Катерина Міщук. «Метафізика світла й кольору»

“Українська літературна газета”, ч. 4 (384), квітень 2026

СВІТ АНАТОЛІЯ МАРЧУКА В СТІНАХ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

9 березня, у день, коли вся Україна вшановує пам’ять Великого Кобзаря, у залах Національного музею Тараса Шевченка відкрилася виставка майстра – народного художника України Анатолія Петровича Марчука – «Земне у сув’язі з небесним». Ця подія стала не просто офіційним вернісажем, а справжнім святом духу, що зібрало велику й теплу родину: митців, письменників, музикантів та численних шанувальників таланту художника. Зокрема гостями виставки були: заслужений художник України, голова бюро секції графіки Микола Кочубей, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, народний художник України Василь Перевальський, заслужена діячка мистецтв Людмила Скирда, народний артист України, Герой України Анатолій Паламаренко, народний артист України Анатолій Демчук, солістка Національного академічного театру опери та балету Анжеліна Швачка, заслужена журналістка України Валентина Давиденко, український державний та громадський діяч, дипломат, музеєзнавець, краєзнавець, культуролог, історик української культури Ігор Ліховий, народний артист України Кирило Стеценко та багато інших поважних людей. Центральне місце в експозиції посідають віртуозні акварелі, зокрема знані цикли, присвячені квітам України. Роботи майстра в цій техніці – це не просто ботанічні студії, а гімн вітальності та онтологічної тендітності буття. Цвіт яблуні, вишневий, абрикосовий… квітування лілей, троянд, бузку, ірисів, мальв… Художник філігранно використовує техніку акварелі, дозволяючи фарбам м’яко розтікатися, створюючи ефект живого дихання пелюсток, передаючи не лише форму, а й ефемерну суть аромату та внутрішнього світла. У цих полотнах квіти постають не просто потужними архетипами  національної культури, а глибокою метафорою людського буття: вони пробиваються крізь товщу землі, тріумфально розквітають у світлі й зрештою неминуче в’януть, лишаючи по собі тривкий слід пам’яті.

Ті ж таки мальви (зокрема у роботах «Мальва з Богданівки» (2018 р.), «Сонячна мальва» (2019 р.) та «Багряна мальва із садиби Катерини Білокур» (2019 р.)) виступають оберегами роду. У роботах з ірисами («Багряний ірис» (2020 р.), «Півники біля нашої хати» (2024 р.) тощо), в майже архітектурних формах цих квітів, прочитується шляхетність та мудрість. Глибокі насичені відтінки відсилають до духовної висоти, а чіткість ліній – до внутрішнього порядку Всесвіту. Філігранні гладіолуси («Білі…» та «Рожеві…» – (2019 р.)) створюють гармонійний ансамбль, що оспівує красу та гармонію буття. Роботи «Біла троянда» (2022 р.) та «Королева вод» (Лілеї, 2022 р.), створені в часи великих випробувань, випромінюють ідею чистоти, божественного світла.

Зрештою, у цих роботах розкривається й глибока філософська істина: квітка, попри свою короткочасність, є сильнішою за камінь, бо вона несе в собі непереможну силу відродження. Митець зупиняє мить не для того, щоб зафіксувати статику, а щоб показати безперервність життя, де кожен розквіт є актом віри, а кожен колір – свідченням присутності Творця у буденному світі. Це мистецтво вчить нас, що людина, подібно до квітки, має силу тягнутися до сонця, зберігаючи в собі крихку красу любові як найвищу форму спротиву руйнації.

Олійні живописні полотна Анатолія Марчука, представлені на виставці, відкривають глядачеві іншу, більш експресивну грань його обдарування – схильність до масштабного філософського узагальнення. У його пейзажах та натюрмортах художня мова стає гранично виразною: фактурність – густі, пастозні мазки перетворюють полотно на живу, майже скульптурну поверхню, де фарба набуває фізичного об’єму, колористична сміливість – поєднання ультрамарину, сонячного золота та глибокої зелені створює пульсуючий, динамічний образ українського ландшафту, синтез форм – натюрморти майстра балансують на тонкій межі між реальністю та абстракцією, де головною дійовою особою стає чиста енергія кольору. А ще справжня філософська глибина автора розкривається у стихії неба та безкрайнього простору. Особливу увагу привертають роботи, де панує рух – як-от в акварельних картинах: «Земне у сув’язі з небесним» (2004 р.), «Дюни» (2006 р.), «Плинуть хмари над водою» (2015 р.), «Золотаве надвечір’я» (2015 р.), «Зимова тиша» (2015 р.), «Буремні хмари» (2018 р.), «Мотив у селі Чорна Тиса» (2019 р.) – перелічувати можна довго… Тут Анатолій Марчук постає не просто як співглядач, а і як тонкий психолог природи. Його небо – це не декоративне тло, а живий організм: тривожне, глибоке, рухоме, обтяжене передчуттям змін, що глибоко резонує з настроями сьогодення. У цих метафоричних небесах прочитується й екзистенційний неспокій сучасної людини. Митець немов підказує нам: природа і ми – єдине ціле, і кожна грозова хмара на полотні є відлунням наших внутрішніх штормів. Цей живопис вчить сприймати простір не як пустку, а як наповнену сенсами безкінечність, де тривога перед невідомим розчиняється у величі Всесвіту. Художник фіксує мить, коли земне торкається небесного, нагадуючи, що навіть найтемніші хмари є лише частиною вічного руху до світла.

«Ця експозиція – свідчення неперервності традиції та невтомного пошуку нової мови в мистецтві, – зазначали гості виставки. – Це не просто ретроспектива чи ряд естетичних полотен, а цілісне дослідження української ідентичності через візуальні метафори».

Відвідувачі та критики відзначали рідкісне поєднання: з одного боку – графічну дисципліну офортиста, де кожна лінія має свою вагу та логіку, а з іншого – стихійну енергію живопису, яка дарує роботам простір і дихання, відчуття легкості та емоційної відкритості.

* * *

Творчість народного художника України Анатолія Петровича Марчука – це унікальне явище в сучасному українському мистецтві, що гармонійно поєднує глибоку повагу до національних традицій зі сміливими формальними пошуками. Митець однаково віртуозно володіє різними видами образотворчого мистецтва: живописом, аквареллю та графікою (зокрема офортом). Його ранні графічні роботи, позначені філігранною технікою та філософською заглибленістю, заклали фундамент для подальших живописних експериментів. У живописі Марчук виробив власний пізнаваний стиль – «аванреалізм», де предметний світ не розчиняється в абстракції, а набуває особливої емоційної напруги завдяки експресивному кольору, пастозній фактурі та динамічній композиції. Його пейзажі, натюрморти та тематичні картини – це не просто фіксація реальності, а метафоричні образи, що передають пульсацію життя, красу рідної землі та складні колізії людського буття.

Активна виставкова діяльність, участь у престижних мистецьких проєктах в Україні та за кордоном, а також численні нагороди підтверджують високий авторитет Анатолія Марчука в професійному середовищі та щиру любов широкого загалу шанувальників мистецтва. Його творчість – це потужний струмінь у річищі сучасної української культури, що збагачує її новими сенсами та естетичними відкриттями.

А ще Анатолій Марчук веде активну громадську та благодійну діяльність, спрямовану на розвиток української культури. Завдяки його ініціативі, на громадських засадах та на безоплатній основі, було створено сім некомерційних мистецьких галерей, де представлено роботи знаних українських художників. Зокрема, мистецькі осередки з’явилися у Макарові, Колонщині, Бишеві, Томашівці, а також у Фастові (у приміщенні Палацу культури та в арт-кав’ярні «Десерт»). Особливе місце займає Будинок творчості «Садиба Анатолія Марчука» в селі Козичанка. Уже понад 35 років митець перетворює цей простір на центр сучасного українського мистецтва, організовуючи масштабні культурні події: літературно-мистецькі свята, симпозіуми скульптури та відомі живописні пленери «Козичанка – перлина Полісся». Завдяки його зусиллям рідний край постає як важливий осередок духовного життя та творчого натхнення.

P.S. Роботи Анатолія Марчука транслюють справжній характер народу – його внутрішню силу, непросту історію та саме ту особливу естетику «світла всупереч темряві», яку художник відчуває надзвичайно тонко. Нещодавня виставка вкотре доводить: справжнє мистецтво не потребує гучних гасел, адже воно саме стає мовою, якою ми говоримо про найважливіше.

Катерина Міщук,

письменниця, член НСПУ, художниця

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.