Просвітлень душ, теренів прагну, Боже;
набудусь тим – і вигоюся, може.
Живих чи мертвих, українці спровадять заброд агресора зі своєї землі. Цинічний тисячами жертв і срамний розгромним провалом кремлівський бліцкріг уже ввійшов в історію як ганьба конаючої імперії; кривава пляма брудного честолюбства великоросів, які пихато звали себе старшими братами тих, кого прийшли по-бандитському вбивати; фіаско хворобливих прагнень їхнього маленького убогого фюрера.
Ми переможемо. В Україні поряд із відбудовою зруйнованого постане потреба всеохопного очищення, катарсису. Тільки на чистій землі утвердиться долею здоровий духом праведний люд. Це глобальна проблема. Про неї мова. Та чи доречна вона в цей жахливий час агонічного всеруйнівного наступу ворога після його прорахунків і невдач? Втомлені кошмарами війни, втратами, невідомістю можуть сказати, що ні.
Але йде весна, і людина мимоволі відволікається від найстрашнішого. Українська весна вже настала: незламністю в душах патріотичних людей, які стоять і стоятимуть до перемоги. Це бачать в усьому світі, захоплюються українцями і сприяють нам, як можуть. Близькі й далекі європейці, навіть зовсім далекі азіати збагнули: українці рятують не тільки себе, свою незалежність, а й цивілізованих їх від сучасних варварів, – і всіляко нам допомагають. Їх полонила сувора і трагічна краса мужності й героїки непереможних. Ця краса рятує світ, вона сама – високе і світле очищення.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Означення. Багатозначне античне поняття катарсису за віки свого розвитку і трансформацій набуло різноманітних філософських, естетичних, психологічних, літературознавчих трактувань і продуктивних збагачених конструктивів. У давньогрецькій філософії та естетиці катарсис (із грецької – очищення) тлумачили як сутніть естетичних переживань. Той зміст сягав положень давнього піфагореїзму, за яким музика існувала для очищення душі. За свідченням стоїків, Геракліт ратував за очищення всього сутнього вогнем духу. Платон створив учення про катарсис як звільнення душі від тіла, від пристрастей чи насолод. Арістотель наголошував на виховному й очисному впливі музики, з якою люди отримують полегшення, очищають себе від пресу афектів, набуваючи «безневинної радості». Окремо він означував трагедію як очищення від афектів. Війна – трагедійна спонука очищення достойних, найперше морального.
Вчення Фрейда містить поняття катарсису, наповнене методичним змістом, цінним для психотерапії.
Впливи, втрати й конструктиви. Біда заставляє свідомих глибоко замислитись. Філософські й наукові трактування катарсису позитивно конструктивні, оптимістичні змістом. В усі часи людство потребувало оздоровлюючих знань про цілющі осібні вивищення: з часів античності – переважно про очищення духовні, а зі становленням медицини – і про очищення тілесні. З розвитком науки й людських самоусвідомлень поняття катарсису набуло різнобічного комплексного й високого переносного змісту.
Кожний історичний етап, навіть драматичний і тим більше трагічний, відкривав для мислячих осіб і пасіонарних народів та націй нові потреби очищення й відродження, і тим спонукав шукати дієві можливості й засоби для здійснення тих потреб. І кожна історична реалізація катарсису, особливо піднятого на рівень нації, по-своєму сприяла національному поступу і прогресу. Такими драматичними, а для багатьох народів і націй трагічними, історично й для української нації теж, стали криваві, з численними жертвами, періоди розпадів імперських державних конгломератів, зокрема в Європі – царської Росії, Радянського Союзу і Югославії.
Жорстко впливають на долі осіб, народів і цілих націй амбітні, підперті військовою силою і воєнними страхами, і все одно приречено нездійсненні прагнення імперців зберегти від розладу свої роковані державницькі структури. У протистояннях із ними волелюбних пасіонаріїв і пасіонарних народних мас, незважаючи на людські жертви, у відповідь на героїку найсвідоміших гартується дух небайдужих особистостей і формується єдність нації. Виростають нові покоління суспільства, які пройшли жорстоке очищення вогнем і кров’ю – війною за незалежність Вітчизни. Це ті, хто врятує і поділиться, обігріє і нагодує, хто подбає про людей і тварин.
Українці очищуються від заблукань свідомості, прозрівають і ростуть духом як особистості й нація у протистоянні з імперським агресором. Занепад і загибель імперій – історична закономірність. Український академік Степан Рудницький передбачив розквіт національних держав у всьому світі, отже й України. Поміж численних історичних прикладів національної звитяги в боротьбі за незалежність вирізнився чорногорський світський і духовний лідер поет Петар Негош, сучасник Тараса Шевченка: він – перший у світі правитель держави, який над усе підняв гуманістичні цінності свого народу, рідну мову, її алфавіт. Негош і Шевченко несуть нам духовне очищення поезією вибореної свободи.
Очищення просторів. Вернадський назвав сумарний вплив людини на природу новою «геологічною силою», тобто співрозмірною своєю дієвістю з іншими впливами земного планетарного масштабу. Цей вплив, як свідчать реалії останніх сторіч, виявився для багатьох представників живої земної природи руйнівним і навіть фатальним. Винищені, зникли з планети Земля тварини і рослини багатьох сотень суходольних і морських видів. Уже зведено і продовжують вирубувати лісові покриви на величезних просторах суші, співвідносних із площами середніх за розмірами країн. Через водну й вітрову ерозію та засолення триває безповоротна втрата ґрунтів, занепадають і спустошуються цілі регіони. В усіх куточках Землі через зведення лісів, огульне розорювання земель і загальне розбалансування природи невідновно зникають навіть ще не відомі науці представники живосвіту, особливо в Амазонії, щодня – десятками видів. Давно постала проблема нестачі прісної води; тепер і наявні води через забруднення часто непридатні для вжитку; а в мегаполісах і промислових районах – отруйне повітря…
У морях і океанах збиваються докупи багатокілометрові плавучі острови різного непотребу і сміття.
Від побутових відходів і промислово-шлакових забруднень потерпають людські довкілля і мешканці.
Навколоземні космічні простори дедалі більше захламлює технічне сміття орбітального ширвжитку.
Національні терени, переконання і взірці ждуть очищення від сміття імперського: від злочинно розгнузданих звірячо лютих зайд, від їхнього потрощеного смертоносного брухту і не менш убивчих, отруйних для незрілої свідомості інформаційних та ідеологічних диверсій. Українці, виявляється, 8 років «бомбардували Донбас». Чи очистяться від морального деградування реалізатори «рятівної спецоперації»?
Ждуть особисті простори, аури наших тіл і душ: вони потребують очищення від вживлюваних віками імперських ілюзій і захлань, знечутливлених байдужих епітеліїв і шовіністських, ксенофобних світобачень. Комусь прозрілому й достатньо сильному доведеться віддирати те зло імперськості від себе зі шкірою.
Україна чекає схвального рішення країн Європейської Співдружності про прийняття її до ЄС. Тому дуже пора в час тотального очищення звільнити нарешті й наші територіальні простори, так героїчно відстояні в боротьбі з агресором, від приниження нас усіх негідним нас повсюдним побутовим засміченням. Це велика марудна робота на місцях, яку треба виконати всім миром, так, як відстóяли незалежність. А починати її треба з побудови сміттєпереробних і сміттєспалювальних підприємств, як уже давно ведеться в Європі, з упровадження в свідомість і побут громадян добросовісної роздільної здатності сортування непотребу, з виховання недопустимості смітити будь-де.
При всіх пріоритетах численних справ і затрат, які нас чекають після війни, із такого очищення теренів і побутового сумління має вирости нове покоління відповідальних громадян вільної квітучої України.
Очищення мислень. Життя людині приходить звище, як і смерть, і недостойно розпорядитися ними – великий гріх, хто б на те не посягав, чи сама людина, чи сторонні. Із життям дарується право жити й самовизначатися в добрі: особі, сім’ї, родині, народу, нації. Це право треба усвідомити і його берегти, відстоювати. На те людина має здатність мислити й свідомо обирати. Тільки хижак обирає підсвідомо – свою жертву. Переступ права свідомого вибору, на всіх рівнях, – то свавілля, деспотія, агресія і теж великий гріх. Не усвідомлює цього тільки бездумний; злочинець – переступає.
Вища форма активного відображення об’єктивної реальності, мислення, у належному йому творенні нових ідей, у прогнозуванні подій і дій може нести спадковий чин стереотипів, засвоєний в оточенні: в сім’ї, в суспільстві, в імперській сваволі. Свідомий самоконтроль забезпечує усунення небажаних інерцій у ході властивого для мислення осягнення і вирішення практичних і теоретичних проблем. Трагічний досвід співжиття і потім сусідства з агресивним «старшим» братом дає належне спрямування до очищення індивідуальних мислень і суспільної свідомості, до подальших незалежнісних мислетворень.
Яскравим прикладом рабської мислепокори проросійським імперським інтересам був Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. Він спекулятивно надавав в Україні російській мові – великодержавній, повсюдній, ніяк не зникаючій – статус регіональної за «Європейською хартією регіональних мов або мов меншин» 1992 р. За імперським ралфавітом російську поставлено першою в переліку загрожених мов держави, як на глум мові українській, тоді все ще утискуваній проімперськими силами та обставинами.
Трагічно задурені майстерною великодержавною пропагандою, хронічно конформовані імперськістю мешканці Росії своєю більшістю схвалили путлерську рашистську «спецоперацію» в Україні й тим погодили тисячні загибелі своїх синів, які принесли геноцидне розтерзання українцям. Україна відродиться і з цієї руїни; а коли прозріють конформовано засліплені народні маси агресора? Порядні й совісні згорять від сорому за своє гонорове Отєчєство. Виконавці розору навряд чи повернуться; організаторів геноциду чекає міжнародний суд, а голову прóклятого всім світом кремлівського фюрера ще жде спецоперація, якої зазнав Олоферн.
Культивована імперцями конформованість спадкова, важко здоланна. Емпіричність практичних досвідів мислення, ідеальна теоретичність, категоріальність його творчих складників не захищають навіть наукове мислення від об’єктивних і суб’єктивних помилковостей, недоз’ясованостей, хибних трактувань і неправильних передань аналізованих та результуючих знань. Але теперішній рівень розвитку теорії пізнання дає можливості подолати хиби наукового мислення й виправити некоректності науково-освітніх знань. На тлі загального очищення й оновлення, яке назріває в постімперському суспільстві, це закономірно, а при відродженні й відбудові держави – необхідно. Особливо, якщо у тих напрацюваннях є національний пріоритет.
Найістотніших некоректностей і навіть неправильностей сучасного наукового мислення три: це всепануюче нерозрізнення неминучих відмінностей в означеннях сутностей об’єктивних реалій – і всього, що стосується їх пізнання та знань про них (це розкрито далі в «Очищенні текстів»); недоусвідомлені й належно не забезпечені знаннями і практичними використаннями найрізноманітніші змістові екологічності; непомічені навіть філософами (не тільки в Україні, а й у світі загалом) помилкові трактування змістів і конструктивів, пов’язаних із так званим «сталим розвитком».
Із повсякденних мислетворень, які потребують виправлень, в Україні найдошкульнішими є хибні означення часу та бездумні мавпування лексики у мовленні.
Біологічна екологія живого дала світові дієвий міждисциплінарний механізм пізнання комфортності чи досконалості будь-кого та будь-чого в їхньому оточенні. Сприйнято це, як у дитячій грі в глухий телефон: загубивши головне, про чиї інтереси йдеться. Тож маємо міністра екології невідомо чийого довкілля (а воно є і в мурашки); маємо спеціальність і фахівців із невідомо якої і чиєї просто «екології»; невідомо чию і від чого екобезпеку і т. д. Розучились мислити і формулювати?
Міжнародний природо- і ресурсоохоронний бренд sustanaible development всюди у світі трактують, змагаючись у досконалішому означенні розвитку, забувши, що сам розвиток – це поєднання прийнятних еволюцій і неприйнятних, крім як у творчості, революцій, у природі – катастроф. Тож має йтись не про оксюморон сталий розвиток, не про збалансований і навіть не про підтримуваний розвиток, а лиш про екоеволюцію потрібного.
Неточними є означення часу порядковими числівниками. Доба не має нульової години. Якщо дитині виповнилося 15 місяців, – то там 3 місяці другого року. А як на годиннику 01.15, то чуємо «перша п’ятнадцять», хоч насправді то вже друга година доби. Правильні формулювання є: і «чверть по першій», і «чверть на другу». А що показує годинник, коли «київський час – сьома година»? Рівно сьома? – то нонсенс, бо за логікою, буває тільки «рівно сім» – годин від початку доби; а сьома – то, по-перше, майже годину назад, а по-друге, – то після 00 хвилин: порядковий числівник називає неповну годину, яка ще триває, тут після 6.00. Сягаємо чіткості, витримавши паралель, однотипність часових означень: вік людини від народження (п’ять років шість місяців) – час від початку доби (п’ять годин тридцять хвилин), там і там кількісними числівниками.
Нарешті, людина таки родичка мавпі, бодай у перейманні, мавпуванні модних словесань. Був час, із діаспори порадили українським журналістам вживати діалектне наразі: те слово гріло душу якомусь галичанину на чужині. Поширилось, як алергенний тополиний пух: вже й чернігівські мовці вживають те нав’язливе немилозвуччя, дарма що не знають значення того слова.
Мода, бажання уподібнитись, витіснили просте коротке «недавно» довгим чужомовно озвученим нещьодавно: прямий тест на піддатливість навіюванню, між чоловіків – на потенційних підкаблучників.
Бездумна практика тих, хто забув, що вони наділені мисленням, що воно бажане – своє, індивідуальне. Заодно – свідчення постімперського нездоров’я української мови: живе мовлення, від землі, – органічне й коротке; а з асфальту – роблене чи модне, манірне, чуже регіонально й традиційно («наразі перетелефоновуватимете»).
Очищення текстів. П’яні буровики Забайкалля вписали в наряд на зарплату «закат солца вручную». Чекаючи приходу озброєних китайців, деякі сибіряки кладуть підручник із китайської собі під подушку. Та сонце заходить само, а китайська грамота сама собою не вчиться, її треба сумлінно вчити. Сонце – об’єктивна сутність (світ наявних об’єктів); мова – суб’єктове творіння (світ набутих ним знань – предметів). Різнорідні сутності – різні мовленнєві конструкції. Відповідно відмінними між собою є означення всіх їхніх похідних, об’єктно-сутнісних і предметно-знаннєвих, та пов’язаних із ними мовленнєвих побудов. Тому єдину, цілісну вербальну наукову мову складають дві змістово й побудовно різні вербальні наукові субмови: об’єктно-сутнісна і предметно-знаннєва. Пóділ не філологічний, – атрибутивно-наукознавчий: за головними атрибутами науки, об’єктами і предметами (монографії Володимира Пащенка).
Поки що в усьому світі і в Україні цілком тверезі науковці й звичайні дописувачі, безоглядно плутаючись у незнаних їм об’єктах і предметах, дають різним сутностям невластиві їм означення: будову Землі називають геологічною (науковою, як рідних батьків: біологічні!), а наукову конференцію – кліматичною (багаторічно-погодною), а не кліматологічною. «Картують» (грамотно – картографують) «вилов промислових видів риб» замість вилову риби промислових видів: види риб – у класифікаційних таблицях, а в риболовецьких сітях таки риба, якихось видів. Вивчають, але не «книгують», віддати належне, – описують демографічну ситуацію, котра насправді демопопуляційна. Викладають в університеті біоресурсів (сіна, соломи, силосу, гною?), який мав би зватись університетом біоресурсознавства. Довгомовно перетелефоновують, а не просто дзвонять. Блукають у термінологічно-понятійно-змістових хащах недоосягнутих, усе ще недозрозумілих екологічностей і премудростей «сталого розвитку», у кривоозначеннях часу й що там ще тепер…
Національні атласи тридцяти передових держав, України теж; численні наукові монографії; мільйони підручників і навчальних посібників для вищих і середніх шкіл; усе це в усьому світі, всіма мовами, і все – без системних виправлень означених змістово-називних плутанин і неправильностей. Екологічні впливи, стани, ніші – насправді екосередовищні; мисливсько-біологічні ресурси – -біотичні; «биолого-почвенный корпус МГУ» – «-почвоведческий»; демографічне навантаження на населення працездатного віку – соціальне навантаження…
А коректні, обґрунтовані, системні виправлення помилок у найрізноманітніших галузях пізнання є: у кількох монографіях українця, подані як інваріантно застосовні щодо різних галузей пізнання та щодо різних етнічних мов викладу. Київський письменник Дмитро Пилипчук так відгукнувся на монографію 2017 року (15.02.2022, машинопис):
Тарас Шевченко колись кинув докір українцям: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.» Ніхто довго не міг відповісти на запитання, а як же треба вчитися. Напрочуд змістовна й надважлива монографія Володимира Пащенка «Вербальні наукові субмови. Атрибутивне наукознавство» – унікальна відповідь на те, а як же треба вчитися, щоб навчитись мислити, висловлюватись і писати раціонально, точною науковою мовою. В цій книзі майже кожну тезу, кожний абзац можна розгорнути в наукову монографію чи філософський трактат, і з огляду на когнітивну потугу цієї книги на 95 сторінок вона становить уже не лише національну, а й транскордонну цінність.
Оскільки підґрунтя згаданих виправлень – атрибутивно-наукознавче, має бути створена наукознавча школа поширення набутих знань.
Є в тій монографії підрозділ «Просвітництво – донорство вченості етнічних українців у країнах Заходу і євразійській Росії» з кількома десятками імен українців, які прислужилися своїм інтелектом світові, а найбільше Московії, Росії. То маємо криваву віддяку великого знавця слов’янської колиски, божевільного чи засліпленого путлера.
Але ми імперців переможемо. Більше того: час заставить їх вчити створену українцем коректну наукову грамоту і виправляти свої писанини, як прописано в того українця. Білітимуть від безсилої люті, як колись шаленів злобою нєістовий Віссаріон Бєлінський, сучасник Негоша й Шевченка, у відповідь на темне для нього правило: писати російською ять, де українці (малороси!) пишуть у себе і з крапкою.
Стрімголовна війна проти України має стати Російській імперії жирною крапкою.
Імперські шнурівки, бікфорди
зриваєм з одінням, до врод.
Спровадивши збройних заброд,
вкраїнці здійсняться акордом:
утвердиться нація горда, –
утвердиться й титул, народ.
Березень 2022.
Володей Паска