“Українська літературна газета”, ч. 7 (375), липень 2025
Пам’яті Миколи Гладкого
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ВЕРТИКАЛЬНИЙ ПОДІЛ УСЕСВІТУ
За однією з оповідей Геродота, батьками першопоселенця Скіфії Таргітая були Зевс та дочка бога ріки Борисфен (Дніпро). Скіфський Зевс – Папай («батько»), а дочка Дніпра – скіфська богиня Апі («річка»). Батьки Таргітая, отже, символізують верхній (небесний) і нижній (водний) світи. Троє синів Таргітая Ліпоксай («Гора-цар»), Арпоксай («Глибина-цар») та Колаксай («Сонце-цар») уособлюють, відповідно, середній, нижній та верхній світи. Бачимо, що покоління батьків Таргітая віддзеркалює двочленний вертикальний поділ Усесвіту (небо – вода), а покоління дітей Таргітая – тричленний (сонце – гора – водна глибина). Це нагадує багато інших божественних уособлень вертикального поділу Всесвіту – від давньогрецьких Зевса (небо і блискавка), Посейдона (бог моря, але потрясає землю) та Аїда (підземний світ) до давньоукраїнських Вернигори, Вернидуба та Верниводи-Крутивуса. Три рівні скіфського світу точно відповідають космологічному вступові київської билини про Солов’я Будимировича.
Вірогідно, легенда про заснування Києва (у першооснові сарматська) відображає той самий поділ: Кий («палиця», споріднене з киянка «дерев’яний молоток» та литовським kujus «молот» як символи грому), у вірменській версії Куар (суголосний гуннському богові грому на ім’я Куар – віддзеркалення давньоіранського xvar «Сонце», якому відповідає давньоіндійське svar «Сонце» у svarga і Сварог), Щек (відповідник давньоіранського Аждахак «змій», у вірменській версії Мелтей, суголосне з грузинським matli «черв’як») та Хорив (давньоіранська священна гірська місцевість Haraiva).
Є всі підстави припускати й земний соціальний аспект тричастинного поділу. Від наймолодшого брата Колаксая походить, за Геродотом, скіфське плем’я паралати. Їх ототожнюють із «царськими скіфами». Пізніше термін набув форми Пішдадіди – назва легендарної першої династії Ірану, описаної в «Книзі царів» – «Шахнаме».
ЗОЛОТІ НЕБЕСНІ ДАРИ
За переказаною Геродотом легендою, з неба впали чотири золоті дари – плуг, ярмо, сокира та чаша. Їх зміг узяти тільки молодший брат Колаксай («Сонце-цар»). І золотий колір, і пряма вказівка на Сонце дозволяють бачити в цих дарах сузір’я, через які або біля яких проходить Сонце. Плуг і ярмо символізують схожі за формою та розташовані поряд сузір’я Тельця та Візничого (сходять зранку всередині весни), сокира – Велику Ведмедицю, розташовану біля Діви (перше сузір’я видно завжди, друге сходить зранку на початку осені), чаша – сузір’я Козорога у формі миски (сходить уранці взимку). Це сузір’я трьох сезонів року, від сходу одного до сходу другого (Телець – Діва – Козоріг) минає по чотири місяці. Плуг і ярмо (Телець і Візничий) сходять практично одночасно й не віддзеркалюють зсуву сонячної точки (прецесії). Отже, використання двох сузір’їв замість одного може вказувати на початок сонячного року – весняне рівнодення, як у більшості народів світу. Однак весняне рівнодення в Тельці біля Капелли припадало на IV-III тисячоліття до н.е. – епоху ще праіндоіранців.
Велику прихильність скіфів до золота можна пов’язати з їхнім культом Сонця, персоніфікацією якого був «Сонце-цар» Колаксай. Через багато століть у «Слові про Ігорів похід» нащадки Ярослава Мудрого (очевидно, асоційованого з весняним сонячним Ярилом із паралеллю в образі християнського покровителя Ярослава – святого Георгія) – онуки сонячного Дажбога, а сонячний Хорс, відповідно до реконструкції тексту, веде Ігоря з темряви полону на світлу Русь. Золотий плуг скіфської легенди давно і слушно порівнюють із золотим плугом українських колядок.
ТАРГІТАЙ І СКІФСЬКА ХРОНОЛОГІЯ
За словами Геродота, що, очевидно, спирався на перекази самих скіфів, від часів «першоскіфа» Таргітая до вторгнення до Скіфії перського царя Дарія (512 рік до н.е.) минуло 1000 років. Це дозволяє датувати початок скіфської історії XVI століттям до н.е. Зрозуміло, що історичні (засвідчені нескіфськими писемними джерелами) скіфи з’являються набагато пізніше, у VII столітті до н.е., а тут може йтися про безпосередніх скіфських предків, із якими скіфи усвідомлювали неперервність, спадковість. Давно запропоновано пов’язати час легендарного Таргітая з появою зрубної археологічної культури, яку слушно приписують носіям праіранської мови. Зрубна культура відома дещо раніше, з XVIII століття до н.е., але відтинок у 1000 років міг бути дещо заокругленим. Дослідники встановили антропологічну близькість скіфів до носіїв зрубної культури, що підтверджує усвідомлення спадковості скіфською традицією. Слід підкреслити, що початок зрубної культури праіранців збігається з настанням нової зодіакальної епохи: зимове сонцестояння в Козорозі, весняне рівнодення в Овні, літнє сонцестояння в Раку, осіннє рівнодення в Терезах.
Приблизно в той самий час починається праслов’янська (або прабалтослов’янська) тщинецька культура. Скіфським богам трьох рівнів світобудови точно відповідають праслов’янські Дажбог (сонце), Перун (грім та гора) та Велес (підземно-водний світ). Більше того, батька уособлень трьох рівнів світу Таргітая споріднюють із давньоіранським Траетаоною-Ферідуном, давньоіндійським Трітою та руським Трояном. А останній у «Ходінні Богородиці по муках» виступає узагальнювальним іменем праслов’янських богів трьох рівнів світобудови: и утрие Трояна: Хорса, Велеса, Перуна на богы обратиша. Якщо у складі скіфів були праслов’яни, то цілком вірогідно, що пантеони скіфів і праслов’ян мали близьку структуру.
ФОРМУВАННЯ ПРЕДКІВ СКІФІВ НА ДНІПРІ
Винятково важливою є вказівка на Борисфен-Дніпро як матір першоскіфа Таргітая. Це відповідає моделі формування праіндоіранців унаслідок поєднання носіїв двох культур – кулястих амфор («протобрахмани») і середньодніпровської («протокшатрії» – одна з культур шнурової кераміки та бойових сокир; мова її носіїв була близька до «західних», звідси схожий на германський прошарок індоіранської лексики). Основною для індоіранців, отже, стала мова окремої гілки (кулястих амфор). Якби трапилось інакше, то індоіранські мови були би близькими до слов’янських, фракійських, балтійських, германських, італьських, кельтських, венетської, албанської, а не становили окрему гілку. Але скіфи зберегли в пам’яті давнє перебування на Дніпрі.
СКІФСЬКИЙ ГЕРАКЛ І ЗМІЄНОГА БОГИНЯ
У стародавній Греції образ Геракла мав як земний, так і небесний аспекти. Земний Геракл – це головнокомандувач потужного Мікенського царства, друга особа в державі кінця XIV – початку ХІІІ ст. до н.е. Небесний Геракл – поєднання образів сузір’я Геркулеса і планети Юпітер, яку стародавні греки називали зіркою Геракла. Подвиги Геракла пов’язані зі спостереженням як сходу та заходу сузір’я Геркулеса, так і руху Юпітера зодіакальними сузір’ями.
Геракл гнав биків Геріона – очевидно, проходив через сузір’я Тельця. Затим худоба зникла (сузір’я було пройдено планетою), а натомість герой зустрів діву-змію (сузір’я Гідри – «водяної змії» – розташоване під сузір’ям Діви). Звернімо увагу, що ключові сузір’я тут ті самі, що й у легенді про золоті небесні дари – Телець та Діва. Богиня народжує від Геракла трьох синів, серед яких тільки молодший – Скіф – зумів, вирісши, натягнути Гераклів лук. Від нього виводили свій рід скіфські царі, що дозволяє ототожнити його з Колаксаєм. Лук Геракла невіддільний від сузір’я Стрільця (поряд зі Змією і Змієносцем), що дозволяє ототожнити і третє зодіакальне сузір’я обох версій легенди. Однак важливо відзначити зсув сонячної точки від Козорога до Стрільця (віковий рух, протилежний річному, унаслідок так званої прецесії – випередження рівнодень), що вказує на більшу давність версії з золотою чашею (Козоріг) порівняно з версією з луком (Стрілець).
Назву скіфи розуміють як «лучники», а в коментарі до промови давньогрецького оратора Есхіна прямо сказано: «скіфи, тобто лучники». Скіфи знали походження своєї назви й повідомили його грекам. Відсутність писемності дуже активізувала збереження усної сакральної історії.
Зіставлення трьох синів Геракла з трьома синами Таргітая (порівняймо іранську традицію міфологізації трьох синів в «Авесті» та «Шахнаме») дозволяє зблизити скіфського Геракла з Таргітаєм (хоча грецький Геракл кількома століттями пізніший за скіфського).
Культ змієногої богині дозволяє говорити про скіфський культ змії – порівняймо образ дракона в «Авесті» та «Шахнаме». Дві змії в плечах чудовиська – образ сузір’їв Змієносця та Змії. Можливе успадкування трипільського культу змії праіндоіранцями й пізніше скіфами. Культура кулястих амфор узаємодіяла з трипільською на широкому просторі, а шнурова кераміка – в Городську.
Точну паралель змієногої богині скіфів знаходимо на стародавньому Криті в зображенні богині, чий човен має форму змії-дракона (порівняймо зображення критського лабіринту на горщику зрубної культури). Індо-іранський вплив на Крит можливий через індоіранізовану носіями культури кулястих амфор пізню трипільську культуру та Трою.
ПАЛ І ПОЛЯНИ, НАП І РІД
Давньогрецький історик Діодор Сицилійський повідомляє про двох синів Скіфа – Пала і Напа, від яких походять племена палів і напів (у Плінія Старшого – палеїв та напеїв). Це повідомлення вважають свідченням або етнічного, або соціального поділу скіфів. З палами пов’язують скіфського царя кінця ІІ століття до н.е. Палака. Сарматське походження ядра легенди про полянського князя Кия робить вірогідним пов’язання назви полян із палами. Можливо, саме (с)пали були тими скіфо-сарматами, що зазнали готського гніту та слов’янізації та чия назва була асоційована то з полем, то з пагорбами-«горами» (полонинами).
Своєю чергою, Напа пов’язують із осетинським язичницьким божеством-покровителем роду на ім’я Наф, якого вважають точним відповідником давньоукраїнського Родъ. Очевидно, це ще один давньоіранський слід у давньоукраїнському язичництві – поряд із Хорсом (звідси й хороший від Хоршь «Хорсів») та Семарглом (від Сенмурва). Зрештою, й ім’я Русь частина дослідників виводить від іранського рохс або рухс «світлий» (за кольором волосся). Отже, назви полян і Русі можуть бути результатом ослов’янення іранськомовних сарматів.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.