Готуватися до безсмертя

Продовження. Початок у ч.5

Масштаб зухвальців, масштабина всього людства проти Бога
незрівнянно менша, аніж усіх мікробів проти сонця! злих повстання буде
придушене! але, все одно, пузяться, дмуться, ображаються, грозяться Йому і
запроваджують потай своїх безумств, своїх невиданих мерзохтінь порядки! мало ще
вчили, мало! мало ще, зарозумлених до самоосліпу, одних з одними зводили! мало
ще, подичавілими ордами, сходилися в гримучому полі і проявляли дійсну любов,
до зненавидженого ближнього; мало ще киші гребли в животи, сліпі й контужені
повзли по трупах, по трупах; мало ще в могили живцем щасливі лізли, аби тільки
сховатись за теплом рідного тіла; мало ще навчені тисячоліттями розтерзань і
горища, чинимого один одному єдинозлом у кожному; мало повзли до
світло-безпросвіт¬ного майбутнього! всі вони, до проявлень зла, вважали себе
непереможними й правильними, але, коли Господній захист знімався і западало
спустошення, терзали собі подібних із надлюттю гієнячих тічок; бо людини без
зла немає давно; нема й потепер; але знання про себе й своїх виношує, як про
єдинодобро і тільки; нічим не навчений, непохитно тупий, незнищимий зарозумець!
нинішній Гомо сапієнс, — насправді людина дуже зарозуміла і її тільки гнівить
повчання; вона сама „знає все”, але найплюгавішу якусь звичку не знає як і не може
побороти; є рабилом гріха; рабугою свавілля; рабом самознищення. Більше звичок
і похотінь — ще більше безвілля, аж до повного захвороблення. А потім віра в
знання, віра в медицину, веде до таких само все¬знайкуватих, що нічого не
знають справжнього, але втовкмачують горе-приписи силою науковості, силою
авторитету, статусу «світила». Але ніхто, крім Господа й зречення в голоді, не
навчить не хотіти лишнього і не завдавати прикрого: ані собі, ні людям; ніхто,
крім Всесильного, не відірве від любові до світу і злолюбові до себе: до
потішань розніженої або розжадобленої чуттєвості, до розвдоволень ущемленого
або розгнузданого “его”; ніхто, крім Нього, не привчить бути найщасливішим із
найменшого; в цьому основа істинного духо-і-тілоздоров’я; і, навіть, недуги
тоді сприймаються вдячно. Нинішня ж горе-медицина є злісним намаганням
обхитрувати Бога і уникати воздаяння за наспадковану і накоєну гріхоту;
підліковані тілесно, але духом мерзенні, завдають смертельної шкоди нащадкам,
аж до повного звиродніння і припинення дітородності; Божественний порядок
надовго порушити неможливо. Це по-перш; а по-друге: нинішня хіммедицина, ось
вже століття, веде найстрахотнішу в історії людства хімічну війну на вигуб, на
винищення роду людського — і здаватися не збирається! їй давно вже пора під
трибуналом сидіти, а вона жирує на розпачі й горі; на вселюдській біді; доїть
бюджети, скуповує наддороге обладливо, роздуває штати, сіє невігластва, залякує
все гіршим, примушує коритись, коритись, коритись їй, обкладає поборами, приневолює
до щеплень, і труїть, травить, дотравлює і так нещасних; який окупантило
дорівниться цьому?! Сьогодні, в рік від вбивств зародженого й захімізованого
життя, від абортюг і заліковувань, від неспроможності організмів до живого
опору гине більш, аніж за тисячолітні війни людства; та ще більш ледве
домучується до останнього порогу, ще більше позбавлених сил для активної
життєдіяльності: жертв раннього постаріння від грубого і насильного
медвтручання. Бажання легкого зцілення, як і легкого, загалом, життя привело до
все повальнішого онемічнення; до безвідповідальності хворого за надірване,
покалічене, понівечене, заражене, своє і чуже життя; до нехоті його всерйоз
відновлювати доброякісними засобами, які розперезаний від безкарності медфашизм
презневажливо називає нетрадиційними і скрізь залякує ними; хоч цими засобами —
різними способами голодування — людство зцілялось тисячоліттями і
вдосконалювалося постійно; тим і вижило; Сам Господь наш голодував, тим
заповівши всім справжнім, всім зреченим своїм послідовникам наслідувати Його
спасительний приклад; та якийсь різник і дітовбивця, обілошатнившись халатом,
сплівши натруджені руці на грудях, з виглядом всесильного і всевідаючого
надбога, звісно, проти! бо він, абортар і труйлодар, реальніший і значиміший
якогось невидимого і неіснуючого для нього Бога; він, отрадицієний,
облагороджений за нещасних сто літ, ненависник лютий цілительного голодування,
нетрадиційного, тобто незаконного, тобто злочинного і, щонайменш,
прешкідливого; від передових досягнень відсталого згубно; більш як півдня
небажаного; інакше трупер; абортар і труйлодар, цілитель нинішній, повсякдень
спроваджуючи то в сміттєвий бак, то в дерев’яний ящик десятками, тисячами,
мільйонищами (тільки офіційних і тільки в Україні коїться понад півмільйона, щорічно,
абортів! у Росії понад півтора мільйона! а по світі скільки мільйонів ще
навиліковують платні душогубиська?). Медпропаганда натуманює страшний
матеріалізм, нагнітає мислення про людину, як суто про тіло — і тим заважає
Богові дух людей спасати; спасенний же тілом пекл не уникне; якщо духом
мерзенний, душею хворезний; так головне в людині смертьмедицина нехтує; одною
рукою хімічить, а другою перекреслює духовний і біологічний добір, саме
вдосконалення людності, а це означає: досконалитимуть через все суворіші, все
непоборніші, все жахотніші і панічніші засоби; досить вже обхитровувати Бога! і
одбирати владу й засоби в Його Провидіння!

Комунізм, як душпастир, здох; тепер успішно доздихує
фінансизм, та ще нависає над довірливими душами влада медицизму — лжебогів
науковості — влада дистильованого матеріалізму, влада абортарського і
труїтельного аморалізму, влада чистої безбожності з привласненим правом на
єдиноможливе спасіння; подібною смертовладою не володіли жодні тирани; тільки
облаврені і обласкані фізики-ядерники, чиї блискучі випробування на землі, в
атмосфері, розпаливши радіактивний фон, обсаркомили цілу планету; блиск їхніх
вибухів, їхніх чорнгробилів, їхніх тоцьких полігонів, через які проганяли на
повільну вбійню, блиск ядерної слави всі найближчі століття виїдатиме всьому
живому очі, але фізики якось не помічені в риданнях і глибоких розкаяннях; ті,
що принесли в повальну жертву людство, не побиваються над скоєним і не мучаться
майбутнім; а, навпаки, розпаливши невидиму ядерну війняру вперед на
тисячоліття, вигублюючи, вилейкознюючи, вимучуючи вродженими каліцтвами страшні
мільйонища, їхні премудрі й малопримітні мучителі, на повному серйозі,
вважаються і вважають себе спасителями від ядерного побоїща; далі чаклують на
зброярнях, далі тішать, почесують марнославство, попивають, поплямкують на
симпозіумах, просторікують про неосяжне, як боги, які й створили всесвіт, далі
й далі, мікробно невидимі, з винятково благородною метою, спішать ощасливити
людність; принести в наукову жертву дещо, але тільки щоб ощасливити! далі й
далі надихарюють убиюг реальних, військпромислові комплекси, на повсякденне
шкуродерство народів; на перетворення країн, імперій в один сировиннофінансовий
придаток для здійснення їхніх кошмарень і непогамовного марнославства; за
рахунок чорних недоїдань, недопивань, недоживань переважної частини людства;
тільки від цього, за період гонки озброєнь, люду, в страшному відчаї, в
безнадії вижити, люду по доходезних краях пропало більше, аніж в можливому
світовому розбоєську; сьогодні світ не від світвійни рятувати треба — від
вироджень і епідемій, що приспіють за ними: від матеріалістичної перевченості;
від однобокого розуміння мети і призначень життя, і засобів життєствердження;
сьогодні світ є донором перенауковлення, зв’язаним по руках і ногах рабилом,
потрібним для технізації, хімізації, геномізації і подальшого людовиродження; і
одною з глибиннопричин цього є етична аморфність, а точніше, дикосліпа
безбоженність нинішніх вчених, яких потішає і натхненнить їхня деяка здібність
впливати на поверховість Творіння. Зусилля людства мають стати націленими на
здійснення справді якісного, справді духопримирливого внутрішнього духоривка:
майбутнє людства у відновленій братолюбові; у перцепційному поєднанні з
Творцем, відновленому серед тих, хто визнаватиме Єдиного Господа і житиме по
внутрішньосмислу Десятислів’я: по Заповідях обох таблиць Закону; надзусилля
пошукуючих духоспраглих істини, доброслужіння жадаючих, найкращих із землян має
спрямуватися на осягнення Мудрості Слова Божого, на відновлення живого зв’язку
з Творцем, і Він Сам, у потрібну мить, відкриє незримі діла, неуявимі закони,
наднемислимі нині сили Його Всевпорядкованості. В найдикіші віки проста людина
могла перебитися плодами родючості, плодами праці; тепер і землі відібрані, й
чорні труди за даремщину; в безколісні часи людина могла перебратися на нове
місце й вижити; а в дні розкішних готелів і знуджених, сволочних подорожей, в
прилизано благообразному культурновіці, з кінофестивалями і відтвореними для
доброчинностей балами, і в джунглях тісно, і на побережжях потопно, і від
кордонів обжитості собаками й поліцейськими палюгами втришия пруть! преспекотно
й голодно! і це тоді, як серед перенауковлених, самоназваних цивілізованими, в
кріслах лопають від ожиріння і, репнуті поздовж, далі й далі жруть! далі й далі
пробують плямкати: з обох тістоподібних рук давляться своїми гамбургерами,
чизбургерами, всякими догами, тортяками, мороженими, піроженими, омріяними, як
із довічної неволі визволення, чіпсами й пепсікодлами; в могили, в могилища
западають, та не сповіді і Причастя, а ще й ще нажертися ждуть; навіки наїстися
пренещасні хочуть; якби могли, вони б із домовин, похапцем, сиру землю їли;
такою страшенною і незборимою є розпалена любов до земного! може тому і
спалюють там, щоб не дійшло до гіршого: в омріяному процвітанні; в царстві
свободи пожирань, безсмислої науки і гонитв економіки; коли на борню з
ожирінням тратиться більше, аніж на саме невситимих їдло, і нема їм ради, нема
їм впину, коли дух вже корчить, задишнює, руйнує себе через форму, яких ще
треба очевидь, доказів того, що сила не в надекономіці; істина не в процвітанні
й благо не в надспоживацтві; правильний розвиток не в спотворному
наукорозвитку; коли обезволілі перерозвитки безсилі відірвати руку від їдлища;
а не дай їм їжі, кого вони полізуть їсти? а не додай ресурсів, кого вони
полізуть обдирати? тих, хто і так від великої ласки цивілізаторів тихцем на
ладан дихає; і впину в смертоглитайстві немає їм!! їх надспоживацтво сьогодні
людоїдніше людоїдства. Вожді перегнули; науковці перестаралися; хтось відає, що
й де вони там знов замислили? ці безпробудні й задумливі гуманісти; губаністи
однобоких теорій; губо-шльопи дрімучого матеріалізму; з медицизмом та ж сама
пісня; повбиваних не оплакують; не помічають; не визнають ще впертіше, аніж
жертв повсесвітньо розпаленого радіактизму; це не вони, а ми собі наробили; до
певної міри це й правда, бо їм попустительствували у вседозволі; чим спасалися,
поза волею Спасителя, від того й калічніли, народжувались калічками, слабосилими
й забідовленими, з гіркими схильностями, з приреченням на найгірше; чим
лжерятувалися, впродовж століття, від того й гинули; й далі гинемо.

Від цілительних голодувань мільйонами не пропадають, як
абортоване м’ясо в сміттєвих ящиках; проте голодом лікувати заборонено;
декілька років я намагався дати в газетах оголошення, щоб рятувати голодом,
якось вирятовувати найприреченіших, яким інакше, ніколи й ніщо, не поможе вже:
марна справа! Голод рекламувати заборонено; розбещення, проституцію,
алкоголізм, обжиралова, содомитства — скільки вгодно! а от голод: ані в якому
разі! так постаралася перекрити всі можливості зцілення, найприреченішим
допомогу! так розгорнула свою насильницьку всемогуть окупаційна, офіціозенна
медицина; щоб тільки до них повзли, спродавали все і виносили з хат останнє!
щоб продавали квартири й будинки, аби тільки розплатитися із спасунами за
черговий імуностимулятор, за чергову, всмерть необхідну, знеболювальну дозу, за
хімтруйлива пачку для, так званої, хімтерапії: слівце таке винайшли, обнадійливе
і спасительне; насправді ж та хімія за скажені гроші, разом з пухлинами, разом
з болячками, і закопує; стількох і стількох! кому невідомо це? однак лікуються
смертю, а голодом оживати не хочуть; а часто й не можуть; бо досвідчених
голодувальників знайти не в змозі — поширення їхнього досвіду окупантами
настрого заборонено; навчиться ж голодувати по книгах, без підтримки, і,
особливо, без підказок у тривалому голоді і на виході з нього для багатьох
здається маломожливим; та все можливо; безмежно тяжко, але можливо; живе
спасіння варте того!

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

(Закінчення в наступному числі).