“Українська літературна газета”, ч. 13 (331), 8 липня 2022
На мій погляд, слабенька підбірка поезій Миколи Холодного (УЛГ чч. 9-10 2022) стала доказом особистісного, отже, не об`єктивного ставлення автора підбірки до предмета своїх літературознавчих маніпуляцій. Навіть дві поетичні перлини «Крик з могили» та «Заповіт» загубилися серед прохідних поезій, якими автор починав угноювати власну ниву для майбутнього виверження врожаю своїх сатиричних і громадянського звучання шедеврів. Чергове тиражування спотвореного редакторською правкою «Заповіту», де замість вибухової строфи втелющено дві лагідно примирливі – з температурою 36,6 градусів, скоріше свідчить про незнання упорядником добірки класичного тексту, ніж про щось, знову ж таки, особистісне. Однаково прикро. Далі оригінальний текст, відомий не лише шістдесятникам з близького оточення поета.
Микола ХОЛОДНИЙ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ЗАПОВІТ
«Як умру, то поховайте»
(здається, Шевченко)
Звела б горілка мене в гріб,
неначе зайвий шмат утилю,-
замісць хреста півлітру ви б
мені вкопали на могилі.
Щоб веселіше я варився
в смолі з братами по перу,
та ще я, ще не народився –
я народжусь, коли помру.
Я той, що в шахи грав ногами
і рідну матір народив.
Ділився хлібом з ворогами,
як друзів Бог відгородив.
Мені язик затисли в двері.
Та не покинув я співати.
Хоч на таємній хтось вечері
мене з вас має цілувати.
Я ПЕРЕРІЗАВ СОНЦЮ ГОРЛО,
АБИ НЕ БАЧИТИ ВКРАЇНЦІВ.
НА НИХ НАТРАПИВ Я МОВ ПОЛО
КОЛИСЬ У ДЖУНГЛЯХ НА ІНДІЙЦІВ.
Мій дід шукав якісь підкови,
а я вогню набравши в рот,
лечу один у літакові,
з якого вистрибнув пілот.
1968р.
Світлана Йовенко, з одного з Миколою факультету КДУ, на початку 90-х після повернення поета до столиці, де я почав друкувати у г-ті «Молода гвардія» самвидавськи його твори 60-х, початку 70-х років, опублікувала добірку поезій Миколи Холодного у часописі «КИЇВ» з неспотвореними «на злобу дня» віршами, як оцей:
цілую п`яти з Рязані Сергієві
всохлу поезії дійку обвиваю вужем
друзі, якщо зустрінете мене
на вулиці в Києві
вдарте, будь ласка
під ліву лопатку
ножем
Коригувальники замінили «друзів» на «бомжів». Так нині з «бомжами» вірш тиражується літературонезнавцями. У час написання Холодним свого вірша про бомжів ніхто навіть не чув, таке поняття з`явилося в СРСР лише через 15-20 років. Не хотів давити на мозоль під час війни, жертв, страждань – проте нагадаю невігласам з числа «поміркованих та щирих» (Володимир Винниченко). У той час, коли поетичні лідери, аксакали творчості «чєво ізволітє» продовжували бавитися у колисці братніх народів з братами по перу, з комфортом якої не розлучалися навіть при Незалежності, Микола Холодний писав яскраві публіцистичні та сатиричні поезії про орду, яка тоді називалася інакше. До опублікованої в УЛГ добірки віршів Миколи Холодного вони, звісно, не потрапили. Ось лише трійця їхніх назв: «Перекотиполе», «Свині у Криму», «Якби я був бандерівцем, панове…»
2022 р.
Чільне фото: Микола Холодний.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/