“Українська літературна газета”, ч. 3 (347), березень 2023
17 грудня 2022 року парламентом України було ухвалено постанову про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках (№6406). Ініціаторами постанови стали народні депутати – члени Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Переглянувши цей список, я помітила, що кілька цікавих і знакових ювілейних подій не потрапили до нього. Зокрема не попала до списку дата – 850 років з часу другого походу на Київщину володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського – сина Юрія Долгорукого. Він привів на Київщину величезне на той час (50 тис.) військо. Але у ніч на 19 грудня 1173 року під Вишгородом його було дощенту розгромлено нашими предками під командуванням Мстислава Ростиславича та луцького князя Ярослава Ізяславича.
Нагадаю, що перший похід Андрія (Китая) Боголюбського, що відбувся у 1169 році, був надзвичайно трагічним для киян. Ось як описує літописець взяття Києва “боголюбивим” князем, возведеним Російською церквою до лику святих: «І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали… Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима і сльози безпрестанні…»
Такого руйнування Київ ще не зазнавав! Так нещадно було розгромлено «матір міст Русі» вперше за багатовікову історію. Як пише Павло Штепа у книзі “Московство”: “Суздальці так дуже зруйнували 1169 року Київ, що татари не мали вже що руйнувати 1240 року”.
Саме цей похід став яскравим свідченням “братніх стосунків” майбутньої Московщини з істинною Руссю, а також “християнського світогляду” першого “истинного великоросса”, як його назвав російський історик Василь Ключевський.
“В лице князя Андрея великоросс впервые выступает на историческую сцену…” – пише він. І продовжує: “Это был настоящий северный князь, истый суздалец-залешанин (тобто житель Залісся – ядра майбутньої Московії – Я.Р.) по своим привычкам и понятиям, своему политическому воспитанию. На севере он прожил большую половину своей жизни, совсем не видавши юга. Отец дал ему в управление Владимир на Клязьме, маленький, недавно возникший суздальский пригород, и там Андрей прокняжил далеко за тридцать лет своей жизни, не бывая в Киеве… Точно так же Андрей совсем не разделял страсти своего отца к Киеву”.
Дійсно, як стає зрозумілим з подальшого викладу, він “был совсем равнодушен к матери городов русских и ко всей Южной Руси”.
Але ж не до її багатств!
В 1154 році, коли його батько Юрій Долгорукий три роки сидів на київському столі (помер в 1157), Андрій теж трохи посидів під боком – у Вишгороді, що на той час був улюбленим місцем перебування київських князів, помісним уділом святої рівноапостольної Великої княгині Ольги, добре укріпленим та захищеним.
Крім того Вишгород був центром паломництва до місця поховання перших київських святих Бориса і Гліба, а також до безцінної реліквії – ікони Богородиці, що за церковним переданням була написана Євангелістом Лукою. Подарована Константинопольським Патріархом в 1131 році Мстиславу Великому – сину Володимира Мономаха та англійської королеви Гіти, вона зберігалась у Вишгородському Дівочому монастирі.
“Но Андрею не жилось на юге, – пише Ключевський. – Не спросясь отца, он тихонько ушел в свой родной суздальский север”.
Але “ушел” він не просто, а так, як роблять це й зараз представники “великого русского народа” – затарившись по повній.
З однією відмінністю – російські горе-вояки тащать унітази, а він, крім всього іншого, “захватил с собой из Вышгорода принесенную из Греции чудотворную икону Божьей Матери, которая потом стала главной святыней Суздальской земли под именем Владимирской”.
Отже, як це не смішно (чи страшно) – головна святиня землі Суздальської – це вкрадена з наших земель ікона!
А ще запам’ятаймо слова класика російської історичної науки В.Ключевського: “В лице князя Андрея великоросс впервые выступил на историческую арену”, та зауважимо, що поява на цій арені першого “великоросса” одразу ж ознаменувалася першими ж руйнуваннями нашої древньої столиці – центру нашої древньої держави.
Усвідомлення цього факту дуже сприятиме розумінню історичних закономірностей.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.