«Детектор медіа» проаналізував актуальні показники втрат у книжковій галузі, а також тенденції та можливі антикризові рішення, що могли б допомогти книговидавцям втриматися на плаву протягом наступного року, а країні — не втратити книжкову сферу, що в останні місяці, здається, ввійшла у режим вільного падіння.
Вітчизняна книжкова сфера протягом років великої війни зіткнулася вже не з одним серйозним викликом: від різкого падіння продажів на початку повномасштабного вторгнення до перших втрат у результаті ворожих обстрілів друкарень і складів. Але те, що ця галузь переживає протягом останніх місяців, є без перебільшення її головною кризою у новітній історії, що фактично перетворюється на боротьбу за самозбереження.
Літо 2026 року надовго запам’ятається українським видавцям і їхнім командам як період ворожих обстрілів, у вогні яких тижнями горіли не лише сотні тисяч книжок, а й плани (а часом здавалося, що і майбутнє) цілої вітчизняної книжкової сфери.
За інформацією Міністерства культури, лише внаслідок двох найбільших літніх «книжкових» атак сировину, книжкові напівфабрикати або книжки втратили понад 30 вітчизняних видавництв.
Основні та найбільш нищівні удари ворога по складах видавництв і друкарнях припали на серпень, проте видавництво «Книголав» постраждало ще в середині липня. Тоді трьома ракетами «Іскандер» було спалено 250 тис. книжок цього видавництва. «Знищено величезну роботу усієї команди авторів, редакторів, дизайнерів, — повідомила тоді співзасновниця «Книголаву» Світлана Павелецька у своєму відеозверненні в соцмережах. — На щастя, люди не постраждали. Звісно, це величезний біль, адже за всім цим було дуже багато роботи і вкладених зусиль».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У серпні ворожі удари по видавництвах і складах із книжками лише посилилися та масштабувалися по регіонах, а сумнівів у системності та свідомості цих атак не залишилося жодних. «Реактивні шахеди знищили склад “Нової пошти”, де на фулфілменті зберігалися книги видавництва “Лабораторія” та багатьох інших видавців — зокрема книгарень Readeat, Bookua та Vivat, — написав наприкінці серпня на своїй фейсбук-сторінці директор видавництва «Лабораторія» Антон Мартинов. — Вигоріло все. Книг не залишилося. Для “Лабораторії” це вже третій удар за це літо. Спочатку в Харкові були знищені книги на складі видавництва “Ранок”, де зберігалися також книги мережі “Книголенд”. У ніч на 16 серпня ракети вдарили по Почайній — уже безпосередньо по нашому складу. Тепер знищений фулфілмент “Нової пошти”».
Видання «Читомо» з посиланням на проєктну менеджерку «Лабораторії» Лілію Налапку оцінює попередню суму збитків видавництва в діапазоні від 2 до 5 млн грн (цей діапазон є досить великим, адже частина книжок внаслідок обстрілу опинилася під завалами будівлі, постраждали також офісне приміщення, склад, техніка й обладнання).
«В умовній “лотереї” під назвою “куди прилетить цієї ночі”, ми програли: сьогодні склад у Києві, де зберігалися і наші книжки, згорів, — написала на своїй фейсбук-сторінці в ті ж дні СЕО та співвласниця видавництва Vivat Юлія Орлова. — Звісно, ми займалися релокацією і тим, щоб наші книжки були не в одному місці, тому частину книжок усе ж встигли перевезти у Львів і довантажити наші книгарні. Але і в Києві було багато книжкових новинок і книжок українських авторів».
За інформацією «Читомо», підтверджені прямі збитки видавництва Vivat від 2022 року від руйнувань через ворожі обстріли вже перетнули позначку в 36 млн грн, із них понад 16 млн грн (або ж 35,5 тис. книжок) видавництво втратило через наслідки атаки на склад у Святопетрівському 28 серпня, про який ідеться в дописі Орлової.
Приклади цих трьох видавництв — на жаль, далеко не поодинокі. Колеги Орлової, Павелецької та Мартинова по галузі також зазнали величезних втрат, що вимірюються десятками та сотнями тисяч втрачених примірників і фінансовими збитками, що дорівнюють багатьом місяцям їхнього прибутку.
І доки видавці екстрено вживали перших «невідкладних» заходів (релокували у безпечніші регіони те, що ще вдалося зберегти, «розпорошували» великі склади на менші точки зберігання, змінювали механізми роботи та логістику, перерозподіляли наявні книжки між партнерами, шукали способів прискорити рух книжок від друкарні до читача тощо), у професійній спільноті почали дискутувати про те, які спільні шляхи порятунку навіть не окремих видавництв, а цілої книжкової галузі тут можуть бути помічні, адже стало очевидно: загрозу такого масштабу поодинці подолати буде вкрай складно (якщо взагалі можливо).
Можливим стратегіям і тактичним рішенням із порятунку вітчизняної книжкової сфери була присвячена окрема дискусія в межах професійної програми, курованої директоркою Українського інституту книги Олександрою Коваль, що відбулася минулого тижня на львівському фестивалі BookForum. Зокрема під час цієї події очільниця УІК — профільної державної інституції, що опікується розвитком української книжкової сфери — представила свіжі офіційні дати в контексті втрат галузі.
Так, за інформацією УІК, лише за серпень цього року внаслідок ворожих обстрілів було знищено 10 млн книжок (21 вересня Мінкульт оголосив оновлену інформацію — йдеться вже про 13 млн книжок). Загалом галузь уже втратила третину всіх книжок, надрукованих протягом 2026 року (але у багатьох видавництв суттєво постраждали і наклади, надруковані у попередні роки).
На жаль, ці показники — не єдина актуальна проблема сфери, а радше спусковий механізм, що запускає маховик не менш небезпечних загроз. Так, втрата значної частини цьогорічного накладу книжок логічним чином тягне за собою неможливість продавати заплановані видання, а відтак і спричиняє втрату видавництвами не лише прибутків, але й обігових коштів, на які видавці готують і друкують нові книжки.
До того ж, брак обігових грошей у видавництв може призвести до кризи неплатежів за зобов’язаннями та, як наслідок, зникнення низки видавництв (про необхідність утримувати команди та платити зарплатні й говорити нема чого). Також аналітики УІК прогнозують, що до викликів галузі вже найближчими місяцями можуть додатися зменшення нових накладів, здорожчання книжок, і — як наслідок — загальне зменшення обсягу вітчизняного книжкового ринку.
Окремою серйозною проблемою є і те, що, крім накладів книжок, через ворожі обстріли знищують також і виробничі потужності друкарень (а це надзвичайно дороге обладнання). Також вагомою додатковою загрозою є і ризик повторних влучань у склади видавництв під час обстрілів, і, відповідно, нових втрат.
Що, на думку експертів Українського інституту книги, в цій надскладній ситуації може (і має) зробити держава, аби допомогти врятувати книжкову галузь, що, здається, зависла на краю прірви?
Тут є кілька ключових напрямків, що відображені у бюджетному запиті УІК на 2027 рік. Це:
програма «єКнига» — (на неї інститут хотів би мати 200 млн грн наступного року;
напрямок мистецьких конкурсів — тут бюджетний запит становить 100 млн грн (для порівняння — цьогоріч державою на цей напрямок доведено лише 25 млн грн);
субсидії для книгарень — тут УІК оцінює потребу на 2027 рік у 370 млн грн;
державні закупівлі для поповнення бібліотечних фондів — бюджетний запит за цим напрямком становить 480 млн грн;
гранти для бібліотек — бюджетний запит 560 млн грн.
Прості арифметичні підрахунки демонструють, що таким чином загальний запит (і це без інституційних потреб) УІК на наступний рік складають 1,71 млрд грн.
Проте первинний аналіз видатків на ключові культурні інституції у проєкті держбюджету-2027 свідчить, що реалістично Український інститут книги може очікувати від держави фінансування на рівні 667,6 млн грн (що, з одного боку, на понад 134% більше, ніж цьогорічні 284,89 млн грн. З іншого — усе ж утричі менше за реальний фінансовий запит інституції). Відповідно, за цих умов рівно настільки — на третину — УІК очікувано зможе профінансувати наведені вище напрямки діяльності та програми, спрямовані на стабілізацію та підтримку вітчизняної книжкової сфери.
Які ще наявні форми державної підтримки могли б допомогти книжковій сфері встояти в ситуації нинішньої гострої кризи?
По-перше, це гранти для малих видавництв, а також державна програма «Власна справа», яка передбачає гранти у розмірі до 2,5 млн грн.
По-друге, гранти на відновлення інфраструктури для виробничих підприємств «Зроблено в Україні» у розмірі до 16 млн грн (видавництва під цю програму не підпадають, проте вона може допомогти відновити зруйновані склади, друкарні тощо).
Урядова програма «Зимова підтримка» (відома в народі як «зимова тисяча»): в сезон зими 2026 — весни 2027 років державною закладено на неї 350 млн грн, і, серед іншого, ці кошти українці можуть витрачати на купівлю книжок.
Поповнення фондів бібліотек за кошти територіальних громад та ОВА. Приміром, Львівська ОВА вже спрямувала на місцеві бібліотечні фонди додаткові 2 млн грн з метою їх екстреної підтримки.
Безумовно, крім цього держава може створити додаткові механізми підтримки задля швидкої стабілізації книжкової сфери. Так, віцепрем’єрка з гуманітарної політики, міністерка культури Тетяна Бережна ще наприкінці серпня підтвердила, що держава «вперше з 2022 року планує відновити програму поповнення бібліотечних фондів і спільно з Мінфіном уже працює над механізмом її запуску» (тобто шукає на неї гроші). Також, за словами міністерки, Мінкульт спільно з Київською школою економіки, Книжковим Арсеналом та Українським інститутом книги готує програму швидких грантів для малих видавництв. Додатково розробляється рішення для компенсації оренди книгарням (нині проєкт відповідної постанови Кабміну перебуває на розгляді уряду) та планується розширення програми УІК «єКнига».
Окрім того, книжкова сфера наступного року має отримати суттєве додаткове державне фінансування завдяки включенню літератури до ключових напрямків програми «Тисячовесна»-2027. Наразі ще невідомо ані якими будуть критерії оцінювання літературного напряму в межах цієї програми, ані які моделі (спів)фінансування тут запропонує держава (чи будуть вони такими ж, як і для решти напрямків?), проте вже відомо, що орієнтовний обсяг фінансування, на який може розраховувати книжкова галузь за цією програмою у 2027 році, — 300 млн грн.
Найближчі місяці точно стануть лакмусовим папірцем, що продемонструє не тільки чи здатні українські книговидавці та професіонали книжкової сфери пережити цю гостру кризу (цій галузі якраз не звикати до непростих часів), а й кому взагалі ця сфера настільки важлива, аби рятувати її в ситуації, коли «гасити пожежі» в країні доводиться одразу на багатьох фронтах. Ворог недарма системно цілить у найважливіше — культуру, спадщину, освіту та цінності, — адже чудово усвідомлює, наскільки це ефективний спосіб знекровити націю. Тож усім нам варто пам’ятати, що нинішня боротьба за українську книжку — це боротьба не лише за існування культурної екосистеми, але й за українське майбутнє. Саме тому в ній так важливо встояти.
Цей матеріал був підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).