ЗАМІТКИ З VII МІЖНАРОДНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ФЕСТИВАЛЮ ТРУЙСТИК-2025 У ВЛОДАВІ
Ми чекали на нього з нетерпінням, на коханий Труйстик (ТРІАДА) , Міжнародний Фестиваль трьох країн і трьох народів. Щоправда, вже вкотре приїздять на свято представники чотирьох країн – Польщі, України, Білорусі і Литви, тому хтось із урядовців пожартував, що напевне вже час перейменувати Труйстик на Чвурстик (Квадрига?)
Організаторами Фестивалю є Уряд міста Влодава і Спілка літераторів Польщі в Любліні, співорганізатори – Будинок культури і Бібліотека. Складаю сердечну подяку названим інституціям за запрошення на Фестиваль, який завжди приносить радість нових відкриттів поетичних, обмін культурними новинами і книжками, цікаві зустрічі письменників з колегами по перу і з читачами, світлі емоції міжнародної дружби і взаємопідтримки. Так було і цього разу.
Відкриття Фестивалю відбулося 9 червня об 11.00. в Міському Будинку культури. Бургомістр Влодави Віслав Мушинський привітав зібрання і побажав щасливого і радісного перебігу свята. Відбулося вручення високих літературних нагород культурним діячам Польщі і Білорусії – професору Сергію Ковальову (Білорусія) і поету, літературному критику і краєзнавцю Збігнєву Вальдемару Оконю.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Після перерви на каву учасники і гості переглянули пречудову театральну виставу під назвою «Понад Бугом» (“Teатр з Кінця Польщі”), в якій було багато шемливих народних пісень, польських і українських, легенд із народного побуту, зокрема видання бідної, босоногої красуні за старого нелюбого нареченого. Я дивилася спектакль і сльози наверталися на очі. Скільки ж спільного між нашими народами – у фольклорі, у мові, у наших піснях, легендах і почуттях! Куди там тому «старшому братові» з болотяної глушини до нашої сестринської родинної близькості – між Польщею і Україною! Це особливо відчуваєш на території так званого Пограниччя, зокрема, на Любельщизні!
По обіді учасникам Фестивалю запропонували екскурсію містом на тему „На шляху трьох культур”, під час якої ми, незважаючи на дощик, відвідали єврейські синагоги, польські костели і православний храм Різдва Пресвятої Богородиці і почули цікавенну краєзнавчу розповідь екскурсовода Grzеgorz Ostrowski.
О 17.00. учасники свята виїхали автобусом до місцевості Шумінка, де поселилися у готелі ”Wilanow”. Під час інтеграційної вечері учасники з чотирьох країн мали змогу ближче познайомитися одне з одним і послухати виступи українського народного вокального колектива та дуету з Познані (вокал і гітара). До товариства нарешті приєдналася моя подруга, відома польська співачка і гітаристка Iзабелла Кон, яка ще вранці була у Відні на гастролях, звідки поверталася літаком до Варшави, з Варшави їхала до Любліна, а з Любліна прибула нарешті пізнім вечором до Влодави. Моїй радості не було меж. Нарешті Іза була на місті, бо на завтра ми з нею мали бути у добрій формі.
10 червня зранку учасники Фестивалю повернулися до Влодави, де у міській бібліотеці відбувся Міжнародний Симпозіум трьох літератур. Його майстерно модерувала голова Спілки літераторів Польщі у Любліні Агнєшка Моніка Поляк. Симпозіум розпочався з презентації українського літературного часопису «Дзвін» (N1-2025), в якому видрукувано вірші 15 поетів Польщі про Україну в перекладі українською мовою (перекладач Леся Степовичка). Поети Данута Курчевич, Збігнєв Оконь і Агнєшка Моніка Поляк читали свої вірші і тексти інших, неприсутніх поетів польською, а я – читала мої переклади українською. До цих читань долучився поет Альдон Дзенцьол, засновник свята Труйстика, вірші якого в моєму перекладі нещодавно вийшли у літературному українському часописі«Березіль» (N2-2025, голред Володимир Науменко). Пролунав його вірш «Слава Україні». Я зачитала звернення голреда часопису «Дзвін» пана Юрія Коваля, в якому він привітав учасників Фестивалю, подякував польським поетам за їхню поетичну солідарність з народом України і і висловив думку, що цей спільний успішний міжнародний літературний проєкт є надзвичайно важливим містком подальшої дружби і культурної співпраці Польщі і України.
Після цього виступила делегація з України у складі трьох відомих поетів з Волині – Ольги Ляснюк, Миколи Мартинюка (якого тиждень тому обрано новим головою Волинської ОО НСПУ) і Петра Коробчука. Поети читали свої вірші, а мені випало перекладати цей полілог польською мовою. Пані Оля запропонувала учасникам Фестивалю вшанувати пам’ять загиблих українських військових, серед яких загинуло вже чимало письменників – хвилиною мовчання.
Для музичного супроводу Симпозіуму організатори свята запросили виступити міжнародний польсько- український дует «Слов’янська кров» у складі Іzabella Konar (гітара, вокал, Польща) і Лесі Степовички (вокал, Україна). Ми виконали низку народних пісень – українською, одну пісню – білоруською мовою і завершили виступ нашою рідненькою спільною українсько-польською піснею «Гей, соколи», яку дружньо й гаряче підхопив зал, і якою ми завершили українсько- польський блок Симпозіуму.
Наступною виступала білоруська делегація у складі якої були університетські професори Сергій Ковальов і Беата Сівек, відомий поет і журналіст Алесь Аркуш та художниця Тетяна Аркуш. Велися дискусії на теми «Двомовність у поезії» та «Сьогоднішній день білоруської літератури». Приємно було чути поезію білоруською мовою, якої стало так мало, що за виразом Алеся Аркуша, можна вже було боятися, що вона може вмерти, як вмирають мови, якими не користуються. Але, на щастя, білоруська мова не вмирає. Вона живе у творах молодих поетів за кордоном, які навіть не були ще ніколи у Білорусії, вона живе у віршах поетів, вона живе!
Завершальним заходом Літературного Симпозіуму було оголошення результатів Міжнародного конкурсу поезії «Одного вірша». Переможцям традиційно вручили нагороди та грамоти за участь – бурмістр міста Влодави та директорка бібліотеки пані Дорота.
Складаю сердечну подяку усім організаторам, активістам, учасникам свята – за приязнь, за усмішки, за доброзичливу взаємну підтримку, за те, що ми були і є разом. За Поезію, яка об’єднує нас і наші народи. До нових зустрічей, друзі! Разом переможемо!
Леся Степовичка,
із Любліна, Польща