«Гайдамаки» за океаном і не тільки…

Двотижневий гастрольний тур найкращої української
етно-рокової команди «Гайдамаки» не був великою несподіванкою ані для
музикантів, ані для організаторів, а це – Українська кредитова спілка,  яка вже протягом трьох років намагалася
вивезти славетну групу на заокеанські терени, та в «Гайдамаків» був надзвичайно
щільний графік виступів в самій Україні та країнах ЄС. Єдине, чого наші хлопці
не чекали, це «королівського» прийому з боку канадійської діаспори. «Нас
приймали і скрізь сприймали як суперзірок, іноді було навіть незручно від
того», – стверджує Володимир Шерстюк, бас-гітарист «Гайдамаків». 400 тисяч
активної глядацької аудиторії на «TORONTO UCRAINIAN FESTIVAL», а це – найвищий
світовий показник відвідуваності концертів – не впав нашим музикантам з неба.
Перед феєричними шоу в Канаді була ціла низка подібних артефактів у багатьох
країнах Європи, де глядачами були не лише етнічні українці… Отже, європейська
слава обігнала хлопців задовго до їхнього тріумфу на американському континенті.
Пропоную хоча б побіжно простежити алгоритм «гайдамацької експансії» у
центральній Європі протягом року.

Початок 2009-го
виявився бурхливим і гарячим для найбільш інтенсивно гастролюючої української
формації. Рік розпочався з відвідин Сербії, точніше – містечка Кустендорф, що
виникло на місці колишньої лижної бази. Засновник містечка – всесвітньовідомий
режисер і музикант Емір Кустуріца, який у Кустендорфі влаштував і кіномайстерню
для молодих кінематографістів, і концертний кінозал, і студію. Враховуючи, що
пан Кустуріца – переконаний антиглобаліст, на території містечка повністю
відсутні будь-які ознаки глобалістських символів, зокрема напоїв типу
«кока-кола» та закладів типу «Макдоналдс», а є тільки натуральні продукти від
місцевих селян. Щороку Кустуріца влаштовує фестивалі музики й кіна, на які
запрошує особисто йому симпатичних музикантів і кіношників. Від нього наші
хлопці отримали персональне запрошення у Кустендорф. Так само і «Здоб ші Здуб»
з Молдови. «Гайдамаки» виступили там з великим успіхом і вже за п’ять днів,
тобто 15 січня, були гостями знаменитого голландського фестивалю
«Євросонік-2009», на який, до речі, дуже важко потрапити, адже кожна з 24-х
країн-учасниць презентує одну або дві групи як національну візитівку. Сенс
виступів на «Євросоніку» полягає в тому, що тебе бачить і чує вся Європа, хоча
музичний формат імпрези зовсім не попсовий, як на «Євробаченні»…Саме там
«Гайдамаків» помітили продюсери міжнародного угорського фесту «Сігет», де вони
невдовзі й прозвучали. Поміж тим Ярмола і компанія завершили у Варшаві запис і
зведення матеріалу для спільного альбому з легендою польської рок-сцени –
групою «Voo-Voo». Наприкінці літа той альбом обидві команди наживо представляли
спочатку під час турів Польщею, а потім на фесті «Джаз-Кок­тебель» у Криму. І
це, між іншим, не завадило хлопцям відіграти плановий гастрольний тур містами
Австрії, Голландії і Німеччини, де нашу групу вже добре знають як парламентарів
сучасної української музичної сцени.

Перший
заокеанський тур найкращої української формації влаштувала вельми серйозна
інституція – Українська кредитова спілка. І зробила це, як з’ясу­валося, на
найвищому світовому рівні. Головним концертним майданчиком стала сцена
велелюдної імпрези «Toronto Ukrainian Festival», на якій наші герої були
гедлайнерами.

– Вилітаючи до
Канади, – згадує бас-гітарист і співак Володимир Шерстюк, – ми дещо
побоювалися, адже спрацював відомий стереотип про те, що канадійська діаспора
геть не сприймає якихось нових форм подачі автентичного музичного матеріалу, що
оголені торси лідер-вокаліста Сашка Ярмоли та барабанщика Руслана Овраса
викличуть шок у «вусатої» публіки… Нічого подібного не сталося, адже ми
мислили застарілими штампами. Сучасна діаспора виявилася напрочуд прогресивно
мислячою спілкою людей, які будують цілком комфортний світ для себе і своїх
дітей, дбають про рідну мову і культуру, мають свої церкви, школи, своє
дозвілля. Ми, до речі, помітили, що в Торонто українського більше, ніж у Києві.
І ще ми не помітили серед українців похнюплених облич або втуплених додолу
очей. Там повністю відсутній комплекс хронічної неуспішності, який в Україні ми
спостерігаємо на кожному кроці. Нам пояснили, що українці в Канаді – це
переважно люди, що належать до середнього класу, є і багато дуже заможних.
Вразило також те, що в усіх наших молодих прихильників є в домашніх колекціях
не лише наші альбоми, а й диски «В.В.», «Кому вниз», «Плачу Єремії», «Океану
Ельзи», «Сестер Тельнюк» і багатьох інших. Вразила їхня просто фантастична
поінформованість про культуру і політику сучасної України. Коли ми прибули у
Канаду 19 вересня, там, нарешті, вияснилося, і нам говорили, що ми привезли
сонечко на їхню землю… Наш тур був напруженим, інтенсивним, драйвовим. У
першій половині кожного дня відбувалися зустрічі у школах та університетах, де
нас розпитували про геть усе… Найбільш гострим було запитання про те, як це
ми у зрусифікованому Києві не лише граємо українську музику, а й стали
знаменитою міжнародною групою, яку знають в усьому світі… «Гайдамаки»
повноцінно зіграли у Торонто, Едмонтоні, Вінніпеґу та Саскатуні. Окрім великих
майданчиків, було чимало виступів у клубах, де публіка зовсім близько. Цікаво,
що окрім усюдисущих українців, було стільки ж англомовних, франкомовних і
навіть російськомовних фанів етно-року. Приємно й те, що скрізь були супер-аншлаги,
а місцеве телебачення транслювало наші виступи у прямому етері. Тобто виглядало
це так, ніби у місті гостює якась закордонна мега-зірка. Хоча ми до такого
статусу ще не звикли… Тепер, коли ми повернулися на Батьківщину, наша головна
мета – завершити роботу над п’ятим студійним альбомом, який одночасно
з’явиться  в Україні, країнах ЄС, і,
схоже,  в Канаді та  Сполучених Штатах Америки. Нині маємо також і
«домашні гастролі» – граємо на фестивалі «Рок-Січ», який придумав і втілив у
життя наш видатний «гуру» Олег Скрипка. Цього року імпреза міґрує  різними містами України і збирає численну
публіку.