З роси і води!
Маю приємність зі сторінок газети вітати з ювілеєм
талановиту українську поетесу, прозаїка, перекладача Любов Гонтарук! Любов
Романівна — член НСПУ, автор сімнадцяти поетичних та десяти прозових книжок.
Любов Гонтарук народилася в живописному селі Великий
Кунинець Збаразького району на Тернопільщині. Чарівному місту Збараж, де
проходили її молоді роки, присвячено багато поетичних рядків. «Збараже мій, моє
місто розмаю, // Ти – мов зернина з пшеничного поля! // Де ще знайти таку
землю, не знаю, // Небо, як прапор, на гордих тополях», — так пише про це місто
Любов Гонтарук.
Майбутня письменниця
закінчила Тернопільський педагогічний інститут, працювала на педагогічній
роботі у Збаражі. Всі ці роки вона продовжувала писати, постійно шліфуючи та
відточуючи свою майстерність.
І на папері чистому та білому,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Є краплина суму…
1992 року її перша збірка публікується у видавництві
«Радянський письменник». Друга – «Білий день» -– виходить у світ 1993 року у
львівському видавництві «Каменяр»…
Багато хто пам’ятає, які випробування випали українцям в
дев’яності роки. Але ця енергійна й працелюбна жінка завжди знаходить час для
творчості. Майже щороку у львівських, київських або тернопільських видавництвах
з’являються в світ її нові книжки.
У творах Любов Романівни з’являються нові персонажі — люди,
які покинули свої сім’ї та домівки у пошуках заробітку. Перед уважним читачем
постає ціла галерея невигаданих і таких виразних портретів, майстерно написаних
автором: грузинка Лалі, яка віддано чекає на своє кохання, молода болгарка
Нані, талановитий Аріо, на долю якого випали важкі випробування, безхитрісна
росіянка Наташа та багато інших заробітчан, яким попри те, що вони змушені
важко працювати на чужині, вдається зберегти людську гідність.
Крім поетичних збірок, афоризмів, новел та романів
письменниця звертається і до жанру документальної прози. У своїй
документально-біографічній книзі «Щоб щаслива була! Спогади про незабутнього
Олеся Терентійовича Гончара» Любов Гонтарук ділиться спогадами про класика
української літератури та його дружину Валентину Данилівну, з якими вона була
знайома та товаришувала довгі роки.
Вчасно сказане
слово українського класика надихнуло молоду вчительку з провінційного Збаража
продовжувати писати, ставши автором, який має у своєму творчому доробку
двадцять сім книжок. «Він умів піднести людину, дати їй можливість повірити у
себе, свої сили», — згадує Любов Романівна на сторінках книги.
«Народити слово,
живе і потрібне, вихлюпнути назовні потаємне й несподіване, задзвеніти фібрами
душі, багатопланової і щирої…». Саме ця цитата з новели Любові Романівни
«Неціловане жито» чудово ілюструє і творчість самої авторки.
У письменниці ще
багато творчих задумів, і я хотіла б привідкрити завісу секретності щодо її
наступної книги. Авторка пише в новому для себе жанрі. За її задумом, це буде
пригодницький роман з елементами містики. В основу твору покладено давню
українську легенду про золото Полуботка. Та чи легенду? Деякі сучасні історики
наполягають на абсолютній реальності подій, які відбувалися ще на початку XVIIІ
століття. Твір має декілька сюжетних ліній, і хоча події в ньому розгортаються
в наш час, вони безпосередньо пов’язані із заповітом легендарного козацького
полковника. Отож, шановні читачі, не пропустіть появу нової книги, яка має вийти
з друку до кінця року!
Редакційний колектив
УЛГ долучається до привітань, які надходять на адресу доброго друга редакції,
письменниці Любові Гонтарук, з нагоди її ювілею. Нових книжок і нових вражень
від буйноцвіту життя, шановна пані Любо!