Ігор Бондар-Терещенко. «У ковчегу історії»

618

…Українство, національна ідентифікація, усвідомлення себе як народу прийшло у наші краї не так давно. Спочатку, звісно, були люди. «Прийшов до нас якийсь чоловік, який каже, що він українець. Що воно таке? Ми його тим часом замкнули», – листували у 1917 році до редактора київської газети «Рада» стривожені незрозумілою патріотичною ідентифікацією «українські» селяни. І це не дивно, як зауважував В. Домонтович, нагадуючи: «Перед лютневою революцією 17 року українське село становило собою етнографічну масу, розчленовану на локальні, замкнені в собі, відрубні «монади». Перехід од цієї монадної стадії роздрібненості до освідомлення себе в цілості як народу, як народної цілості, а тоді до свідомості себе як нації, не міг статися ні раптом, ні в усій повноті завершеності. Потрібний був час, переходові етапи, посередні стадії, хронологічна відстань, варіанти новотворів, випробування різних спроб, розвиток подій, поглиблення процесів».

Щодо згаданих класиком варіантів новотворів варто зауважити, як за всі часи намагалися таки представити національну модель – держави, культури, традиції – на різних рівнях презентації. Признатися, мало що можемо з того згадати, а знайти під рукою, на стіні, в душі й поготів. Тому вкотре тверезо ставишся до заклику видавців артбуку «Ковчег «Україна», нехай навіть виданого за сприяння Українського культурного фонду і реалізованого культурною платформою Ковчег «Україна». Мовляв, це книга, яку треба вивчити напам’ять. І якби кожен українець знав бодай те, що вміщено у цій книзі – впізнавав імена, артефакти, твори українського мистецтва тощо – то ми б жили в геть іншій країні.

Приглянувшись ближче, виявляєш, що це наче містка торбина коштовних речей і заодно весільна скриня нареченої, яка вмістить увесь наш посаг: найцінніші артефакти традиційної культури з музейних і приватних колекцій. Загалом форма подачі інформації у цьому виданні доволі цікава, і не менш цікаво дізнатися, що ж відібрано з нашого спадку на символічний ковчег. Кому з українських достойників, і в якому саме форматі, торовано шлях у майбутнє. Теплі лампові фото, на яких галерея наших достойників. І варто зауважити, що якраз архаїчного чи стереотипного у формі презентації на Ковчегу немає – сама лише сучасна позиція щодо збереження і примноження наших цінностей.

Отже, це ніби капсула, яку залишаємо нащадком, і за якими вже вони – і визначатимуть, і пам’ятатимуть, перефразовуючи класика, чиї синів вони онуки. І поза всяким сумнівом, що саме це може стати візитівкою України, офіційним державним символом, і тим, що варто вивчити напам’ять, тримаючи у кожній хаті. Багато у нас є такого посагу, що у весільній скрині мандрує століттями? Мабуть, не дуже, хоч «компактна» епоха вимагає саме такого «універсального» формату, коли на Ковчегу історії зібрано найважливіше – те, що готове вирушити у майбуття.

Насправді цей артбук – це вся культурна спадщина України під однією обкладинкою: артефакти традиційної культури, шедеври професійного мистецтва, символи і архетипи, історичні постаті й видатні культурні діячі – усе те, що заслуговує на статус «бренд України». Це ще один крок до набуття Україною суб’єктності, набуття свого місця у світі, повернення власного історичного спадку.

«Пізнай себе і ти пізнаєш увесь світ – цей знаменитий вислів працює і на рівні націй, – нагадує авторка проекту, львівська письменниця Ярина Винницька. – Чим більше ми досліджуємо власну культуру, тим краще розуміємо, хто ми і яка наша мета. Ця книга обов’язково закохає вас в Україну. Відкрийте для себе невідому землю – Тerra Іncognita посеред Європи – з прадавньою історією і унікальною культурою».

Варто згадати, що авторка артбуку також відома своїми попередніми популярними виданнями «Скриня. Речі Сили», “Наречена”, «Школа Різдва». А цього разу проєкт об’єднав найкращих художників і графічних дизайнерів, що й стало символічним «мистецьким ковчегом» України – Юлію Табенську, Олену Сметану, Марка Галаневича (соліста гурту ДахаБраха, який вміє не тільки співати, але й малювати), Марію Білінську, Анну Гіренко, Остапа Лозинського, Андрія Єрмоленка, Ольгу Ткаченко, Катерину Дендюк.

 

Фото: Дзвінка Загайська

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!