Роман Джорджа Орвелла “1984” вийшов у світ 8 червня 1949 року. Багато хто називає цю книжку пророчою і з роками вона стає ще більш актуальною, ніж 75 років тому.
Це історія Вінстона Сміта, слухняного громадянина репресивної майбутньої держави, який повільно повстає проти системи.
Книжка є потужним дослідженням тоталітаризму та його впливу на людину. Вона була написана у світі, розірваному фашизмом, на тлі перших днів холодної війни та поширення комунізму.
Орвелл, який хворів, помер на початку наступного року, через 5 місяців після виходу його книжки у віці 46 років.
Прем’єра наробила багато галасу, книжка була непопулярна серед багатьох лівих політиків, які вважали її атакою на комунізм.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У СРСР роман “1984” забороняли до 1988 року.
З роками книжка ставала тільки впливовішою і мала все вищі продажі.
Наразі продали понад 8 мільйонів примірників книжки, її багато разів адаптували для сцени та екрану, що можна вважати найвищим показником її потужності.
ВПЛИВ НА СВІТ
Сьогодні книзі 75 років, і її найбільший вплив, можливо, полягає в тому, як вона змінила спосіб, в який ми говоримо та думаємо.
Біля головного офісу ВВС в Лондоні сьогодні стоїть пам’ятник Орвеллу. Там його цитата: “Якщо свобода означає хоч щось, вона означає право говорити людям те, чого вони не хочуть чути”
“Великий брат”, “групове мислення”, “поліція думок”, “інакомислення”, “кімната 101” та навіть опис “по-орвеллівськи” – книжка залишила багату спадщину слів та ідей для опису влади, тоталітаризму, ролі технологій і того, що таке жити в культурі стеження.
Письменниця та кінокритикиня Ханна Маꥳлл вважає, що велика сила цієї книжки в її передбаченнях.
“Одна річ, яку книга правильно передбачила, полягає в тому, що ми зараз живемо в суспільстві, в якому значно, набагато більше домінують технології, чого Орвелл не міг уявити, тому що ніхто не міг”, – каже вона.
“Вам потрібно лише поглянути на роль телеекрана в “1984” та на той факт, що тепер у вас є цей засіб, який одночасно є розвагою, пропагандою, рекламою та стеженням”.
Для журналіста Алекса Мессі вплив книги виходить далеко за межі її успіху як твору.
Він каже: “Це книга, про яку багато людей думають, що знають багато, навіть якщо вони її насправді не читали, і це досить незвично”.
80-річний Річард Блер – усиновлений син Джорджа Орвелла (справжнє ім’я письменника – Ерік Артур Блер), теж вважає, що сила книжки полягає в попередженнях його батька, які залишаються актуальними у світі соцмереж і сучасних технологій.
“Будь-яка ситуація, коли вас годують дезінформацією, яка може надходити як зліва, так і справа, може надходити від будь-якої організації, яка хоче це оприлюднити”.
“Вони хочуть направити вас на той шлях, яким вони хочуть вас взяти. І я б припустив, що саме це стало “орвеллівським”, – сказав Блер.
ОРВЕЛЛ І СУЧАСНА РОСІЯ
Для деяких країн прозорливість роману “1984” не обмежується впливом технологій.
Дрібка людей, які жили в СРСР і Східній Європі, та мали можливість, починаючи з шістдесятих, прочитати заборонений роман “1984”, про який ніде ніколи не згадували, знали, що ця книжка – “про нас”, пише російська письменниця та дослідниця творчості Орвелла Марія Карп.
З усіх рис описаного Орвеллом тоталітарної держави він сам вважав головним “систему організованої брехні”, звертає увагу письменниця.
Він писав у 1945 році: “Організована брехня, яку використовують тоталітарні держави, зовсім не є, як іноді кажуть, тимчасовим заходом, такого ж роду, як військова хитрість. Вона входить у саму сутність тоталітаризму і не щезне навіть тоді, коли відпаде потреба в концтаборах і таємній поліції”.
У сучасній Росії “система організованої брехні” стала особливо помітна з кінця 2013 року, пише Карп, коли українську Революцію гідності офіційні російські ЗМІ стали інтерпретувати як переворот, який здійснила “фашистська хунта”.
Ця ж система поглядів лежить в основі сьогоднішньої пропаганди Росії, яка веде війну з Україною, називає це “визволенням від нацистського режиму” та взяла на озброєння лозунг орвеллівської Океанії “Війна – це мир”.
“Сама сутність тоталітаризму”, казав Орвелл, полягає в маніпуляції свідомістю громадян.
Перед своїм арештом герой роману “1984” Вінстон Сміт читає книгу головного “ворога народу” Еммануеля Ґолдштайна (яку насправді написав O’Браєн, член внутрішньої партії), починаючи з третього розділу “Війна – це мир”.
Там такий текст: “Від будь-якого, нехай і найбільш непомітного члена партії потребується знання справи, працелюбність і навіть розум у вузьких межах, але так само необхідно, щоб він був неосвіченим фанатиком, який не ставить питань, а в його душі панували страх, ненависть, сліпе поклоніння та оргіастичний захват. Іншими словами, його ментальність має відповідати стану війни”.
“Є відомий жарт – Оруелл нібито каже: “Я писав “1984” як попередження, а не як інструкцію”, – пише Марія Карп. – Важко позбутися відчуття, що російські пропагандисти цього жарту не знають”.