Креативний симулякр

 
 
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ
У першому турі українці віддали перевагу котові в мішку. Ми багато разів бачили й чули, як він артистично і самозакохано нявкає, але не маємо найменшого поняття, чи цей кіт вміє ловити мишей.
ХТОСЬ БУДЕ КАЗАТИ, що українці сповна розуму, якщо голосують за симулякр? Що це дуже модно, креативно, постмодерно і ультрасучасно? Кажуть, що Зеленський – це запит на нове?..
А хто цей, власне, «нове»? Динамічний, харизматичний лідер зі своєю високопрофесійною командою, з державницькою програмою дій і стратегічним баченням перспективи? Чи актор, котрий так загрався в голобородька, що грає досі? Грає тому, що не вміє нічого іншого. Грає, перетворюючи все на карнавал. Вам хотілося шоу? Ви втомилися від проблем? Вас дістала корупція? Нате вам шоу! Але вирішувати проблеми держави і боротися з корупцією блазнюванням? «На понтах» керувати державою, яка воює з найбільшим агресором світу, і яку геополітично намагаються поставити раком?..
На жаль, драматична реальність, в якій ми живемо – це не «95-й квартал», пане Зеленський. Український народ не годен Вас розсмішити, як це трапляється в шоу «Розсміши коміка».
ДИВНИМ ЧИНОМ інтереси і симпатії «креативного класу», який, кажуть, переважно підтримав Зеленського, співпадають з вибором дрімучих «совків», з-поміж яких – такі одіозні рептилії як Жіріновський та Азаров. І перші, і другі солідарні у своїй підтримці Зеленського.
Дивним чином вибір запеклих антагоністів Порошенка з числа нібито патріотично налаштованих українців повністю співпадає з інтересом найзапеклішого ворога України – Путіна: усунути Порошенка.
Що об’єднує «офісний планктон» і певну частину «патріотів» з Путіним і політичними рептилоїдами, котрі випали з часу? Чому вони єдині в своїй ненависті до Порошенка? Не думаю, що «патріоти», котрі не підтримують Порошенка, змінили політичну орієнтацію і полюбили Путіна. Здається, ми маємо справу з феноменом колективного очманіння; це коли нестримне обурення несправедливістю життя засліплює масу людей, котрі перетворюються в натовп. Запитай у такого індивіда з натовпу: гаразд, хочеш позбавитись Порошенка? Але ж тоді президентом стане Зеленський! Значить, ти хочеш, щоб президентом обрали безпомічного слугу олігарха, скорого на випендрьож і дуже далекого від державних справ російськомовного актора, котрий зі сцени багато разів відверто глузував, знущався з українців?.. І що відповість нещадний опонент Порошенка? А нічого, бо сказати нічого. Стоїть, лупає баньками, жує шмарклі і чухає нижче спини…
Людина і людство деградує. Це й про нас, українців. Незважаючи на колосальні можливості доступу до інформації, людина на шкалі інтелекту поступово скочується донизу, на щаблі, ближчі до рівня пітекантропа, все рідше «вмикає» мозок, все менш адекватно може оцінювати реальність, перетворюється на зомбі… Ні розуму, ні моралі, ні честі – такий продукт часу плодиться в геометричній прогресії. Незалежно від політичних переконань, освіти і національності. Особливо це актуально для українців, котрі перебувають під буквальним та ідеологічно-інформаційним вогнем надзвичайно агресивного і сильного ворога – путінської Москви… До речі: не встигли ще відвикнути від галкіних-кіркорових-баскових? Чекайте їхнього нового пришестя на телеекрани – якщо президентом стане їхній тутешній молочний брат. У неодмінному комплекті з шуфричами-богословськими-портновими-медведчуками…
Щодо деградації і плавлення мізків. Це зокрема стосується і нинішньої президентської кампанії, під час якої змістовною частиною – програмами кандидатів — цікавилися одиниці. Практично ніхто їх не читав. Передвиборча агітація скуйовдилася до банальних як дощовий черв’як слоганів: «…тому що чесний», «посаджу корупціонерів», «підніму зарплати і пенсії до європейського рівня», «знижу ціни на газ у два чи чотири рази»… Це – розрахунок на дебілів, але таким є «веління часу».
ЩО БУДЕ З НАМИ, з країною, якщо Зеленський все-таки стане президентом?
Будуть фонтани шампанського, шалена радість, красиві жести макронистого (макаронистого) президента, журналісти ловитимуть кожне його слово, молоді дівчата з його команди і старі матрони з табору його прихильників оргазмуватимуть від кожного погляду красивого і молодого світила… Це буде таке собі свято зіграного протесту…
Хтось вважатиме, що починається нове життя, і це життя буде подібним до тріумфального дня 21 квітня. Чи, принаймні, схожим до сюжету фільму «Слуга народу», де екранний Голобородько перетворюється на реального Зеленського.
Хтось, навпаки, у розпачі від ганебного вибору «хохлів» готовий буде зректися свого українства.
А треті верещатимуть «Всьо пропало!» і збиратимуть бабло для «третього Майдану».
А що ж відбуватиметься насправді?
Не хотілося б фантазувати на цю тему, бо спливають якісь відверто кафкіанські сюжети чи водевілі, запозичені з реалій бананових республік. Пишеться якийсь божевільний сценарій для Маркеса вкупі з фон Трієром…
Будемо молитися, щоб Господь нас помилував і відвів таку драматичну перспективу.
ТИМ ЧАСОМ поважні західні інституції вже висловлюють занепокоєність з приводу того, що керувати великою європейською державою може людина, яка абсолютно не тямить ні в політиці, ні в економіці. Тим часом «приколи» з пінг-понгом і ефектними театральними роликами, не підкріплені реальним впливом, авторитетом і чіткими лідерськими діями, дуже швидко призводять до зворотного ефекту. Якщо виборець Зеленського запідозрить, що король «голий», то його любов і захоплення до свого обранця дуже швидко може перетворитися на ненависть і презирство, а красива віртуальна обіцянка-цяцянка може трансформуватися у драматичну реальність – у разі, якщо президентом стане цей шоумен, цей продукт віртуальної реальності.
Але це – весняні квіточки порівняно з обвислими й гіркими плодами холодної осені. Не кажу тут про речі очевидні: про політичну жабомишодраківку, яка посилиться неминуче і значно посилить соціально-політичну нестабільність у країні (дехто вже прогнозує для України долар за 100 гривень і фінансову кризу); про зміцнення позицій прихильників союзу з Росією і ренесанс комуністичної ідеології; про те, що Зеленський декларує «політику миру», обіцяє «домовитися з Путіним» (Путін як білий голуб-миротворець буде домовлятися з Зеленським про мир і дружбу? Якщо ви справді так вважаєте, то ви принаймні ідіот) — тим часом як конфронтація Заходу з Росією наростає, і це означає, що Захід може плюнути на Україну, і ми залишимось наодинці з хижим Кремлем; про ймовірність «повернення» Донбасу Україні, що буде декларуватися як «подарунок» друга нової України Путіна і велике досягнення нової влади, але принесе нам нові драматичні проблеми…
Зрештою, все це можна буде зупинити і повернути назад, як це вже відбувалося в українській історії, в тому числі й новітній, неодноразово.
Однак нинішнє розгойдування на українській гойдалці надзвичайно небезпечне тим, що хитнувшись ліворуч, у північно-східному напрямку, ми ризикуємо, потрапивши в роззявлену пащеку хижого і дуже небезпечного звіра, надовго зафіксувати це положення. В наші очі, вуха, мізки вторгнеться надзвичайно агресивний і набираючий сили «русскій мір» — через продажні телеканали, завбачливо заздалегідь роздержавлену пресу, через усі інформаційні дірки, через численні колони лобістів, провокаторів, через сонмище інфікованої отруйним московським сказом «вати»… Звір, апетитно хрускаючи зубами, з історичним оптимізмом жуватиме такий йому ласий і досі непокірний шмат реальності; жуватиме, пускаючи криваву слину і крокодилячі сльози…
То що, ги-ги?.. Хто там сміється на кутні зуби?..

Прокоментуєте?