15 травня нинішнього року виповнилося 120 років з дня народження
талановитого російського письменника Михайла Булгакова.
Цей ювілей відзначили в молодому місті Буча, що неподалік
від Києва. Тут була дача батьків Булгакова, на якій влітку відпочивав тоді ще
майбутній письменник. На жаль, сам дачний будинок не зберігся. Але в 1991 році,
до 100-річчя з дня народження Михайла Булгакова, на місці, де була дача
Булгакових, на нинішній вулиці Артема, завдяки ініціативі і наполегливості нині
вже покійного відповідального секретаря Ірпінської міської організації Українського
товариства охорони пам’яток історії та культури (Буча до 2007 року, коли
отримала статус міста, була адміністративно підпорядкована Ірпеню) Леоніда
Євченка встановлено пам’ятний кам’яний знак. Цього року, з нагоди 120-ліття
Михайла Булгакова, в Бучі, неподалік від вулиці Артема, встановлено ще один
пам’ятник – на постаменті лежить розкрита книга з профілем Булгакова, а на ній
гусяче перо.
Цікаво, що
підприємливі люди в Бучі вже заходилися заробляти гроші на імені письменника.
На будинку, спорудженому неподалік від пам’ятника, вивісили величезне полотнище
з написом „Булгаковський квартал” і оголошеннями про продаж і наймання житла.
А в газеті
«Ірпінський вісник» була опублікована
стаття Олени Плаксіної «Михайло Булгаков і Буча». Взагалі, про перебування
Булгакових у Бучі раніше друкувалися статті інших авторів у тому ж «Ірпінському
віснику», «Київській правді», «Вечірньому Києві», «Бучанських новинах» і
історико-краєзнавчому альманасі „Приірпіння”. Звичайно, нічого поганого в тому,
що до ювілею письменника газета ще раз розповіла про його відпочинок у Бучі, не
було б, якби не помилки в статті. Так, О.Плаксіна повідомляє, що Михайло
Булгаков працював контролером на залізниці у 1908 році. Цим же роком датує
контролерську роботу Булгакова і режисер та сценарист Ліна Агаркова в своєму
документальному фільмі «Крізь кремові фіранки», який теж вийшов до
120-річчя Михайла Булгакова. Обидві
авторки взяли це з книги «Михайло Булгаков. Фотобіографія». Але в цій же книзі
вміщено уривок із спогадів сестри письменника Надії Булгакової-Земської
(основне джерело інформації про бучанський відпочинок Булгакових), яка
розповідає, що Михайло мав студентський приробіток – працював кондуктором на
дачних поїздах влітку 1912 року. Хто ж помилився – рідна сестра Михайла Булгакова,
яка відпочивала разом з ним на дачі в Бучі і вела щоденник, чи укладачі книги?
До речі, останні в коментарях інформацію Надії Опанасівни не спростовують. Якщо
ви ще вагаєтесь у виборі достовірного джерела інформації, то раджу зробити
нескладні підрахунки. М.Булгаков народився 15 травня 1891 року. Отже, влітку
1908 року йому було тільки 17 літ. Він перейшов до випускного класу гімназії.
Чи могли неповнолітньому хлопцю доручити роботу, яка вимагає штрафувати
дорослих людей? До того ж, згідно законів Російської імперії, повноліття
наставало по досягненні 21-річного віку. У 1912 році Булгакову виповнився 21
рік. Студент збирався одружуватися і, напевне, вирішив показати, що він уже
самостійна людина – вміє заробляти гроші. Таким чином, немає підстав не довіряти
Надії Булгаковій-Земській.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Крім того, в журналі „Наше наследие” надруковані не її
спогади, як пише Плаксіна, а стаття доньки Надії Опанасівни, доктора
філологічних наук Олени Земської „Нове про Михайла Булгакова”. Стаття
ґрунтується на матеріалах родинного архіву – спогадах, щоденнику, листах.
У статті Плаксіної є
й інші помилки. Прізвище власника дачі, де діяв літній театр, не Попперов, а
Поппер. Був у Бучі такий лікар — Мориц Поппер. Він згадується не в одному
виданні.
І ще. Оскільки Булгаков грав у футбол у вільний від навчання
час, то неправильно називати його професійним футболістом. Він був аматором.
Професійним є той, для кого це основне заняття. В сім’ї Булгакових любили
рухливі ігри, але переважали інтелектуальні інтереси. На дачу Булгакови
перевозили на возі разом з іншими речами не рояль, а піаніно. Рояль – занадто
громіздкий музичний інструмент, Піаніно більш компактне. Спогади свідчать, що
мама Михайла і він сам грали саме на піаніно.
Ліна Агаркова в
фільмі „Крізь кремові фіранки” повідомляє, що Михайло і Тася, яка стала його
першою дружиною, дивилися оперу „Фауст” понад сорок разів. Однак сама Тетяна
Миколаївна (Тася) називає значно скромнішу цифру – понад десять разів. Михайло
і Тася познайомилися в 1910 році, коли влітку дівчина відвідала Київ, а
одружилися в 1912-му. Спілкувалися влітку, але не всі три літні місяці. А
дивитися три неповних літніх сезони одну
оперу, навіть якщо це найулюбленіша опера Булгакова – „Фауст” Гуно і Гете, —
такого, мабуть, найзатятіший меломан не витримає.
Л.Агаркова в фільмі називає перше оповідання Булгакова
„Приключения Светлана”. Але це оповідання, яке Михайло написав у семирічному
віці, називається „Похождения Светлана”. А взагалі, назви іноземних
літературних творів перекладають тією мовою, якою пишуть. І Агаркова, і
Плаксіна цитують Булгакова в оригіналі, тобто російською мовою. Проте
недоречним є цитування Гете в фільмі теж чомусь у російському перекладі.
Як бачимо, недбайливі
популяризатори повторюють чужу помилку та ще й додають до неї свої. Так
ставитись до минулого, а тим більше до біографії славетного письменника, не
можна.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
директор Ірпінського
історико-краєзнавчого музею.
м.Ірпінь на Київщині.
На фото А. Зборовського: пам’ятний знак на місці, де була
дача Булгакових.