У «Прощальній пісні», поезії Єжи Літвінюка, яку співають
покоління польських харцерів, є такі
слова: «Догорає вже вогнища блиск…».
…Ось і 18 жовтня 2012 року догоріло вогнище життя відомого
польського перекладача, популяризатора української літератури Єжи Літвінюка,
сина Яна.
Розпочав він свій земний шлях 30 березня 1923 року у м.
Кременець (тепер Тернопільської області). Юнацькі роки стали для майбутнього
поета і перекладача справжнім випробуванням.
Вперше органи НКВС заарештовують його разом з матір’ю,
лікарем Казимирою Літвінюк, під Любліном у 1944 р. Потім він перебуває у
таборах НКВС у Харкові та Рязані, звідки у лютому 1947 р. етапований у такий же
табір у Бресті. І лише у березні того ж року репатрійований до Польщі. Тут
Є.Літвінюк здобуває вищу філологічну освіту, пише оригінальну поезію.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Та найдужче його ваблять іноземні літератури. Завдяки
бездоганному володінню українською, російською, білоруською, литовською,
естонською, фінською мовами Єжи
Літвінюк знайомить польського читача зі
здобутками цих літератур. Крім того, він
перекладає з французької та англійської. Не обійшов майстер перекладу і
серболужицької літератури.
Завдяки його талантові польською мовою заговорив
неперевершений український поет з Лемківщини Богдан-Ігор Антонич. Є.Літвінюк
захоплюється прозою Валерія Шевчука. Завдяки блискучому перекладові книг «Дім
на горі» та «Око прірви» поляки ознайомились з творчістю
видатного українського прозаїка.
З російської він перекладав переважно наукову фантастику.
Вершинним здобутком важкої перекладацької праці Є.Літвінюка
вважається польський переклад фінського народного епосу «Калевала» (1998 р.),
здійсненого з мови оригіналу.
У 2008 році за значний внесок у популяризацію української
літератури Єжи Літвінюка було нагороджено українським орденом «За заслуги» ІІІ
ступеня. Цю відзнаку метрові вручив Надзвичайний і Повноважний Посол України в
Республіці Польща О.Моцик. У приміщенні української дипустанови на урочистому
вечорі було також вшановано тих прозаїків, поетів і перекладачів, хто своєю
копіткою працею спричинився до популяризації української культури у братній
Польщі.