“Українська літературна газета”, ч. 16 (334), 19 серпня 2022
Мене прийняли до членів Національної Спілки письменників в 1988 році, а вже в 1999 році в Україні відбулося Перше літературно- мистецьке Шевченківське свято «Від серця Європи – до серця України». Головою НСПУ на той час був Юрій Мушкетик, людина мудра і розумна, інтелігент з добрим серцем. Саме завдяки йому я і потрапила на це неймовірне свято.
Ми пливли на величезному білому кораблі «Маршал Рибалко» по Дніпру, заїжджали у великі порти і там виступали своїм літературно-мистецьким десантом.
На цьому святі я познайомилася з багатьма видатними письменниками України — Дмитром Павличком, Іваном Драчем, Романом Лубківським, Миколою Руденком, Романом Іванчуком.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Це були незабутні зустрічі і незабутнє мистецьке свято. І хоча я потім була на багатьох Шевченківських святах, що проводились НСПУ щороку по всій Україні, того, найпершого, мені не забути.
Іван Драч сформував групу для виступу з відомих поетів і включив до неї мене, зовсім молоду і маловідому поетку з Луганщини. Я виступала в Одесі, в чудовому Драматичному театрі, а потім і в Каневі, на Чернечій горі, у стіп Тараса Шевченка.
Це свято подарувало мені неймовірних людей, з якими я потім товаришувала все життя. Микола Руденко написав цілу статтю в «Літературній Україні» про мій вірш «Бог». Потім з цією ж передмовою вийшла моя книжка одного вірша «Бог». В мене її немає з собою, але його слова я запам’ятала на все життя: «Якщо б молода поетеса Ганна Гайворонська вже нічого не написала в своєму житті, вона залишиться в українській літературі вже з одним віршем «Бог».
Дмитро Павличко написав передмову до моєї книжки «В обіймах Ангела» і разом з дружиною Богданою приїхав у Луганськ на мій ювілейний вечір, на моє 60-ліття. Це було майже перед початком війни в 2012 році. Яке це було свято для запрошених гостей, більшість з яких були вчителі української мови! Після офіційної частини, яка проходила в Будинку творчої інтелігенції, вони оточили Павличка тісним колом, читали його вірші напам’ять і співали разом «Два кольори».
А сам Дмитро Павличко сказав на вечорі такі слова, від яких в мене виросли крила.
— Я маю велику честь бути присутнім на вечорі такої високої поезії.
За десять років в мене вийшло ще п’ять книжок і вже народжується книжка до мого 70-літнього ювілею. Та навіть кількість книжок і нагород не така важлива. Важливо те, що моя душа в постійній муці, постійно в творчій праці. Скільки за ці роки мого життя було зроблено корисних справ для України, скільки написано віршів в горнилі моєї душі! Скільки всього пережито, що можу сказати з чистою совістю — не марно я жила на цьому світі. Моє життя яскраве і насичене справами, зустрічами, подіями. Моє життя — це постійна боротьба за право жити свідомою українкою на рідній Луганщині вільно і гордо, з любов’ю до України.
На фото: Дмитро Павличко і Ганна Гайворонська
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/