Якою може бути війна Росії проти України: три сценарії

396

Імовірність проведення наземної операції Росії проти України – 80%. Велика загроза обумовлена тим, що українська влада за вісім років війни сама створила сприятливі для Путіна умови.

Вірогідність масштабної військової операції Росії проти України справді дуже висока.

Ця загроза збільшується тому, що українська влада за вісім років війни так і не спромоглася створити в Україні інститут стримування зовнішньої агресії у вигляді потужних сил оборони та національного спротиву. Напевно, у нас надто були переконані в тому, що війни не буде, а тому покладалися лише на дипломатичні й політичні механізми вирішення проблеми.

ГОТОВНІСТЬ УКРАЇНИ ДО ВІЙНИ

В результаті українська армія так і залишається армією радянського типу. Думки про те, як змінювати та розвивати армію, сьогодні лише напрацьовуються. Територіальна оборона Петром Порошенком свідомо не створювалася, а Зеленським вона була створена, але у вигляді паліативного рішення, тобто не зовсім так, як потрібно. Адекватне переозброєння війська так і не було проведено. Одна з причин – досі не реформований державний сектор оборонної промисловості, представленої переважно Укроборонпромом. Елементи переозброєння армії здійснювалися як спорадичні та хаотичні зусилля. Єдиним світлим моментом стала співпраця з Туреччиною і закупівля у неї ударних безпілотників “Байрактар”.

Щодо підтримки власної оборонної промисловості жодних адекватних кроків не відбулося. В тому числі ініціативи, які могли б бути реалізовані на рівні приватних підприємств, не були підтримані. Причина зрозуміла: у нас і досі норми прибутку залишаються такими, що, якщо підприємства беруть участь у виконанні держоборонзамовлення, то вони не можуть забезпечити собі розвиток. У підсумку ці підприємства просто уникають виконання державного оборонного замовлення, навіть відомі випадки, коли вони відмовлялися виконувати його. Останній приклад – підприємство “Аеротехніка”, яке визнало збитковим шлях виконання контракту з підготовки автоматизованої системи управління “Ореанда-ПС” для Повітряних сил. А автоматизовані системи управління – це 40% стійкості військ.

Розумієте, наскільки все погано…

Тактична ланка у нас також не переозброювалася. Навіть такі серйозні системи, як протитанкові і ракетні комплекси виробництва КБ “Луч”, у нас останні два роки не постачалися, Саудівська Аравія закупила їх на величезні суми. В Україні була розроблена система залпового вогню “Вільха-М” дальністю ураження противника 110 км, і її вже у нас замовила іноземна держава – Об’єднані Арабські Емірати, а наше Міністерство оборони ще тільки збирається прийняти цю систему на озброєння.

Тобто ми постійно зволікаємо, гальмуємо і часто не розуміємо того, що можна було б зробити в цій ситуації. Безумовно, не сьогодні, а 3, 5, 7 років тому. Нагадаю, що лише цього року Військово-морські сили планують отримати перший дивізіон ракетних комплексів “Нептун”, а могли б мати їх ще кілька років тому. А все через те, що влада Порошенка зволікала до 2016 року з початком розробки цього ракетного комплексу і доведенням його до серійного.

Що стосується територіальної оборони, то зараз проводяться навчання і створюється національний спротив – це чудово. Але війська територіальної оборони могли бути створені ще у 2015 році! Проте президент Порошенко, остерігаючись своїх політичних опонентів, вирішив не давати “зелене світло” для створення територіальної оборони. У підсумку це питання загальмувалося на багато років, і потужної територіальної оборони ми й досі не маємо. А вона має бути озброєною легким озброєнням, має бути мобільною та потужною. Те, що намальовано як наміри, виглядає дуже цікаво, але це й досі лише наміри на порозі війни…

МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ

Путін розуміє, що Україну почали переозброювати західні партнери, зокрема, багато чого потужного і корисного постачають США та Великобританія. Тож Путін усвідомлює, що Україна вислизає з-під контролю Росії назавжди. Ще три-п’ять років, і Україна стане надто міцним горішком для Росії.

При цьому риторика Росії, НАТО і США загострилася найбільше з часів Холодної війни. Сьогодні ситуація навіть гостріша, аніж була Карибська криза.

До того ж, НАТО сьогодні найбільш слабкий за всю історію існування цього військово-політичного блоку.

Відтак, розклад для Путіна дуже привабливий: Україна – вразлива і незахищена мішень через те, що наша влада не потурбувалася про посилення безпеки; західні партнери – слабкі, і за Україну боротися не будуть, максимум, на що вони здатні, – підтримувати Україну поставками зброї або символічною відправкою певного військового контингенту, як це зробила Канада.

ЯКОЮ МОЖЕ БУТИ ВІЙНА РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

Судячи з поведінки української влади, не схоже, що вона хоча б трохи готується до потужної війни. Зокрема, не використовується сильний козир України – 300 тисяч осіб, які пройшли війну та могли б створити зараз потужний резерв і бути великою силою. Немає ознак того, що з цим контингентом влада почала активно працювати. По суті, в Україні до великої війни ніхто не готується.

Втім, потрібно зазначити, що і сама Росія не надто готова до війни з Україною. На певних тактичних рівнях вона досягнула деяких успіхів, зокрема, в питаннях систем радіоелектронної боротьби або автоматизованих систем управління. Але російська логістика і загальна ситуація в Росії не виглядають надто добре. Росія технологічно виснажена, у неї мало потужного сучасного тактичного озброєння, яке б дозволило проводити вдалі і довготривалі операції.

Тому для Росії єдиний варіант – вибір вдалого моменту і здійснення бліцкригу.

Не варто виключати проведення десантно-штурмової операції по відношенню до Києва з метою зміни влади – змінити в Україні владу Росії є ким. В Україні достатньо проросійських елементів, які з радістю погодяться очолити васальну державу – приблизно таку, якою стала Білорусь. Така загроза справді існує, і все залежить від того, наскільки швидко будуть ухвалюватися рішення всередині українського генералітету.

Чи можливе застосування авіації і нанесення ракетних ударів? Сценарій, який передбачає нанесення ракетних ударів та застосування авіації – найменш вірогідний, тому що Путіну невигідно таким чином воювати проти українського народу. Для президента РФ логіка цієї війни полягає в тому, щоб змінити владу в Україні і отримати васальну державу.

Плюс він буде прагнути продемонструвати певну силу по відношенню до Заходу та виставити червоні прапорці на тій території, яку Москва вважатиме своєю вотчиною.

В будь-якому разі, навіть якщо раптом Росія вдасться до нанесення ракетних чи авіаційних ударів, ніхто не бомбитиме офіси та житлові будинки. Такі удари будуть завдані лише по військовій інфраструктурі задля знищення скупчення військової техніки. Сенсу у бомбардуванні українських міст і перетворенні України на Сирію для Путіна немає. Можу запевнити, що навіть за умови використання ракетної техніки цивільна інфраструктура вражена не буде.

Загалом, сьогодні існує три вірогідні сценарії.

Перший сценарій – розгортання конфлікту з боку Білорусі та закидання диверсійно-розвідувальних груп на територію України (до 200 груп).

Другий сценарій пов’язаний із розбалансуванням всередині України та розгортанням масових протистоянь із владою, на кшталт того, що ми спостерігали на днях з боку “захисту” Порошенка. Все це може бути штучно підживлено російськими спецслужбами та проросійськими структурами, які лишилися в Україні з часів президентства Януковича.

Третій сценарій передбачає раптовий напад, наприклад, десантно-штурмова операція з моря або з повітря. Це супроводжуватиметься раптовим перекиданням значної кількості структур спецпризначення, які будуть намагатися захопити і змінити владу в Україні.

Всі ці сценарії можуть відбутися, і всі вони будуть носити швидкоплинний характер.

Путін коливається через те, що може отримати в Україні потужну відсіч, і тоді це фактично означатиме програш Росії та крах нинішньої російської влади. Це дуже стримує Путіна. Тож зараз він вивчає потужність українського суспільства і здатність відреагувати на загрози. Тому що головна проблема для нього – високий рівень участі всього українського суспільства у наданні відсічі ворогу.

Якщо оцінювати вірогідність сценаріїв у відсотках, то імовірність проведення наземної операції Росії проти України становить 80%. Така висока ймовірність обумовлена тим, що українська влада за вісім років створила сприятливі для Путіна умови. Імовірність проведення ракетної операції з повітря становить 20%, тобто, скоріше за все, це не відбудеться.

При цьому захоплення влади в Києві може бути лише частиною операції РФ. Якщо велика операція не вдається у задуманому масштабі, російська влада намагатиметься вийти з ситуації красиво. Тоді може бути розширений регіон окупованих українських земель, більше того, може навіть відбутися приєднання до Росії ОРДЛО.

Найбільш імовірні терміни операції – від початку російсько-білоруських навчань на початку лютого (6-8 лютого) до річниці анексії Криму.

Така перспектива повинна нас не лякати, а мобілізувати на активні дії і підготовку до війни.

 

Валентин Бадрак, військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

glavred.net

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!