“Українська літературна газета”, ч. 9 (365), вересень 2024
Десятий літературний фестиваль «Письменницька ватра над Черемошем», який 15-16 серпня відбувся на Верховинщині, – знаковий не тільки тому, що ювілейний, а й тому, що провели його в час повномасштабної агресії московії проти України. Можна сказати, всупереч війні, яку розв’язав споконвічний наш ворог на знищення незалежної Української держави, української мови, нашої національної ідентичності. Два роки його не проводили через рашистське вторгнення. А нинішнього року, як то кажуть, сам Бог велів, бодай в усіченому форматі, Верховинській селищній раді зорганізувати це дійство для підтримки морального духу українців не лише місцевих, а й з інших регіонів України, для котрих гуцульська земля стала прихистком у жорстокий час війни. Власне, й зірки на небі зійшлися так, що літфест відбувався під знаком ще двох важливих для верховинців ювілеїв – 600-річчя першої писемної згадки про заснування їхнього селища та 30-річчя найбільшого Божого храму Верховинщини – церкви Успіння Пресвятої Богородиці, в якій у день храмового для вірян свята звершив, у співслужінні духовенства, архієрейську Божественну Літургію Архієпископ Коломийський і Косівський ПЦУ Юліан.
На урочистий захід з нагоди відкриття X Літературного фестивалю «Письменницька ватра над Черемошем» групу літераторів з Івано-Франківщини та інших регіонів України, гостя із Києва – голову Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського господарі запросили до світлиці Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», розміщеної в будинку регіонального Історико-краєзнавчого музею «Гуцульщина». Їх привітали селищний голова Василь Мицканюк, голова Верховинської РДА – начальник районної військової адміністрації Василь Бровчук, перша заступниця голови Верховинської РДА Світлана Уршеджук, голова Верховинської районної ради Юрій Філипчук, заступниця начальника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА, депутатка обласної ради Мирослава Корнелюк, голова Івано-Франківського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Михайло Січка, начальниця відділу культури Верховинської селищної ради Оксана Коломийчук, очільник Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк, голова ГО «Верховинський центр дослідження Гуцульщини» Петро Пониполяк.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Власне, говорячи офіційною мовою, організаторами цього поважного письменницького форуму виступили Верховинський осередок НСПУ за сприяння Національної спілки письменників України та Івано-Франківської обласної організації НСПУ, Верховинське та обласне об’єднання «Просвіти», Верховинська селищна рада та Історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина». А розпочалося зібрання учасників літфесту, яке модерувала директорка музею Марія Яченко, з виступу голови Верховинського осередку НСПУ, очільника Верховинської «Просвіти» Василя Нагірняка – одного з «батьків». «Письменницької ватри». Він був серед тих, хто зініціював і започаткував цей фестиваль, і таке враження, що з проведенням їх – одного за другим – письменник зовсім і не старіє, а щоразу докладає організаторського хисту й молодечої енергії, яка, здається, із нього просто фонтанує, для успіху кожного такого фестивалю, щоб він ставав святом і для верховинців, і для їхніх гостей-літераторів. В. Нагірняк передав вітання учасникам ювілейного літературного фестивалю «Письменницька ватра над Черемошем» від своєї вже досить знаної нині землячки – молодої поетеси, громадської діячки, військовослужбовиці ЗСУ, кулеметниці, командира взводу 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців молодшого лейтенанта Оксани Рубаняк із позивним «Ксена».
Пані Марія нагадала, що Василь Нагірняк був серед тих, хто запалював ватру першого такого фестивалю 13 липня 2013 року у відомому на весь світ карпатському селі Криворівні, у якому відпочивав улітку, жив і творив титан думки, слова і духу Іван Франко та яке український етнограф і фольклорист Володимир Гнатюк називав «Українськими Афінами». Після того першого фестивалю щороку це літературне свято на Верховинській Гуцульщині збирало письменників як із Прикарпаття, так і з різних куточків України, тим самим слугуючи їх взаємопізнанню, зміцнюючи єдність як спільноти літераторів, так і загалом українців, незалежно від регіонів їхнього проживання.
Модераторка заходу надала слово голові НСПУ, публіцистові, поетові, членові Проводу ОУН, головному редакторові «Української літературної газети» Михайлові Сидоржевському. Від імені Національної спілки письменників України він сердечно привітав з ювілейною «Письменницькою ватрою над Черемошем» усіх учасників літфесту:
– Я уже втретє на такому дійстві і щоразу зачудований вашим прекрасним Гуцульським – воістину фантастичним краєм. Така його аура, намоленість цієї землі – як від чарівної природи, так і від чудових людей, які тут живуть. Зрештою, кожен регіон, кожен куточок нашої Вітчизни самобутній своєю красою. І мені бачиться єдність у цьому розмаїтті ще й з огляду на те, що сам я народився на півдні Житомирщини – на помежів’ї історичних ареалів Поділля, Полісся, Волині і Київщини. Для українців Україна завжди була єдиною, але особливо відчуваємо це в час випробувань, коли нас намагається знищити рашистська орда.
М. Сидоржевський поінформував, що недавно НСПУ спільно з Міністерством оборони України провели в Будинку офіцерів семінар для військовиків, котрі, перебуваючи на фронті, своїми віршами і прозою заявили про себе як обдаровані літературним талантом. Серед цього творчого потенціалу для поповнення Спілки – й уродженка Верховинщини Оксана Рубаняк.
А далі свого роду літературну естафету передавали один одному письменники. Заступник голови НСПУ, поет і прозаїк іванофранківець Ярослав Ткачівський прочитав вірш «Пісня про Україну» із циклу «Воєнні строфи». який завершується так:
Українці й україночки, єднайтесь! –
в цьому нації незламність, міць і цвіт.
Тож, убивці-московити кляті, знайте,
що для вас тут пеклом стане Божий світ.
І розквітнуть знову Київ, Львів і Галич,
і Донбас, Херсон, Одеса, Харків, Крим…
Буде пісня – як орду перемагали
нездоланні Українці й Слово-грім!
Цей твір увійшов до антології творів поетів і прозаїків «Ватра пера і слова», випуск якої приурочили до ювілейної «Письменницької ватри…» – якраз під час відкриття літфесту віддрукований наклад видання в серії «Бібліотечка Верховинської «Просвіти»» доставив у Верховину голова обласної «Просвіти» Михайло Січка, який подав відомості з літопису літфесту у передмові «І словом, і зброєю куємо Перемогу» до цієї книжки. Переважна більшість її авторів змогли приїхати на десяту «Письменницьку ватру» і втішитися своїми публікаціями в антології, врученій їм прямо в світлиці Всеукраїнського товариства «Гуцульщина». Серед цих авторів – і голова обласної організації НСПУ, літературний критик, есеїст Євген Баран, поет, доктор технічних наук Василь Мойсишин, поет і журналіст Іван Гаврилович з Івано-Франківська, уродженці й жителі Гуцульщини члени НСПУ Василь Шкурган із м. Косова та Анна Космач із с. Білоберізки на Верховинщині. Вони ділилися думками, що для них значить уже традиційне літературне свято в самому серці Гуцульщини й особиста присутність на ньому, а про десяту «Письменницьку ватру», на жаль, обпечену вогнем жорстокої війни, говорили, звісно, в контексті збройного протистояння України підступній сусідній державі-агресорці й засвідчували свою громадянську позицію прочитаними власними творами патріотичної і воєнної тематики. Так, письменницьке слово теж може і повинно бути влучною зброєю в нинішній буремній боротьбі за свободу й суверенітет України – на цьому наголошували і поетеса, перша заступниця голови львівського Товариства «Гуцульщина» Оксана Смерека-Малик, кияни член НСПУ Василь Хитрук і стипендіатка Президента України для молодих митців Анна Павліченко, поетеси – викладачка української мови і літератури Харківського обласного науково-методичного інституту Лариса Братешко-Ігнатова та сценаристка, режисерка театру «Зарево» Поліна Лучко із м. Бородянки на Київщині. Присутні мали нагоду познайомитися і з тими місцевими літературними талантами, хто ще, так би мовити, перебуває лише на підступах до письменницької спілки, й почути твори поетес Тамари Савчук із селища Верховини, Марії Грушак із с. Голови, Світлани Опрук із Верхнього Ясенова.
Літфест продовжився наступного дня в цьому селі, а саме на його присілку Царина. Тут, на царинці – рівній місцині біля швидкоплинного Чорного Черемошу, вже згадана Анна Павліченко, яка з початком великої московсько-української війни поселилася на Верховинщині, разом зі своїм чоловіком Василем, воїном ЗСУ, збудували книгарню-кав’ярню «Коцюбинський». Певна річ, найменували її так на честь видатного українського прозаїка Михайла Коцюбинського, котрий, на думку письменниці, вивчаючи побут, звичаї, обряди, фольклор гуцулів, бував і тут, у Верхньому Ясенові, – результатом цього стала його безсмертна повість «Тіні забутих предків». Книгарню-кав’ярню Анна і Василь задумали як АТРпростір, де є стелаж із новими українськими виданнями: відвідувач зможе взяти з полиці й погортати вподобану із книжок, серед яких є не лише призначені для продажу, а й такі, які можна позичити для читання. Окрім того, АРТпростір, який уособлює будівля на присілку Царина, стане місцем для творчих зустрічей літераторів та митців, для виступів аматорів вокального й театрального мистецтв. Щодо останнього, то його азів і сама авторка роману та поетичних збірок і водночас керівниця студії «Сонячна хата» навчає тутешніх вельми талановитих дівчаток і хлопчиків, у чому ми мали нагоду переконатися дещо пізніше.
А спочатку було урочисто відкрито АРТпростір «Коцюбинський» у карпатському селі. Гостей-письменників власниця книгарні-кав’ярні зустріла гуцульським короваєм. Синьо-жовту стрічку перерізали Анна Павліченко, Михайло Сидоржевський та Василь Нагірняк. У книгарні-кав’ярні учні Анни Павліченко зачарували присутніх своїми театральними навиками в інсценізаціях за уривком із тієї ж повісті «Тіні забутих предків», новелою Онуфрія Манчука і твором самої пані Анни – режисером цієї сценки була поетеса Поліна Лучко із Бородянки. Читали свої вірші й співали гуцульські коломийки члени літературної студії «Душі моєї світ – гуцульський горицвіт», створеної при Історико-краєзнавчому музеї у Верховині (колишня назва селища – Жаб’є). Отакі «жаб’ївські читання» відбулися другого фестивального дня в АРТпросторі «Коцюбинський», аналогів якому, мабуть, немає більш ніде в Україні.
Висловив захоплення побаченим у книгарні-кав’ярні і сподівання, що вона стане літературним і культурним осередком для спілкування творчих людей Гуцульського краю та для ознайомлення горян із їхньою творчістю , директор Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. І. Франка Володимир Федорак. Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський пообіцяв підтримку цього проєкту письменницькою Спілкою. А заступник голови НСПУ Ярослав Ткачівський висловив міркування щодо доцільності включення АРТпростору «Коцюбинський» в туристські маршрути Верховинщиною, а також свої пропозиції щодо подальшого розвитку цього інноваційного проєкту, побажання, щоб із мови творів та постановок учасників літературної і театральної студій викорінювати англіцизми, якщо їх можна замінити питомими українськими чи й навіть гуцульськими словами. На думку голови Івано-Франківської ОО НСПУ Євгена Барана, на базі книгарні-кав’ярні варто проводити кількаденні семінари літераторів. Василь Нагірняк подарував цьому закладові нові видання, зокрема пізнавального характеру – про Гуцульщину і гуцулів. Письменник із сусіднього з Верховиною районного центру Косова Василь Шкурган приємно подивував усіх, коли й сам заспівав коломийки під скрипковий супровід літстудійця Дмитра Рокіщука. Та й інші учасники літфесту щиро дякували Анні Павліченко за реалізацію нею з чоловіком-військовослужбовцем унікального проєкту, а всім, хто творив яскраве літературно-мистецьке дійство у книгарні-кав’ярні, – за живодайне прагнення до творчості. Опісля коло будівлі АРТпростору на царинці над Черемошем запалили «Письменницьку ватру» – 2024.
Певна річ, учасники літфесту вірять і сподіваються, що наступне таке свято відбудеться вже після нашої Перемоги у великій війні з рашистськими окупантами. Але що стосується місця його проведення, то голова Верховинського письменницького осередку Василь Нагірняк звернувся до голови НСПУ Михайла Сидоржевського з цікавою пропозицією – провести XI Всеукраїнський літературний фестиваль «Письменницька ватра над Черемошем» у м. Києві, в НСПУ, а надалі проводити літфест щороку в якомусь із обласних центрів з тим, щоб популяризувати в нашій державі гуцульське красне письменство, а водночас – творчість знаних та молодих письменників України. Учасники літфесту висловили щиру вдячність за сприяння у проведенні літфесту директорці верховинського Історико-краєзнавчого музею «Гуцульщина» Марії Яченко та голові Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитрові Стефлюку. У прийнятій резолюції письменницького зібрання, що відбулося у світлиці товариства, вони віддали належне керівництву та депутатам Верховинської селищної ради за фінансову підтримку як «Письменницької ватри», так і книговидавничої справи, місцевих медіа та періодичних видань (а це радіо «Гуцульська столиця», народний часопис «Верховинські вісті», «Гуцульський калєндар», літературно-мистецький альманах «Писанка», журнал «Гуцульщина»; деякі з цих видань подаровано приїжджим учасникам літфесту). Місцеві літератори пропонують створити у Верховині Музей книжок про гуцулів і Гуцульщину. Вони також звернулися до селищного голови Василя Мицканюка з пропозицією заснувати спільно з Верховинським письменницьким осередком літературну премію імені Петра Шекерика-Доникового. Цьому письменникові і громадсько-політичному діячеві, авторові роману «Дідо Иванчік», написаного гуцульським говором і визнаного «енциклопедією гуцульського життя», війтові села Жаб’я впродовж 1927-1939 років відкрито в центрі селища пам’ятник – ця подія відбулася 16 серпня в рамках заходів на відзначення 600-літнього ювілею селища Верховини.
Отож до наступної «Письменницької ватри над Черемошем»! Письменники вірять, що її вогонь запалає уже в мирний час, після української Перемоги, і прагнуть наблизити її Словом як своєю духовною зброєю.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.