Гірш Діамант – забутий поет із Волині

281

Гортаючи якось книгу «Письменники Радянської України.
1917-1987: Бібліографічний довідник», я раптом звернув увагу на текст біля
фотографії зосередженої молодої людини з вольовим підборіддям. У короткому
переліку даних про Григорія Яковича Діаманта, наведених біля фотографії, було
сказано: «Народився у селі Великий Луг Житомирської області». Тобто, народився
в селі, в якому я прожив шістнадцять років.

Великий Луг – це невеликий населений пункт на відстані 57 км
на захід від Житомира. Свого часу (кінець 1930-х — 1950-і рр.) слава про нього
лунала на весь колишній СРСР. Але не літературна, а зовсім інша. Прославилось
село високими врожаями жита, льону та хмелю. У 1950 році відразу п’ятьом його
жителям було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а всього цієї високої
нагороди удостоєні 8 великолугівчан.

На жаль, поступово слава згасла. Зараз це звичайне
українське село – розвалене господарство, безробіття, відсутність перспективи…
Про те, що один із відомих довоєнних поетів – їхній земляк, сьогодні практично
ніхто з великолугівчан не знає. Та що говорити загалом про односельчан
Діаманта? Вчителі філологи місцевої середньої школи завжди відрізнялися високим
рівнем професійної підготовки. Але навіть і вони, як не знали раніше, так
нічого не знають і сьогодні про поета Діаманта, а також про те, що народився
він у Великому Лузі. Правда, і заради справедливості це необхідно відзначити, у
невеличкій книжечці «Сторінки історії Червоноармійщини», виданій у 2004 р.
краєзнавцем В.Д. Давидюком, який цікавився історією нинішнього
Червоноармійського району, декілька рядків про Г. Я. Діаманта присутні. Але
через обмежений тираж цього видання інформація, що міститься в ньому, є
недоступною для більшості. Вияснилося, що у 1970-і рр. про Діаманта згадувала
обласна газета «Радянська Житомирщина». Вдалося розшукати і ще декілька
публікацій на регіональному рівні, в яких згадується його ім’я. Але все це лише
короткі, у декілька слів, дані – народився, вчився, загинув.

Тому і захотілося дізнатися про Діаманта більше. На жаль, у
самому Великому Лузі, як це вже зрозуміло зі сказаного вище, нічого про таку
людину не знають. Правда, пам’ять про те, що євреї у селі жили, збереглася.

При спробі ознайомитися з біографією Г.Я. Діаманта у
бібліотечних фондах стало зрозуміло, що її, як такої, не існує взагалі. Крім
коротких відомостей у деяких енциклопедіях і згадок довоєнних друзів поета у
передмовах до збірок його віршів, у нарисах і есе, присвячених поетам –
учасникам війни, які, на жаль, не мають під собою серйозної документальної
основи, інша інформація відсутня. Природно, що в такому випадку її треба шукати
більш цілеспрямовано, розширюючи коло джерел. Така спроба і була зроблена. Але
і після проведених пошуків число запитань стосовно життя і творчості Діаманта
не зменшилось. а стало ще більше. Де і які вони – першоджерела інформації про
Г.Я. Діаманта, викладеної в різних публікаціях, — вияснити так і не вдалося…

Внаслідок копіткої перевірки до сліз бідних,
небагаточисленних і, до того ж, надзвичайно суперечливих даних із архівних
документів, літературних та інших джерел, про долю і творчість Г.Я. Діаманта
можна сказати наступне.

Радянський єврейський поет Гірш Якович Діамант народився 25
травня 1911 р. у с. Великий Луг Курненської волості Новоград-Волинського повіту
Волинської губернії (зараз – с. Великий Луг Червоноармійського району
Житомирської області). Цей населений пункт відомий з кінця ХVІІІ ст., перша
документальна згадка про нього, як про буду Большой Луг, датується 1794 р.
Прадід і прабабця поета з десятьма синами і дочками – сім’я Діамантів-Герцелів,
переселенці з польських земель – з’явилися в цьому селі в ХІХ ст. Згодом (після
1861 р.) Діаманти жили і у с. Новини, розташованому за 3 км на північ від
Великого Лугу. Їхній внук Яків проживав у Новинах, а потім ненадовго перебрався
до Великого Лугу, де і родився Гірш Діамант. Один із старших братів – Моїсей –
народився в березні 1909 р. у Новинах. Тому можна більш-менш упевнено
стверджувати, що батьки майбутнього поета переїхали до Великого Лугу не раніше
березня 1909 р. і не пізніше травня 1911 р. Всього у Гірша було двоє братів і
дві сестри: Йосиф (? – ?), Моїсей (15 березня 1909 р. – ? ), Фейгеле (1913 (?)
– ?) і Льоля (? – 2006 р.).

Дитинство Гірша проходило у Великому Лузі, а також у
містечку Кам’яний Брід (зараз смт. Кам’яний Брід Баранівського району
Житомирської області) і у с. Пошта-Рудня (Рудня-Пошта) (зараз – с. Мартинівка
Червоноармійського району Житомирської області), куди в пошуках ліпших умов
життя («єврейського щастя») в різні роки переїжджала його сім’я (або віддавала
своїх дітей на деякий час у сім’ї родичів). У Кам’яному Броді проживали родичі
Діамантів, які раніше жили у Новинах, а в Пошті-Рудні сім’я Гірша знаходилась
довго – його батько навіть тримав там млина. Діаманти, ймовірно, також родичі
Гірша Яковича, проживали і в с. Соколів, за 7 км від Великого Лугу. Яків
Діамант – батько майбутнього поета – помер 1920 р.

З 1922 р. (найпізніше – з 1923 р.), тобто, приблизно з
одинадцяти-дванадцятирічного віку, Гірш Діамант починає навчатися в єврейській
трудовій школі №28 Житомира. Весною та літом він живе в селі, а на осінь та
зиму перебирається до міста, де знімає квартиру і відвідує школу. До цього
періоду належать його перші поетичні спроби. Після закінчення з похвальною
грамотою школи в Житомирі Гірш Якович повертається у Пошту-Рудню і деякий час
працює на будівництві маслозаводу, який почали споруджувати на базі колишнього
млина (можливо, навіть того, що належав раніше його батькові).

Він весь захоплений епохальними подіями, що відбувалися в
тодішній країні. Його, як людину, яка живе духом часу, тягнуло до міста, на
великі будови, йому хотілося взнати щось нове, поступити в інститут, писати
вірші, постійно знаходитися у вирі життя. Гірш від’їздить до Харкова, тодішньої
столиці України, де влаштовується різноробом на будівництві Будинку державної
промисловості (відомого як Держпром), однієї за найвеличніших споруд міста і на
сьогоднішній день. Живе в гуртожитку будівельників і не полишає свого
захоплення віршами.

Любов до поезії сприяла зближенню Діаманта з іншими харківськими
єврейськими літераторами-початківцями: Т.Г. Геном, Г.І. Добіним, Ем. Г.
Казакевичем, Б.І. Міллером та ін. Молоді поети і прозаїки відвідували Клуб
імені ІІІ Інтернаціоналу на вулиці Пушкінській, що розміщувався в будівлі
колишньої хоральної синагоги. Часто вони збиралися і на харківських квартирах
Генаха (Генріха) Львовича Казакевича (батька Ем. Казакевича) та Лева
Мойсейовича Квітка, де переважно читали свої вірші та обговорювали літературні
новини.

За ініціативою Ем. Казакевича нові друзі незабаром утворили
літературну групу під назвою «Пташине молоко», в роботі якої брали участь, крім
згаданих вище молодих людей, також Г.Л. Казакевич, Л.М. Квітко, Фельдман. Про
нову групу поетів і прозаїків незабаром заговорили в харківських літературних
колах.

У 1932 р. в харківському видавництві «ЛіМ» («Література та
Мистецтво») вийшла перша збірка віршів Г.Я. Діаманта під назвою «Шварцер»
(«Чорнозем»). Його вірші, які, напевно, ще у 1927-1929 рр. – задовго до виходу
збірки – публікувалися у періодичній пресі, прочитав Павло Тичина, який
захоплювався тоді перекладом єврейських творів на українську мову. А після
виходу збірки він висловив бажання зустрітися з автором-початківцем. Проте,
через сором’язливість Гірша, ця зустріч декілька разів відкладалася. Все-таки,
зваживши на прохання друзів, Діамант набрався сміливості і зателефонував
Тичині. Незабаром на харківській квартирі Павла Григоровича в будинку
письменників «Слово» їхня зустріч відбулася. Тичина відібрав декілька віршів
Діаманта для перекладу і попрохав перекласти і свої вірші на ідиш.

Під час роботи на будівництві Держпрому Г.Я. Діамант не
тільки підвищив свою кваліфікацію робітника, оволодівши професіями каменяра і
паркетника, а й встиг поступити до вузу. Про життя і уподобання Діаманта в цей
період можна дещо зрозуміти з наступного факту. В середині 1933 р. група у
складі Г.Я. Діаманта, Душацького, Б.І. Міллера та інших здійснила агітаційну
поїздку по району криворізьких єврейських колгоспів, під час якої в сільських
клубах поети читали перед місцевою молоддю свої твори, проводили творчі вечори.

Незабаром після виходу збірника віршів Г. Діамант залишає
Харків (1932 або 1933 рр.) і переїжджає до Києва, де як вільний слухач відвідує
лекції в педінституті. На жаль, документальних даних про закінчення ним вузу
відшукати не вдалося.

У Києві проживав він, за деякими даними, у Соцмістечку в
Дарниці на квартирі свого брата Моїсея. Також, ймовірно, Гірш Якович міг
гостювати (а, можливо, і деякий час жити) у І.Н. Кіпніса (сестра якого була
заміжня за його братом Моїсеєм), який «тулився» до 1934 р. у комунальній
квартирі на вулиці Тарасівській, 40. Вважати так дає можливість та обставина,
що вулиця Тарасівська знаходиться зовсім недалеко від Ковальської вулиці, де
Діамант працював у ремісничому училищі. Згодом, це вже у 1934 р. і пізніше,
він,  безсумнівно, часто бував у
знаменитому будинку письменників «Роліт» («Робітники літератури») на вулиці
Леніна, 68 (зараз – вулиця Богдана Хмельницького), в якому отримали квартири
його наставники, колеги і друзі – І. Фефер, Л. Квітко, Р. Балясна, А. Гентар,
Д. Гофштейн, І. Кіпніс, Н. Лур’є, Д. Хайкіна. Проживав Діамант і на вулиці
Володимирській.

 

м.Житомир

 

Закінчення в наступному числі.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!