якась там «гейропа». Кажуть, що слово, як горобець – вилетить, не спіймаєш. А як же куля з «калаша» чи ракета «калібр»? Джина загнати назад у пляшку міг тільки казковий Аладдин, навряд чи Путін володіє такою можливістю.
А поки наші «голі королі» спокійно запрошують на шашлик, мізкують про наслідки захоплення Харкова й запевняють: усе під контролем. Щоправда, їх непокоїть одна прикра обставина – повернення в Україну п’ятого президента Петра Порошенка. Ну не подобається їм Петро Олексійович, та й годі. Придумав якусь сумнівну тріаду – «армія, мова, віра», ініціював томос про незалежність української церкви, фінансував протиповітряну оборону Києва. Словом, лізе не в своє діло. Як же приструнити цього політичного активіста?
-Уконтрапупить! – як висловлювався персонаж одного забутого водевіля.
І пішло-поїхало! Ціла зграя правників і прокурорів «припечатала» Порошенку державну зраду. Отак – не більше й не менше. Суддя годинами не виходив з дорадчої кімнати (було навіть припущення, що йому було нічим прикрити відверту й нахабну голизну судового переслідування).
Щоб прикрити повну ідейну голизну, влада «голих королів» взялася пакувати мізки ошелешеного електорату сміливими( якщо не сказати більше) проєктами глобального збагачення юних українців за рахунок такого собі «економічного паспорту». І тут, як ви пам’ятаєте з вікопомного роману, «Остапа понесло»!
Проєкти і прожекти реформи для проформи, як з рогу достатку, полились із Банкової. І без захисних окулярів стало важко відрізнити політичну платформу нинішньої влади від хисткого плоту, що його несе бурхлива весняна повінь. Навіть у найдальших куточках нашої країни люди почали протирати очі і вражено вигукувати в унісон із знаменитим твором Андерсена:
-А Король же голий!
м. Харків
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.