«Хто ми в юдолі віку?»

103

 
 
Григор МОВЧАНЮК, кандидат філологічних наук
 
Європейські літератури багаті знавцями іноземних мов і перекладацькими традиціями – в такий спосіб людство обмінюється духовними надбаннями і збагачує культурний часопростір. Діяльність ця не однобічна, а взаємообумовлена двосторонніми інтересами, двостороннім рухом людської культури і її обміну, і українська література органічно вписується в цей контекст.
Сьогодні піде мова про переклади поезії Віктора Мельника у Болгарії, де його помітили і як неодноразового активного учасника поетичних фестивалів, де він читав свої твори не тільки перед болгарами, а й перед представниками майже всіх слов’янських народів, що у букеті культур засвічувало й українські барви не тільки слова, а й мовлення, музики і пісні, характерність національної душі. Я був разом з Віктором Мельником на фестивалі «Слов’янські обійми» у Варні 2011 року і відкривав у ньому зацікавленого контактера з аудиторією, комунікативного літератора, що схвильовано і легко перезнайомився з усіма учасниками форуму, аби ці знайомства продовжити вже у ширшому інтерконтакті, у всезростаючій мережі інтернету. Віктор фотографував наші зустрічі і виступи, моменти говірливого застілля, розваги, краєвиди гостинної країни. Елка Няголова, головний організатор і керівник проекту «Славянска прегрьдка» («Слов’янські обійми») у Варні, була вельми уважною до кожного учасника, покликала до участі і чимало болгарських поетів з усіх кінців країни, щоб ми могли побачити властиво Болгарію. Представники російського посольства пильно опікували проект, щоб у такий спосіб впливати на південнослов’янські терени і проводити там свої культурні та політичні інтереси.
У Дні слов’янської писемності всі учасники форуму взяли участь у святковій ході, і все це дало можливість пізнати, як болгари шанують свою тисячолітню культуру і її героїв, учених, національних провідників. Тут українцям було чому повчитися – властиво комплексній літературно-культурній справі. Комунікативність Віктора Мельника тут справді благодатно спрацювала, внаслідок чого скоро у нього появилися переклади з болгарських та інших слов’янських поетів (наприклад, Броніслави Волкової з чеської), а також їх публікації в періодиці та вихід окремими виданнями. Виконав він їх оперативно і компетентно.
Та більше мене порадувало те, що вже через півтора року у Болгарії у серійному виданні Бібліотеки „Славянска прегрьдка” виходить мистецьки оформлена збірка поезій Віктора Мельника „Ескизи вьрху водата” („Ескізи на воді”) у перекладах відомої інтерпретаторки Бойки Драгомирецької. Видання здійснено під патронатом Слов’янської літературної і мистецької академії, що видала вже цілий ряд оригінальних і перекладених творів поетів слов’янських народів. Це ошатні томики сучасної поезії, блискуче художньо оформлені зі світлинами автора творів та епізодів цього культурного підприємництва. В цьому болгари нам можуть бути за приклад. В серії попередньо видано і твори українки з Києва, яка знайшла свою долю в Болгарії, поетеси і успішної перекладачки передусім болгарської та македонської літератур Анни Багряної.
Віктор Мельник лірик, поетичною манерою близький до лірики Володимира Свідзинського, Олекси Влизька, Андрія Малишка, пише в основному короткі етюди, які можна було б співставити з двострофовими поезіями Є. Плужника, але у них різний тембр поетичного голосу і різна орнаменталістика вірша. Якби В. Мельник не проявив себе вправним сонетярем, то можна було б вважати, що поетична мініатюра найзручніший для нього жанр. Таку поезію перекладати нелегко, адже необхідно передати сконцентрованість ліричного образу і сяйво іскристої метафори (вважається, що стислість – сестра таланту). Як боролась перекладачка Бойка Драгомирецька, щоб передати характерність вірша українського поета, засвідчує мініатюра, якою вона відкрила перекладену книгу:
 
Кои сме ний – чеда на век невнятен,
залутан сред дрьвници и бесилки…
Не сме ли само мислещи прашинки,
понесени от всекосмическия вятьр?
 
В оригіналі:
 
– Хто ми в юдолі віку,
Що заблукав між плах?
– Мислячі порошинки
На всекосмічних вітрах.
 
Майже вдвічі більше витратила перекладачка словесного матеріалу, щоб досягти зручної і  адекватної передачі змісту, стиснутого ритмом і ощадністю слова, особливо у рядку „Що заблукав між плах”. Втім, можна було пошукати дещо влучніший, а не обхідний лет мислі, що болгарська мова своєю акцентованою пластикою цілком дозволяла. Або, скажімо, з рядка „залутан сред дрьвници и бесилки” вилучити тут цілком зайве слово „дрьвници” (хоч воно, властиво, й мовить про „плаху”, але не тільки, воно полісемантичне) – і темп стає ближчим до оригіналу. Слово „бесилки” означає „шибениці” і, на нашу думку, задовільняє семантичне наповнення перекладу. Та перекладачка для збереження фабули вибрала громіздкіший для слова, але милозвучніший за ритмом варіант.
У більшості перекладів інтерпретаторка таки досягає дивовижної адекватності. Ритм, рими і настроєвість зливаються воєдино і навіть ключові слова тексту перегукуються в слов’янській спорідненності.
Відчувається, що Бойка Драгомирецька не тільки добре виконала технічну сторону перекладу, а й глибоко вчитувалася у лірику автора, вивчала особливості форми і змісту віршів, налаштовувалася на їхнє дихання і звучання, пізнавала специфічні властивості українського синтаксису. Переклад можна здійснити різно, вона ж виконала його добре. Достоїнством інтерпретованого твору прийнято вважати його адекватність, яку ми спостерігаємо тут у більшості творів, особливо етюдного типу. А це значить, що болгарський читач отримає трансформацію української ліричної стихії у компетентному і влучному виконанні. Про підбір віршів для перекладу тут не можемо говорити, адже інтерпретатор здійснила більше – представила збірку поета у всій її повноті. Частину перекладених віршів вона опублікувала ще раніше в газеті  „Словото днес” за 13 жовтня 2011 р.
Раніше від Бойки Драгомирецької декілька віршів Віктора Мельника переклав і опублікував у газеті „Литература и Общество” (число 4  за липень 2011 р.) поет і головний редактор цієї газети Станіслав Пенев. Це, зокрема, вірші „Торкаєшся мови, як глини”, „Тиха свічка – ручка чорноброва”, „Все глибше й глибше в ночі й холоди” та інші. Тож болгарський читач досить представницько ознайомився  з ліричними поезіями В. Мельника (загалом його твори відтворили по-болгарському п’ять відомих перекладачів) і безумовно виніс з них кращі враження і дружні почуття.
На відміну від багатьох українських і європейських поетів, Віктор Мельник не пориває з традиційними формами і творить за вивіреними правилами класичного віршування. Слід сказати, що, зберігаючи витончені форми, він вправно обновляє внутрішній зміст поезії, використовує яскраву лексику, здійснює цікаві повороти думки і почуттєвих асоціацій, шліфує образи, надійно опрацьовує тематичні варіанти письма. Він видав, можливо, якоюсь мірою претензійну, але й певним чином новаторську книгу  „Трильярди сонетів”, жанр, який, можливо, від Петрарки, Камоенса і Шекспіра сьогодні пропонує оригінальну варіативність цього тонкотканого і наддисциплінованого за своєю формою поетичного дійства. Книга видана малим тиражем і поки що в достатній мірі з нею не може ознайомитись літературний світ, хоч критика помітила її, зокрема про неї похвальне слово сказав відомий літературознавець Тарас Салига у своїй монографії „Етюди про «сонетне тяжіння»”(Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2015). Болгарському ж читачеві сонети із названої книги представив знаний у слов’янському світі поет і перекладач Димитр Христов, який уклав і видав антологію „Нова українська поезія”(Софія, вид-во „Мултипрінт” ЕООД, 2012 р.), у якій було зібрано і представлено твори 32 кращих молодих поетів України, а серед них і В. Мельник із зразками його сонетаріуму. Можна додати, що зараз над болгарською інтерпретацією «Трильярдів сонетів» працює Бойка Драгомирецька.
Голова Слов’янської літературної і мистецької академії Елка Няголова у передньому слові до цієї антології написала: „Ця книга є не просто черговий акт неперервного роками обміну. Ця книга є дітище любові. Вона є справою двох поетів – українки Анни Багряної, лауреата премії Слов’янської академії „Срібне летюче перо”, і болгарського поета Димитра Христова, який не просто прекрасно  переклав вірші нових українських поетів, а через болгарську мову дав їм другу душу”.
Віктор Мельник, безумовно, засвітився у цій книзі новими якостями. Сьогодні він відомий не тільки як тонкий лірик, але і як один з організаторів літературного життя в Україні (обраний секретарем НСПУ). Він не раз побував і в слов’янських країнах, в яких брав участь у поетичних форумах і фестивалях. Він і сам блискуче перекладає (зокрема з болгарської). А це не лише дає можливість професійно вдосконалюватися, а й через взаємозв’язки виводити українську літературу у широкий світ.
Література значно ширша категорія буття, ніж то може видатися на перший погляд, вона пожвавлює процеси обміну духовного життя слов’янських народів, допомагає глибше пізнавати ментальність людей, збагачувати культурний світ все новими творчими надбаннями. Цієї осені В. Мельник побував на поетичному форумі «Галовичева осінь» у Хорватії, познайомився з новими поетами південнослов’янського регіону і взявся за переклади хорватських і словенських поетів. Вірю, що ці добрі наміри його так само успішно здійсняться. То ж хай щастить!
м. Вінниця
 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!