Громадянська позиція поета

Анатолій Іщук – не новачок в українській поезії. Він автор
збірок віршів «Якштина» (2005 р.) та «Спадок від батька» (2008 р.), прихильні
передмови до яких написали відомі літератори Василь Василашко та Олег Гринів.
Цілком поділяю добру оцінку цих літераторів, які розглядали творчість
професійного лікаря під куполом зору її громадської заангажованості,
суспільного значення. Справді, як пише О. Гринів, «поет проникає в душу нації
через свою родину, в якій сфокусувалося майбутнє народу, що детерміновано нашим
минулим і сьогоденням».

Головні персонажі творів А. Іщука – батько й мати, найближчі
родичі, які постають перед читачем як невід’ємна частина працьовитого і
талановитого, багатостраждального українського народу. Не втримаюсь і зацитую
слушне міркування В. Василашка: «Автор лікує не тільки чар-зіллям, пігулками,
але й прагне лікувати віршем – добрим, запашним і гострим українським словом».

В нашій літературі є різні поетичні школи, різні стильові
напрямки художнього вираження дійсності. Трапляються в книжках, з яких б’ють
фонтани метафор і красивих образів, але часом бракує громадянської позиції,
чіткої національно-патріотичної орієнтації. А. Іщук, як видно з його нової
збірки «Батьківщина», успадкував і засвоїв найголовніше в традиціях, що ведуть
своє начало від Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки – відповідальність за
долю роду і народу, втілену в слові любов до України. І це не просто названа,
продекларована любов, це діяльне добро, це добро, умовно кажучи, з кулаками,
націлене на захист Батьківщини і примноження її здобутків.

Кращі твори в цій, як і в попередніх збірках А. Іщука – це
вірші особистого і соціального наповнення, природне поєднання думок і почуттів,
згустки громадянської енергії, які автор передає читачам, аби вони
самостверджувались на рідній землі, почувалися творцями і господарями власної
долі.

Вірші А. Іщука традиційні за формою, у деяких з них
відчувається наслідування шевченківських інтонацій і ритмів, але це твори
наскрізь сучасні за змістом, перейняті болями, тривогами, і сподіваннями наших
сучасників. Може, поет у чомусь недостатньо демонструє ефектні прийоми творчого
самовираження, зате його поетична збірка «Батьківщина» свідчить про те, що
автор правильно розуміє призначення літературної творчості – впливати на
суспільну свідомість людини, піднімати рівень громадянської активності читачів.
А це можливо тільки тоді, коли поет відчуває себе сином свого народу, його
невід’ємною часткою, живе радощами і болями, тривогами і надіями своїх читачів.
Саме таким є Анатолій Іщук, лікар і поет, який лікує і засобами медицини, і
силою правдивого, зарядженого поетичною енергією українського слова.