Книгарню «Сяйво» продали на аукціоні?

Відвідувати
столичну книгарню «Сяйво», що була заснована повоєнного 1944 року, було завжди
модною звичкою української читаючої публіки. Ще б пак, це був єдиний у країні
книжковий магазин письменників, унікальне місце, де можна було не тільки купити
книжку, а й зустріти живих класиків – Платона Воронька, Володимира Скляренка,
Степана Олійника, Остапа Вишню, Максима Рильського чи Павла Тичину. Всі вони
жили поверхами вище й часто збиралися у малій залі книгарні, аби обговорити
останні літературні події, провести вечори-читання. Тепер у малій залі «Сяйва»
містяться, за багаторічною традицією, книжки українських видавництв, які, поза
сумнівом, складають більше 50-ти відсотків усіх видань. Проте це, як і
перебування легендарного книжкового магазину за адресою вул. Червоноармійська,
6 вже 48 років, не зупинило зацікавлених продати його приміщення, не
повідомляючи про факт продажу навіть його працівників.

Колектив книгарні
«Сяйво» за 5 років «керування» команди київського мера Черновецького, судових
тяганин, телефонних погроз-підкупів, і захмарного підвищення цін за оренду
приміщення (адже магазин книжок платив «пільгову» ціну, яка перевищувала плату
за оренду бутіків з одяганками на Хрещатику!), здається, не здивуєш навіть
таким нахабством. Усі її працівники, навчені гірким досвідом, добре юридично
підковані, зберігають цілі стоси документів за різний період, які стосуються
затяжної і дико абсурдної за своєю суттю справи. Останнім «сюрпризом» цієї
мародерської і майже детективної історії стала новина, яку директор книгарні
Алла Лазуткіна почула випадково. Виявляється, приміщення книжкового магазину…
продали на аукціоні. «Ми би й по сьогодні не знали, тому що ніяких документів про
фактичний продаж не отримували. У квітні цього року нам надійшло повідомлення з
центральної універсальної біржі про те, що приміщення книгарні буде виставлене
на аукціон.

На наш запит, як
може бути виставлена книгарня, коли є постанова Кабінету міністрів України,
Указ Президента, постанова Верховної Ради України про запровадження мораторію
на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури,
у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження,
у травні нам переслали інший документ. У ньому центральна універсальна біржа
вибачилась, що приміщення помилково було виставлено, й аукціону не буде», –
розповідає Алла Лазуткіна. А дізналась про продаж директор книгарні, будучи на 10-хви­лин­ному
прийомі у голови Шевченківського району Віктора Пилипишина, де планувала
домовитись щодо продовження договору оренди, дія якого закінчується із
настанням нового року. Пізніше на прохання книгарні Шевченківська районна рада
надіслала офіційний лист, у якому зазначила нового власника приміщення – це ТОВ
«АБРІЛЬ-СТУДІО», саме до нього порадили звернутись для врегулювання відносин,
із ним потрібно укласти майбутній договір оренди.

Щоб дізнатися про
нового власника, працівники звернулись до Головного міжрегіонального управління
статистики у м. Києві. Як виявилось, «АБРІЛЬ-СТУДІО» займається здаванням своїх
приміщень в оренду. І, що цікаво, воно зареєстроване за два місяці до
проведення аукціону. Заступник директора книгарні Алла Решетнікова обурюється:
«У нашій країні надається перевага підприємству, яке існує 2 місяці, а не 65
років. Не говорячи вже про те, що цей будинок був побудований для Спілки
письменників України. Крім того, наш новий власник – товариство з обмеженою
відповідальністю – зареєстроване на домашню адресу». У газеті «Дивіденди
Столиця» за серпень цього року була справді розміщена інформація щодо продажу
приміщення книгарні «Сяйво». Та тільки проблема у тому, що розповсюджується
газета лиш між акціонерами та акціонерними товариствами, і навіть у
Парламентській бібліотеці про таке видання не чули. В інформації зазначалось,
що початкова ціна лота, тобто вартість приміщення книгарні, становить два
мільйони сорок три тисячі п’ятсот сімдесят грн. Тобто ласе приміщення у самому
серці столиці коштує дешевше, ніж квартира на Троєщині.

Книгарі у цей час
не сиділи, склавши руки: вже написали лист до віце-спікера Миколи Томенка, і у
Верховній Раді України прозвучало його звернення з приводу «Сяйва» до
Генеральної прокуратури України. На жаль, Генпрокуратура «спустила» звернення
на міську, а та, в свою чергу, на районну прокуратуру. До міністра культури й
туризму України Василя Вовкуна також звернулися з листом, якого він зачитав на
засіданні Кабміну. Наступний крок – це відкритий лист Президенту із підписами
письменників, художників, журналістів, акторів, театралів, науковців, читачів
тощо.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Від редакції:

Звертаємося до
тих, хто й надалі хоче приходити до приміщення «Сяйва» за літературними
новинками й свіжими науковими виданнями, а не за модними шмутками – підтримайте
книгарню! Своїм підписом. Словом. Відвідинами й купівлею нової книжки.
Позицією. Акцією. У країні, де за квадратні метри жертвують знаннями,
історичною пам’яткою, ставлять печатки БТІ на фіктивних документах, нехтують
щойно прийнятими законодавчими документами, чи не єдина надія – це мудре і
талановите письменницьке слово, здатне запалити байдужі й ліниві серця.