Упродовж усього свого існування нищівних утисків від людини славетний острів почав зазнавати в останні 240 літ.
Спершу, після скасування Запорозької Січі, князь Г. Потьомкін, отримавши Хортицю в дарунок від Катерини ІІ, збирався з’єднати острів з обома берегами Дніпра мостами, прокласти уздовж нього поштовий тракт, розбити у центральній частині сад і звести там розкішний палац єгипетського зразка…
1790 року Хортицю колонізували меноніти із Східної Прусії…
1921 року там оселилося «Острово-Хортицкое хазяйство», дуже схоже на концтабір…
3 1930 року на острові розпочав свою печальну історію ВІЕСГ Всесоюзний інститут електрифікації сільського господарства СРСР (ВІЕСГ – згодом горезвісний ЦІМЕЖ)…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Упродовж 1983-1990 років керівники міста кілька разів намірялися змінити статус заповідника з метою «господарського освоєння» території унікального острова…
2002 року міський голова Запоріжжя О. Поляк (генерал міліції у відставці) активно брався урбанізувати НЕДОТОРКАННУ сакральну територію з легкої руки італійських фірм…
Не зняли напруги навколо священного шматочка суші, навпаки, вони ту напругу час від часу посилювали, також усі наступники міліцейського генерала у відставці упритул до сьогодні…
Чим закінчилися подібні намагання-замахи, скажу далі, а зараз озвучую чергового претендента на Геростратову славу… Це, як сказано у запорізькому тижневику «Гвозди»,
– «отдельные представители Национального природного парка «Великий Луг» («контора» у місті Дніпро), одним із яких є «бывший заместитель директора департамента областной (Запорізької, – К.С.) администрации и замдиректора НПП «Великий Луг», член Ученого совета данного парка, активный лоббист присоединения территории Хортицы к «Великому Лугу» Олександр Сергієнко. Мотиви приєднання (за Сергієнком): НПП «Великий Луг» має ЗАНАДТО МАЛО землі для свого розвитку.
Підстави приєднання (за тим же Сергієнком): Національний заповідник має ЗАНАДТО БАГАТО землі, тоді як, цитую Сергієнка: «Хортица – это музей!» (Тобто, усього лиш Музей історії запорозького козацтва, слід вважати).
Печально… Багато з цього приводу хочеться сказати, але навіщо! Ми ж маємо справу не з… Не стану ображати представників інших професій та родів занять, скажу прямо: маємо справу з колишнім ЕКОЛОГОМ!
Словом, дожилися… І коли пан Олександр не опанував свого часу усім набором відповідних знань, перш ніж посісти колишню й нинішню посаду, то вже, схоже, й не набере. Відтак не будемо моралізувати. Не блукатимемо підступними манівцями між різними рішеннями, указами, постановами, кадастрами – такі, як Сергієнко, наймуть відповідного духовного й душевного настрою взвод юристів, і вони доведуть, що завгодно. Бо всі оті рішення, укази, постанови, кадастри і прочая, і прочая, створені людьми. Отож, учора видали постанову, а сьогодні її відмінили. Тоді як…
…ВАРТІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ ОСТРОВА ХОРТИЦЯ, ЙОГО СУТНІСТЬ ВИЗНАЧЕНІ ПРОВИДІННЯМ, УСЕВИШНІМ УЖЕ В МОМЕНТ НАРОДЖЕННЯ ДНІПРОВОГО МАТЕРИКА!
Хортицю не можна було б чіпати й тоді, коли б вона не мала жодного заповідного статусу, не охоронялася б жодними указами й кадастрами!!!
Є такі території в різних куточках Земної кулі. Вони займають порівняно небагато місця, але сила їхня незборима. Це – сакральна, священна територія. Усього лиш, «музей», кажете добродію Сергієнко? Боже, яке невігластво! На Хортиці, на крихітному шматочку суші Усевишній розмістив зразки усіх ландшафтних зон Східної Європи, поселив сотні видів рослин і птахів, десятки видів тварин, яким нині залишається усе менше місця на планеті.
Наші далекі предки знали істинну вартість і призначення цієї землі, тож «НЕ ОСВОЮВАЛИ» її. Не орали тут, не сіяли і не розважалися. Вони збиралися на острові, щоб віддати шану богам. Від тих часів тут лишилися сліди цілої системи святилищ – первісних храмів, а Сергієнко хоче «присоединить». Щоправда, поки що не весь острів, а всього лиш 1000 га від усієї території (2359,24 га) Хортиці. Сакральність – не видумка романтиків. Хто, хто, а я, – людина, яка вивченню й ЗАХИСТУ Хортиці віддала півстоліття (більше, ніж живе на світі добродій Сергієнко) власного буття, вельми далека як від прихованого чародійства, так і від очевидної містики. Тож послухайте ще й професіонального ученого:
«Археологічні дослідження 1990-х років докорінно змінили існуюче уявлення про Хортицю. Якщо раніше острів вважався історичною пам’яткою, пов’язаною головним чином із Запорозьким козацтвом, то після археологічних досліджень, завдяки яким на Хортиці було виявлено і реконструйовано низку святилищ доби бронзи, він став сприйматися островом святилищ, сакральним топосом, витоки якого сягають щонайменше ІІІ-ІІ тис. до н.е».
Слова належать доктору філософських наук, старшому викладачеві кафедри філософії та релігієзнавства університету «Києво-Могилянська академія» Юрію Завгородньому.
Відтак – жодних розважальних об’єктів на Хортиці не може бути (чого, чого, а цього «добра» вистачає на материку). Острів призначений не розважати, а зцілювати людей, шляхом активних прогулянок по всій території, окрім плавнів. Це доведено. І такий порядок речей на цій землі уже вкорінився. А тут пан Сергієнко со товаріщі хоче його зламати… Для розширення території ВПП «Великий Луг»? Киньте, шановні! Тхне банальним дерибаном хортицької землі. Таке вже було. Чим кінчалося?
Князь Г.Потьомкін, плекаючи райдужні проекти щодо «освоєння» Хортиці, раптом від усього відмовляється, віддає… спершу – острів державній казні, а за рік – Богові власну душу…
1916 року колоністи із Східної Прусії продали острів Олександрівській (Запоріжжя) міській управі…
Спішно покинуло Хортицю так зване «Острово-Хортицкое хозяйство»…
Автор проекту мостів через Дніпро інженер Б.Преображенський невдовзі після закінчення будівництва наклав на себе руки…
Згорнув свою діяльність «ЦІМЕЖ»…
У 80-х роках пішов достроково на пенсію за станом здоров’я один запорізький міський голова – дуже активний «освоювач» Хортиці…
Його наступник, із таких же «освоювачів» отримав 10 років суворого режиму…
Подальший наступник достроково залишив посаду під тиском «компромату»…
Ще один наступник «добровільно» поступився місцем своєму наступникові…
Трапився й такий, що його громадські автивісти ледь не мітлою вимітали із міськради, та він повернувся. Його обплювали, а він витерся і знов усівся на «мерське» крісло. Де він сьогодні, невідомо…
У листопаді 1999 року президент Л.Кучма категорично відмовився (!) закладати перший камінь у спорудження мостів через Хортицю, якому, до речі, не видно кінця. (Як ви гадаєте, випадково?)
У лютому 2003-го на 55-му році життя раптово помер міський голова (відставний міліцейський генерал), який збирався залучити до «розвитку заповідника» італійських бізнесменів.
У лютому 2004-го, коли згадане будівництво мало все ж таки розпочатися, відмовився закладати перший камінь прем’єр-міністр В.Янукович…
Хто на черзі?
РЕЗЮМЕ: НА КОЖНОГО, ХТО ЗБИРАЄТЬСЯ МАТИ З ХОРТИЦІ ЗИСК (ШЛЯХИ-СПОСОБИ ВІДОМІ), ЧЕКАЄ ПЕЧАЛЬНА УЧАСТЬ.
У ХОРТИЦІ ОДИН-ЄДИНИЙ МАЙНОВИЙ СТАТУС: ВЛАСНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!
Закінчуючи свою книжку «Бентежна Хортиця» (2008 рік, 600 сторінок), я сказав: «Природне середовище цього унікального острова – могутній індикатор Життя. Відтак, лише одна сотка відновленого степу острова важить незрівняно більше «господарчих зон», армади «качок-чайок», сукупно з цілим мікрарайоном новобуду, штибу «музеїв», «залог», «кольос обозрєнія», «козацьких подвір’їв», «театрів» і пр.
Не облаштувавши Хортицю ПО-УКРАЇНСЬКИ, ми НІКОЛИ не піднімемо самої України».
Залежність тут дуже очевидна: виживання людства – у радикальній зміні нашого ставлення до Природи. Існує прямий зв,язок між цивілізованістю, культурністю країни – держави і станом її навколишнього середовища. Доведено: щоб Земля не пришвидшувала й не уповільнювала свій рух навколо власної осі та навколо Сонця, 20% її суші мають залишатися недоторканними. Це не тільки заповідні об,єкти, й просто ще «не окультурені» людиною території. Що маємо? У США таких земель 19%, в Німеччині 21%, навіть острівна Японія спромоглася зберегти в себе неторканними 18% суші! А в нас? Ледь набирається 4%… Майже все розорали, забудували, загидили. Тож так і живемо. І нічого не зміниться у нас на краще, поки не почнемо оздоровлювати рідну землю. І Хортиця тут – на першому плані!
…А вони граються у «присоединения».
Грайтеся, грайтеся…
Костянтин СУШКО, автор 11 книжок про Хортицю, член Національної Спілки письменників України, лавреат премії імені Івана Франка, генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» 2005-2007 років.
P.S. «Гвозди» сповіщають, буцімто прихильники божевільного «присоединения» зібрали уже 1000 підписів «за»… Та хоча б і 1000000 – це нічого не важить! Адже ІСТИНА не визначається співвідношенням голосів «за» і «проти», вона об,єктивна, тобто існує, незалежно від чиїх би то не було «ЗАМАХІВ». Через що я не зчиняю жодного галасу, а просто ставлю спритних невігласів до відома. Учасно й великодушно їх попереджаю.
P.S.-2. З деяким запізненням дізнався, що під час недавнього свого перебування у Запоріжжі, Володимир Зеленський обіцяв виділити «на розвиток заповідника» 1 млрд. Чи не створення на заповідному острові «чогось на зразок Діснейленду» має на увазі спритний шостий гарант під «розвитком»? Коли так, Хортицю справді чекає гаплик. Мільярд же (навіть у гривнях) у нашій ситуації – колосальна сума. Її слід спрямувати на: 1.Відселення з Хортиці людей. 2. Відселення усіх оздоровчих закладів. 3. Музеєфікація найголовніших археологічних об,єктів. 3. Спорудження мережі автостоянок та міні-готельчиків у стилі козацьких зимівників. 4. Створення потужного підрозділу охоронців на кшталт рейнджерів. УСЕ! Нічим забудовувати Хортицю не можна – на місці колишніх садів та полів слід відновити природні осередки.
Не відаю, наскільки інформація про мільярд правдива, але, подейкують, буцімто облаштуванням Хортиці «аля-Зеленський», займатимуться… Тут уже ближче до правди, позаяк нещодавно на острові побувала група японців, охоронці заповідника їх бачили. Отож, якщо облаштуванням Національного заповідника «Хортиця» займатимуться громадяни Країни Сонця, ЩО Сходить, ми, громадяни України, отримаємо те, що треба.
К.С.
“Українська літературна газета”, ч. 20 (286), 9.10.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.