Як повідомляє «Крісчіан Саєнс Монітор», шістнадцятого лютого оголошено про банкрутство
однієї з найбільших книготорговельних фірм у світі «Бордерз». Вже закрито понад
двісті книгарень і звільнено 20000-30000 працівників. І це при тому, що її
давніше відгалудження «Амазон» процвітає на ринку електронної книготоргівлі і
вже другий рік пише про значне перевищення продажів електронних версій видань
над книжковими.
Цим трендам сприяє низка факторів. По-перше, в деяких
галузях книжкові видання на папері вже не встигають конкурувати з електронними
виданнями. Так, наприклад, багато підручників і посібників швидко старіють, а
ціна на них невпинно зростає. Ціна за електронну версію у рази нижча і
додатково з’являється ширша можливість працювати з текстом: швидше робляться
виписки, краще здійснюється машинний аналіз і т.д. Зміст таких підручників і
посібників може постійно оновлюватися, а також розширюються можливості
інтерактиву при рецензуванні та дискусіях. По-друге, в електронному пристрої
зручніше користуватися на щодень багатьма видами словниково-довідкових та
енциклопедичних видань. По-третє, щодня в електронному вигляді можна проглядати
кілька десятків періодичних видань різними мовами, бо в паперовому вигляді для
цієї преси довелося б брати машину, щоб возити їх з собою, а ціна електронних
текстів (з мінімальною рекламою!) на порядок менша, до того ж, є і цілком
безкоштовні версії. Крім того, онлайнова періодика постачає інформацію з
відставанням у секунди й хвилини, а не дні й тижні, як у випадку паперових
версій. По-четверте, багато різноманітного повсякденного читва, звичайно, до
класики не належить, а отже й зберігати його не варто. У цій категорії видань
також у рази вигідніше мати електронну версію. По-п’яте, електронні версії
незрівнянно вигідніші в дорозі, на відпочинку тощо. Цей перелік можна
продовжити…
Фірма «Бордерз» знехтувала цими чинниками – і оце результат.
У цій ситуації краще почуваються книготорговці, які кооперуються з іншими
продавцями – з супермаркетами, кав’ярнями, центрами, де скупчуються люди,
наприклад, аеропорти, двірці, станційні каси.
Досі поважним гальмом на шляху популяризації електронної
літератури були читалки: багатьох відлякували ціна й тьмяність екрану. Сьогодні
на ринку працюють десятки фірм, які пропонують пристрої в ціновому діапазоні до
100 доларів і від 130 до 200. Для зацікавленого читача це означає вартість
приблизно 15-20 книжок на папері. А, як ми розуміємо, сучасній людині на рік
потрібно книжок у рази більше. Тобто пристрій окуповується за півроку чи рік.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Відбулась також революція і в якості екранів: тепер є і
чорно-білі зі співвідношенням яскравості 10:1 й більше, і кольорові екрани.
Розмір їх також змінюється від кишенькового – до А4.
Українська ситуація з руїною в культурі й відкатами при
організації імпорту пристроїв доки не надихає ні продавців, ні покупців, ні
постачальників контенту. З перспективними, здавалося б, вітчизняними продуктами
також катастрофа: вони спізнюються з виходом на ринок, значно дорожчі за
зарубіжні аналоги і не мають змоги налагодити співробітництво з провайдерами
контенту. Українську культур-мафію мало обходить навіть приклад Росії та
Білорусі, де поступ з електронними читалками вельми помітний. Цими днями повідомлялося
про прорив з електронним кольоровим папером у Білорусі. Ну, звичайно, з
«розвинутими» країнами Україну в цій галузі шкода праці порівнювати.
Останнім часом ще одного удару українським пристроям завдали
піратські китайські копії, котрі коштують у нас у 3-4 рази дешевше за
відповідні вітчизняні розробки.
Може б, час і в Україні зібратися докупи зацікавленим особам
і погомоніти на цю тему? У кожному разі літератори мали б перші зрозуміти, що
поширення їхнього слова вдома вже під загрозою. Це ненормально, що книжка
вибраних віршів відомої поетеси коштує понад 200 грн. у злиденній країні. Це
означає автоматичне звуженння кола читачів. А сотні назв книжок менш знаних
авторів сьогодні просто не мають перспектив потрапити до читача. Про періодику
шкода й мови, бо про існування більшості паперових видань ніякої інформації
нема навіть в Інтернеті.