ВИПОВНИЛОСЯ 210 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ О. АНТІНА МОГИЛЬНИЦЬКОГО
Так збіглося, що 3 березня, якраз у Всесвітній день письменників, гурт прикарпатських літераторів і краєзнавців – наскільки це дозволяли умови карантину – також вшанував у Богородчанах 210-річний ювілей українського поета-романтика, громадського діяча, священника о. Антіна Могильницького. Поклали квіти до його погруддя (автор – скульптор Василь Вільшук), відкритого два роки тому з ініціативи письменника, краєзнавця і просвітянина Василя Бабія.
А перед тим він разом з парохом місцевого греко-католицького храму Іоанна Богослова о. Іваном Мачкодерою в Музеї історії церкви ім. Григорія Хомишина вручили відзнаки цьогорічному лауреатові обласної літературної премії ім. А. Могильницького – голові ОО Національної спілки краєзнавців України, директору Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (ОДЦТКУМ), члену Національної спілки журналістів України Михайлові Косилу. Премії його удостоєно за розвиток релігійного краєзнавства в області. М. Косило отримав диплом лауреата премії, а от грошовий її вміст передав на розвиток музею, де відбувалася ця церемонія. Поінформував, що очолюваний ним заклад першим у нашій державі розробив відповідну тематичну навчальну програму для гурткової роботи з дітьми. Вона увійшла до нещодавно виданого ОДЦТКУМ збірника «Програми позашкільної освіти туристсько-краєзнавчого та військово-патріотичного напрямів». При філіях центру в районах створюють гуртки з релігійного краєзнавства, і переважно м ісцеві священники виявляють бажання бути їх керівниками. Таких гуртків в області налічується вже десять, працюють вони і на Богородчанщині – на базі шкіл у Маняві й Похівці.
Звичайно ж, є плани і далі розширювати мережу гуртків із краєзнавства у сфері духовної культури, зокрема в тутешніх селах, з якими була пов’язана значна частина життя священника-письменника о. А. Могильницького. Адже він, випускник Львівської духовної семінарії, був богородчанським деканом Греко-Католицької Церкви, потім, з 1859 -го й до кінця життя, – парохом с. Бабче, а поховали отця чомусь (що є загадкою й до сьогодні) в Яблуньці, де власне 1873 р. під час проїзду цього села тарантасом його постигла трагічна смерть. І в справі подальшого розвитку релігійного краєзнавства немаловажну роль відводитимуть – для проведення керівниками гуртків екскурсій із юними краєзнавцями – згадуваному музею в Богородчанах, який діє на громадських засадах. Його завідувачці, кандидату історичних наук Вірі Кочкодан Михайло Косило запропонував і самій долучитися до керівництва одним із таких гуртків ОДЦТКУМ. Він став шостим лауреатом обласної літературної премії ім. Антіна Могильницького, заснованої 2016 року обласною організацією НСПУ, Богородчанським районним об’єднанням ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка та церквою Іоанна Богослова. Нинішнього року її засновники змінились – ними стали відновлене Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка (діяло в 1925-1939 роках у Галичині), та ж церква Іоанна Богослова і Богородчанська селищна рада.
Письменники і краєзнавці побували і в Богородчанській центральній районній бібліотеці ім. М. Яцківа, працівники якої ознайомили їх із підготовленою до ювілею поета-священника книжковою виставкою «Антін Могильницький – славний витязь Галицької землі». Ці видання (серед них є і книжка його віршів, упорядкована й видана тим же Василем Бабієм та Євгеном Бараном) допоможуть читачам осягнути глибинний зміст його поетичних, прозових і публіцистичних творів, сформувати в уяві неординарний образ цього послідовника «Руської трійці» – письменника, духівника, який у часи перебування Галичини під владою Австрійської імперії провадив активну громадську і політичну діяльність. Антіна Могильницького, з огляду на його літературний доробок, Іван Франко зарахував до «перших будителів руського духа в Галичині». І ще Каменяреві належать такі слова про письменника-священника, обраного в 1861-му послом до Галицького крайового сейму першого скликання та делегатом від Станіславського округу до Державної ради (парламенту) у Відні, де 27 червня того року він виступив з палкою промовою на захист народної освіти рідною мовою: «Житє Могильницького від самого 1838 року до його смерті було немов дзеркалом, в котрім досить живо відбилися пориви, надії та судьби галицько-руського народа».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На захист української мови (її тоді в Галичині називали русинською) спрямований і відомий вірш А. Могильницького «Рідна мова», перша строфа якого звучить так:
Кождий нарід, хоть би дикий,
Любить свій родинний край,
Любить отцівські язики,
Свою мову і звичай.
Ще одна зі строф вірша , погодьтеся, і нині сприймається вельми актуально, бо на відтворену в ньому автором тодішню ситуацію на галицьких землях дуже схожа та, яку бачимо нині в окремих регіонах уже три десятиліття незалежної України:
Сам невдячний син Бескидів
Згордив свій любимий рід,
Жичить мови від сусідів,
А до своєй чує встид.
Цим мотивом перейнятий також вірш А. Могильницького, який починається рядками:
Пробудися, соловію,
Защебечи по-старому:
Вже розвився руський гай!
Не заглушиш піснь нічию,
Не завадиш тим нікому,
Сміло собі заспівай!
Літературну популярність А. Могильницький здобув завдяки виданій 1849-го першій частині поеми «Скит Манявський», написаній на основі усних народних оповідей. У ній ідеться про велич Галича як столиці Галицько-Волинського князівства, змальовано красу Карпат, відтворено образи стародавньої слов’янської міфології. Прихильно зустріли читачі і його баладу «Русин-вояк», що побачила світ того ж року. Перу А. Могильницького належать також сатирична поема «Пісня поета», кілька «Дум», повісті «Конґруа батька Жегаловича» і «Повість старого Сави із Підгір’я». Побачило світ також видання «Речі в сеймі та парламенті», у якому були опубліковані і його приватні листи.
Маємо ще відкривати для себе грані постаті цього письменника-священника, розкривати значення поетичної і публіцистичної творчості, духовної та громадської діяльності о. Антіна Могильницького для пробудження національної свідомості галичан, для розвитку культурно-духовного і релігійного життя в краї. Воістину цей поет, який народився на самому початку весни 1811 р. в с. Підгірки (нині входить в межі м. Калуша),творив весну в українській літературі Галичини.
“Українська літературна газета”, ч. 5 (297), 12.03.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.